ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2009 року 2а-1066/09
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Поплавського В.Ю.
суддів: Сафронової С.В., Уханенка С.А.
при секретарі: Колеснику Д.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі Дніпропетровської області на постанову Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18.06.2009 року в адміністративній справі №2а-1066/09 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі Дніпропетровської області про поновлення строку, визнання дій протиправними та зобов’язання нарахувати державну допомогу «дітям війни», -
В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2009 року ОСОБА_1. звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі Дніпропетровської області, в якому просила поновити пропущений строк для звернення до суду, визнати дії відповідача неправомірними, стягнути із відповідача на її користь недоплачену щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії за період з січня 2006 року по січень 2008 року в сумі 2732,00 грн., зобов’язати відповідача нарахувати їй щомісячну соціальну державну допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», надалі при нарахуванні пенсії.
Постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області 18.06.2009 року позов задоволено частково, поновлено ОСОБА_1. строк для звернення з позовом до суду, визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі Дніпропетровської області щодо нездійснення перерахунку та виплати підвищення до пенсії ОСОБА_1. відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов’язано здійснити перерахунок та забезпечити виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1. за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, в решті позовних вимог відмовлено.
Відповідач не погодився з постановою суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та зазначаючи, що в самому Законі України «Про соціальний захист дітей війни» не визначено величини мінімальної пенсії за віком для здійснення розрахунку відповідного підвищення особам, які мають статус «діти війни», а тому для нарахування та виплати підвищення пенсії відповідно до цього Закону позивачці немає законних підстав.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду скасуванню у частині задоволення позовних вимог за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року з відмовою у задоволенні позову в цій частині з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1., ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (далі - Закону №2195-ІV) має статус «дитини війни», а тому згідно зі ст.6 цього Закону має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком. (а.с.6).
Згідно ст.6 Закону №2195-ІV (чинна з 01.01.2006 року) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до вимог ст.110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» (із змінами, внесеними 19.12.2006 року) зазначене підвищення в 2006 році повинно було запроваджуватися поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році так і не визначив порядку виплати 30% надбавки до пенсії «дітям війни», то вимоги позивачки, які стосуються 2006 року, задоволенню не підлягають.
Відповідач у своїх запереченнях наголошував на тому, що позивачкою був пропущений строк звернення до суду.
Поновлюючи строк для звернення до суду, суд першої інстанції послався на похилий вік позивачки, а, також, на те, що про порушення своїх прав вона дізналася лише у 2009 році після оприлюднення в засобах масової інформації. Однак, в матеріалах справи відсутні докази коли саме позивачка дізналася про порушення своїх прав.
Відповідно до ч.2 ст.99 та ч.1 ст.100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Враховуючи це, колегія суддів вважає, що позивачкою пропущено строк звернення до суду без поважних причин, а тому у задоволенні позовних вимог, які стосуються 2007 року необхідно відмовити.
Колегія суддів вважає обґрунтованою відмову судом першої інстанції у задоволенні позовних вимог в частині вимог про зобов’язання відповідача надалі здійснювати виплату спірної допомоги в розмірі встановленому законом. Однак, оскільки позовні вимоги позивачки в частині подальшого перерахування та виплати підвищення до пенсії охоплюють період 2008 року та на час розгляду справи, судом було встановлено, що відповідачем були порушені права позивачки щодо нездійснення перерахунку та виплати підвищення до пенсії за цей період, то колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволені позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії за період 2008 року.
Підпунктом 2 п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст.6 Закону України «Про соціальний статус дітей війни» викладено було в редакції: дітям війни (крім тих, на які поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів. Відповідно до ч.4 ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп було визнано неконституційним положення п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було внесено зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 « Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» є підзаконним нормативним актом, який не може вносити зміни до Закону, тому відповідач неправомірно керувався цією постановою при визначенні розміру підвищення до пенсії позивачці у 2008 році.
Судом не можуть бути враховані доводи відповідача про те, що поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується «дітей війни» відповідно до ст.6 Закону. Положення ст.28 Закону України «Про загальнодержавне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч.1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність був встановлений відповідно: з 01.01.2008 року - 470 грн., з 01.04.2008 року - 481 грн., з 01.07.2008 року - 482 грн., з 01.10.2008 року - 498 грн.
Таким чином, після прийняття рішення Конституційним Судом України відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії позивачці та виплати у розмірах, передбачених Законом.
Встановлено, що Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі Дніпропетровської області після 22.05.2008 року відповідне підвищення пенсії позивачці як «дитині війни» не здійснило.
За таких обставин колегія суддів вважає, що відповідач припустився бездіяльності щодо своєчасного перерахунку та виплати пенсії в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
Доводи відповідача про відсутність порядку перерахунку зазначеного підвищення пенсії та відповідного фінансування не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки на органи Пенсійного фонду України покладено обов’язок по нарахуванню та виплати пенсії згідно з законом, в тому числі з урахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» .
Відповідач не надав копії розпоряджень про перерахунок пенсії позивачці за 2008 рік та відомості про фактично отримані суми пенсії і не оспорював виплачені ним позивачці за цей період суми, тому розрахунок недоплати повинен зробити сам відповідач згідно з його компетенцією.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню у частині задоволення позовних вимог за 2007 рік з відмовою у задоволенні позову у цій частині.
Керуючись п.2 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі Дніпропетровської області – задовольнити частково.
Постанову Нікопольського міськрайонного області від 18.06.2009 року в адміністративній справі №2а-1066/09 скасувати у частині задоволення позовних вимог за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та відмовити у задоволенні цих позовних вимог.
В іншій частині постанову залишити без змін.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня проголошення.
Головуючий: Поплавський В.Ю.
Судді: Сафронова С.В.
Уханенко С.А.