Справа № 199/966/15-ц

(2/199/1080/15)

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25 грудня 2015 року м. Дніпропетровськ

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

Головуючий – суддя Сенчишин Ф.М.

При секретарі Герасименко В.А.

За участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Дніпропетровського міського управління юстиції, Приватного підприємства «МПП Вибір», приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, Регіонального сервісного центру МВС в Дніпропетровській області, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійні вимоги, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8, про визнання недійсними довіреностей, договору комісії, договорів купівлі-продажу, визнання права власності, скасування записів про державну реєстрацію, рішення реєстратора про внесення запису про право власності до відповідного реєстру, зобов’язання повернути автомобіль та стягнення відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Згідно позову (з урахуванням зміни предмету позову – т. 1 а.с. 106), позивачка ОСОБА_1 просить суд:

-визнати недійною довіреність, посвідчену 09 квітня 2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстровану в нотаріальному реєстру за № 973 від імені ОСОБА_1 на ім’я ОСОБА_3, з моменту її посвідчення;

-визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 26 липня 2013 року в частині відчуження належної позивачці 1/2 частки, укладений на підставі довіреності від імені ОСОБА_1, між ОСОБА_3 та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 і зареєстрований в нотаріальному реєстрі за № 737, з моменту його вчинення;

-визнати за позивачкою право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1;

-скасувати рішення приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за індексним номером 4398416 від 26 липня 2013 року про внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_1, за номером 1848037 та реєстраційним номером об’єкту нерухомого майна 116450512101;

-скасувати запис за № 1848037 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером об’єкту нерухомого майна 116450512101;

-визнати недійсною довіреність, посвідчену 09 квітня 2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстровану в нотаріальному реєстрі за № 972 від імені ОСОБА_1 на ім’я ОСОБА_3, з моменту її посвідчення;

-визнати недійсним договір комісії № АВВ257905 від 02 жовтня 2013 року, укладений між ПП «МПП Вибір» та ОСОБА_3, що діяв на підставі недійсної довіреності від імені ОСОБА_1, на продаж автомобіля Shevrolet Epika LF69K, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, VIN – Y6DLF69KE8B112192, двигун Х20D1093991K, колір світло-сірий, тип ТЗ легковий седан – В, реєстраційний номер НОМЕР_2, з моменту його вчинення;

-визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля Shevrolet Epika LF69K, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, VIN – Y6DLF69KE8B112192, двигун Х20D1093991K, колір світло-сірий, тип ТЗ легковий седан – В, реєстраційний номер НОМЕР_2, укладений між Приватним підприємством «МПП Вибір» та ОСОБА_7, на підставі якого видана довідка-рахунок серії ААВ за № 257905 від 02 жовтня 2013 року, з дня його оформлення;

-скасувати запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_7 на автомобіль Shevrolet Epika LF69K, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, VIN – Y6DLF69KE8B112192, двигун Х20D1093991K, колір світло-сірий, тип ТЗ легковий седан – В, реєстраційний номер НОМЕР_2, в комп’ютерній базі даних Центру надання послуг, пов’язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Дніпропетровськ та Солонянського району № 1 ДАІ ГУ УМВС України в Дніпропетровській області, поновивши запис про державну реєстрацію права власності на вказаний автомобіль за позивачкою, в комп’ютерній базі даних Центру надання послуг, пов’язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Дніпропетровськ та Солонянського району № 1 ДАІ ГУ УМВС України в Дніпропетровській області;

-зобов’язати ОСОБА_7 повернути позивачці автомобіль Shevrolet Epika LF69K, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, VIN – Y6DLF69KE8B112192, двигун Х20D1093991K, колір світло-сірий, тип ТЗ легковий седан – В, реєстраційний номер НОМЕР_2, ключі від автомобіля та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) в триденний строк з моменту набрання рішенням законної сили;

-стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 солідарно на користь позивачки відшкодування моральної шкоди в розмірі 6000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що за період спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за спільні кошти за договором купівлі-продажу від 27 грудня 2000 року, який був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_9 придбали у спільну часткову власність квартиру АДРЕСА_2. Право власності позивачки на 1/2 частину квартири було зареєстроване КП ДМБТІ. В жовтні 2013 року позивачці стало відомо про те, що відповідач ОСОБА_3 на підставі довіреності, посвідченої 09 квітня 2013 року приватним нотаріусом ОСОБА_8 за реєстром № 973, продав своїй матері ОСОБА_6 як свою частку квартири так і частку квартири, яка належала позивачці. Договір купівлі-продажу 26 липня 2013 року був посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5 за реєстром № 737. Вказана довіреність, за твердженням позивачки, є недійсною, оскільки позивачкою не видавалася, не підписувалася, та в довіреності значиться паспорт, який позивачкою був втрачений ще в 2006 році. Договір купівлі-продажу належної позивачці частки квартири також є недійсним, оскільки укладений на підставі недійсної довіреності. Нотаріус ОСОБА_5, яка діяла як державний реєстратор, на підставі прийнятого рішення за індексним номером 4398416 від 26 липня 2013 року внесла до Державного реєстру прав запис про право власності відповідача ОСОБА_6 на спірну квартиру за номером 1848037 за реєстраційним номером об’єкту нерухомого майна 116450512101. Оскільки чинним законодавством визначено, що скасування запису про реєстрацію права власності можливе лише у випадку скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності, позивачка вважає, що суд має скасувати зазначене рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності. Окрім цього, в жовтні 2013 року позивачці також стало відомо про те, що відповідач ОСОБА_3 на підставі довіреності, посвідченої 09 квітня 2013 року приватним нотаріусом ОСОБА_8 за реєстром № 972, зняв 02 жовтня 2013 року з реєстраційного обліку зареєстрований на позивачку автомобіль Chevrolet Еріса LF69K, реєстраційний номер НОМЕР_2, який вона придбала 22 лютого 2008 року в ТОВ «УкрАвтоЗАЗ-Сервіс». За твердженням позивачки вказана довіреність також є недійсною, оскільки нею не видавалася, не підписувалася, та в довіреності зазначений паспорт, який позивачкою був втрачений ще в 2006 році. Використовуючи недійсну довіреність ОСОБА_3 продав ОСОБА_7 вказаний автомобіль. Продаж автомобіля було здійснено торговельною організацією ПП «МПП Вибір» на підставі договору комісії № ААВ257905 від 02 жовтня 2013 року, укладеного між ОСОБА_3, який діяв від імені на підставі вказаної довіреності. Згідно п. 2 договору комісії, комісіонер самостійно здійснює продаж транспортного засобу шляхом укладання угоди купівлі-продажу або оформлення іншого документу, передбаченого чинним законодавством України, з третьою особою покупцем. В подальшому ПП «МПП Вибір» оформило угоду купівлі-продажу спірного автомобілю у вигляді довідки-рахунку серії ААВ за № 257905 від 02 жовтня 2013 року, укладеного вказаною між торговельною організацією та ОСОБА_7 Отже, вказаний договір комісії, укладений на підставі недійсної довіреності також є недійсним з моменту його вчинення. Позивачка вважає, що відновлення її порушеного права підлягає шляхом визнання у судовому порядку її права власності на автомобіль та поновлення реєстраційного запису в комп'ютерній базі даних Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Дніпропетровськ та Солонянського району № 1 ДАІ ГУ УМВС України в Дніпропетровській області. Крім цього, позивачка наголошує на тому, що її право власності на частку квартири відповідачі ОСОБА_7 не визнають, тому тільки рішенням суду має бути визнано її право власності на квартиру, яке є правовстановлюючим документом. Право власності на нерухоме майно не поновляється за попереднім правочином, це не передбачено діючим законодавством України та комп'ютерною програмою, якою користуються реєстратори під час здійснення реєстраційних дій і визнання за позивачкою права власності на частину квартири є єдиним способом в подальшому здійснити реєстрацію її права власності на неї вже за рішенням суду, яке і буде правовстановлюючим документом. Позивачка стверджує, що діяннями відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 їй спричинена моральна шкода, грошове відшкодування якої позивачка оцінює в 6000 грн.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали в повному обсязі позовні вимоги та доводи позовної заяви, на яких вони ґрунтуються.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 в суді заперечили проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. Пояснили, що після розірвання шлюбу між сторонами приблизно навесні 2013 року позивачка запропонувала відповідачу розділити спільне майно не доводячи до суду без зайвих витрат. За досягнутою домовленістю позивачка передала позивачу оспорювані довіреності, а він передав останній в якості компенсації вартості її частки в спільному майні 25000 доларів США. Наполягають на тому, що позивачка особисто підписала оспорювані довіреності, однак навмисно зміненим почерком. З висновками судових почеркознавчих експертиз вони не погоджуються. Просять у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Відповідач приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 в судовому засіданні вирішення спору залишає на розсуд суду в залежності від тих фактичних обставин, які будуть встановлені. Підтвердила той факт, що нею 26 липня 2013 року був посвідчений оспорюваний договір купівлі-продажу квартири, на підставі якого нею було прийняте рішення про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_6 а також був внесений запис про право власності до відповідного реєстру. Зазначає, що для скасування запису про державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на 1/2 частку спірної квартири спочатку треба скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Оскільки рішення про реєстрацію приймалося на весь об’єкт в цілому, тоді і скасування може бути тільки стосовно всього об’єкта. Технічної можливості стосовно проведення скасування реєстраційних дій на 1/2 частку немає (т. 1 а.с. 112).

Третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8 надав суду письмові пояснення по суті позовних вимог, за якими підтвердив той факт, що ним 09 квітня 2013 року до нього особисто звернулася ОСОБА_1 щодо посвідчення двох довіреностей на розпорядження автомобілем та квартирою. Особу довірителя ним було встановлено на підставі паспорту серії АЕ № 896146, виданого Амур-Нижньодніпровським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 26 листопада 1997 року. Будь яких сумнівів щодо особи ОСОБА_1 у нього не виникло. Після перевірки дієздатності позивачки, встановлення її волі, роз’яснення відповідних положень законодавства, ним були посвідчені оскаржувані довіреності. ОСОБА_1 підписала довіреності особисто в його присутності. Наполягає на тому, що ним довіреності було посвідчено у відповідності до вимог діючого законодавства України.

Решта учасників розгляду до суду не з’явилися, письмові пояснення по суті позовних вимог суду не надали, про причини неявки суд не повідомили. За ухвалою суду справа розглянута за їх відсутності.

Визначаючи правовідносини, що склалися між сторонами, суд виходить з наступного.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 грудня 2014 року у цивільній справі за позовом (т. 1 а.с. 72-82), встановлені наступні фактичні обставини, які на підставі ч. 3 ст. 61 ЦПК України не підлягають повторному доказуванню.

Так, судом апеляційної інстанції було встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 27 грудня 2000 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності належала квартира № 149, що знаходиться у м. Дніпропетровську, вул. Богомаза, б. 188-а.

26 липня 2013 року ОСОБА_3, який діяв в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_1, як представник по довіреності, посвідченій приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8 09 квітня 2013 року за р.№ 973 від імені ОСОБА_1, продав своїй матері ОСОБА_6 вказану квартиру.

Також ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу автомобіля № 0488/08 від 22 лютого 2008 року належав автомобіль Chevrolet Еріса LF69K, 2008 року випуску. Вказаний автомобіль ОСОБА_3, діючи на підставі довіреності від 09 квітня 2013 року, посвідченої приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрованої в реєстрі за № 972, від імені ОСОБА_1 02 жовтня 2013 року зняв з реєстраційного обліку та продав своєму батькові ОСОБА_7. Продаж автомобіля було здійснено торгівельною організацією ПП «МПП Вибір» на підставі договору комісії № ААВ257905 від 02 жовтня 2013 року, укладеного з ОСОБА_3, що діяв від імені позивача на підставі довіреності від 09 квітня 2013 року.

Згідно п. 2 договору комісії комісіонер самостійно здійснює продаж транспортного засобу шляхом укладання угоди купівлі-продажу або оформлення іншого документу, передбаченого чинним законодавством України з третьою особою покупцем. В подальшому ПП «МПП Вибір» оформило угоду - купівлю-продаж спірного автомобіля у вигляді довідки-рахунку серії ААВ за № 257905 від 02 жовтня 2013 року, укладеного між торгівельною організацією та ОСОБА_7.

В ході розгляду справи була проведена судова почеркознавча експертиза, відповідно до висновку № 35-14 від 14 лютого 2014 року якої, встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 в графі «Підпис» в першому та другому примірнику довіреностей від 09 квітня 2013 року, зареєстрованих в реєстрі за № 973 та № 972 виконані не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням справжньому підпису ОСОБА_1 Тотожний результат згідно експертизи і щодо двох підписів в реєстрі нотаріальних дій за 2013 рік, зареєстрованих за № 973, № 973.

Вирішуючи позовні вимоги в частині визнання недійними довіреностей, посвідчених 09 квітня 2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрованих в нотаріальному реєстру за № 972 та № 973 від імені ОСОБА_1 на ім’я ОСОБА_3 суд виходить з наступного.

Як визначено ч. 3 ст. 244 ЦК України, довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Позивачка, котра вказана в довіреностях як особа, що їх видала, згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України може заперечувати дійсність довіреностей на підставах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За ч.ч. 1, 3 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

При цьому суд, керуючись вимогами ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України, враховує правовий висновок, викладений Верховним судом України у постанові № 6-619цс15 від 01 липня 2015 року, згідно якого відповідно до статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі. Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин (стаття 245 ЦК України). Вирішуючи питання про наявність чи відсутність в учасника правочину волевиявлення на його вчинення, суду слід виходити з ретельного дослідження наявних у справі доказів як кожного окремо, так і їх сукупності.

Як вже було встановлено апеляційним судом, підписи від імені позивачки ОСОБА_1 в графі «Підпис» в першому та другому примірнику оспорюваних довіреностей виконані не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням справжньому підпису ОСОБА_1

Також в ході розгляду справи була проведена додаткова судова почеркознавча експертиза, за висновком якої № 7195 (т. 2 а.с. 126-130) від 22 жовтня 2015 року рукописний запис «Савченко Галина Вячеславівна» розташовані в рядках «Підпис» у наданих для дослідження примірниках оспорюваних довіреностей а також рукописні записи «Савченко», розташовані в графі «Підписи осіб (їх представників), які звернулися за вчиненням нотаріальної дії» в рядках за номерами 972, 973 у реєстрі нотаріальних дій приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за 2013 рік, виконані не ОСОБА_1 а іншою особою.

Заперечення відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4 щодо вказаних висновків судової експертизи судом відхиляються, оскільки ґрунтуються на довільному тлумаченні змісту висновків.

Оцінюючи висновки експертиз, суд виходить з того, що експертні дослідження здійснювалися різними експертними установами, однак узгоджуються між собою і експертні висновки є достатньо мотивованими та обґрунтованими. За наведених обставин суд не вбачає підстав ставити висновки експертиз під сумнів.

Більше того, з тексту оспорюваних довіреностей (т. 1 а.с. 17, 33) вбачається, що особу ОСОБА_10, як довірителя, було встановлено нотаріусом на підставі паспорту АЕ896146, виданого Амур-Нижньодніпровським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 26 листопада 1997 року, тоді як в судовому засіданні позивачкою був наданий чинний паспорт громадянина України серії АН № 488401, виданий 15 травня 2006 року Самарським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області (т. 1 а.с. 16). За довідкою Самарського РВ у м. Дніпропетровську ГУ ДМС України в Дніпропетровській області (т. 1 а.с. 23), зазначений паспорт був виданий ОСОБА_1 у зв’язку з втратою попереднього паспорта серії АЕ № 896146.

Наведені докази, з урахуванням відповідних категоричних тверджень позивачки, в своїй сукупності та взаємозв’язку поза всяким розумним сумнівом доводять той факт, що оспорювані довіреності ОСОБА_1 не видавалися та не підписувалися.

На підставі викладеного, позовні вимоги в частині визнання довіреностей підлягають задоволенню.

При цьому суд вважає за необхідне зауважити, що момент недійсності правочину (з моменту посвідчення довіреностей, як про це просить позивачка) визначається не рішенням суду, а законом, зокрема ч. 1 ст. 236 ЦК України, за якою нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Вирішуючи позовні вимоги в частині визнання недійсними:

- договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 26 липня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстром № 737, в частині відчуження належної позивачці 1/2 частки;

- договору комісії № АВВ257905 від 02 жовтня 2013 року, укладеного між ПП «МПП Вибір» та ОСОБА_3, що діяв на підставі довіреності від імені ОСОБА_1В;

суд виходить з того, що обидва договори були укладені від імені позивачки ОСОБА_1 відповідачем ОСОБА_3, який діяв від імені першої за довіреностями, які визнані судом недійсними.

Згідно ч. 2 ст. 203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 не вчиняла правочинів, спрямованих на відчуження належних їй транспортного засобу та частки квартири. ОСОБА_3, укладаючи від імені останньої зазначені договори не мав відповідного обсягу повноважень, вчинення таких правочинів не відповідало внутрішній волі позивачки, і сторонами не надавалися суду докази на підтвердження того факту, що вчинені ОСОБА_3 в якості представника ОСОБА_1 правочини були в подальшому схвалені останньою.

Відповідно до ч. 1 ст. 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

На підставі викладеного, укладені ОСОБА_3 договір купівлі-продажу квартири в частині відчуження належної позивачці частки квартири та договір комісії є недійсними і позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню з урахуванням вищевикладених висновків суду щодо визначення судом моменту недійсності правочину.

Покази допитаного за клопотанням відповідача ОСОБА_3 у якості свідка ОСОБА_11 висновків суду не спростовують, оскільки свідок був очевидцем подій між посвідченням нотаріусом оспорюваних довіреностей та укладенням оспорюваних договорів, отже не може підтвердити схвалення позивачкою вчинених ОСОБА_3 оспорюваних правочинів.

Вирішуючи позовні вимоги в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля, укладеного між ПП «МПП Вибір» та ОСОБА_7, на підставі якого видана довідка-рахунок серії ААВ за № 257905 від 02 жовтня 2013 року, суд виходить з того, що договір комісії, на підставі якого ПП «МПП Вибір» здійснювало відчуження автомобіля, визнаний судом недійним.

Згідно вимог ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

На підставі викладеного, ПП «МПП Вибір» не мало відповідного обсягу повноважень на відчуження належного позивачці транспортного засобу, вчинений ними оспорюваний правочин з відчуження транспортного засобу ОСОБА_7 є недійсним і відповідні позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням вищевикладених висновків суду щодо визначення судом моменту недійсності правочину.

Вирішуючи позовні вимоги в частині визнання за позивачкою права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 та зобов’язання ОСОБА_7 повернути позивачці автомобіль в триденний строк з моменту набрання рішенням законної сили, суд виходить з того, що за приписами ч. 1 ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у п. 7 своєї постанови № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», за змістом статті 216 ЦК та виходячи із загальних засад цивільного законодавства суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину. Інші наслідки недійсності оспорюваного правочину (відшкодування збитків, моральної шкоди тощо) суд застосовує відповідно до статті 11 ЦПК.

Оскільки оспорювані правочини з відчуження належних позивачці транспортного засобу та частки квартири визнані судом недійсними, на підставі приписів ч. 1 ст. 216 ЦК України підлягає застосуванню реституція, як наслідок їх недійсності.

На час розгляду справи в суді відповідачка ОСОБА_12 залишається зареєстрованим власником квартири АДРЕСА_3, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 3 а.с. 7-9).

Згідно довідки підрозділу ДАІ (т. 2 а.с. 106, 108), після придбання автомобіля Shevrolet Epika LF69K, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, VIN – Y6DLF69KE8B112192, двигун Х20D1093991K, колір світло-сірий, тип ТЗ легковий седан – В, реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_7 02 жовтня 2013 року зареєстрував своє право власності на автомобіль в ДАІ, а 12 березня 2015 року зняв автомобіль з реєстраційного обліку для реалізації. На час розгляду справи в суді відомості щодо інші реєстраційні відомості або перехід права власності на автомобіль відсутні.

За таких обставин, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 зобов’язані повернути позивачці належні їй транспортний засіб та частку квартири відповідно.

При цьому суд враховує, що за змістом договору купівлі-продажу квартири (т. 1 а.с. 19), її відчуження здійснене за 215962 грн., які були отримані ОСОБА_13, а за змістом довідки-рахунку (т. 1 а.с. 31), відчуження автомобіля було здійснене за 109200 грн., які були одержані касою торговельної організації.

Оскільки ОСОБА_3 не доведено доказами факт передачі отриманих від продажу майна позивачки коштів останній, а відповідачами ОСОБА_7 та ОСОБА_6 питання повернення їм ОСОБА_3 зазначених коштів не ініціювалося, з урахуванням фактичних обставин справи, виходячи з права а не обов’язку суду застосовувати реституцію щодо всіх сторін недійсних правочинів, вважає недоцільним вирішення в межах чинного провадження питання щодо стягнення таких коштів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 та ОСОБА_6, що не є перешкодою для звернення з відповідними позовними вимогами за наявності відповідного спору.

Щодо обмеження строку повернення автомобіля позивачці трьома днями, суд виходить з того, що згідно ч. 2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.

Оскільки строк виконання судового рішення визначений спеціальним законом, суд не вбачає підстав та необхідності визначати такий строк судовим рішенням.

Щодо визнання за позивачкою права власності на 1/2 частку квартири, суд враховує роз’яснення, викладені Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 37 постанови № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», за якими з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб’єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.

Позивачка ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 були співвласниками у праві спільної сумісної власності на квартиру на підставі нотаріально-посвідченого договору купівлі-продажу (т. 1 а.с. 18).

За ч.ч. 1, 2 ст. 370 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Згідно копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень (т. 1 а.с. 20), 26 липня 2013 року державним реєстратором – приватним нотаріусом ОСОБА_5 до вказаного реєстру речових прав внесено записи про право власності на квартиру АДРЕСА_4:

-№ 1842417 на 1/2 частку за ОСОБА_3 на підставі рішення з індексним номером: 4386182 від 26 липня 2013 року;

-№ 1842471 на 1/2 частину за ОСОБА_1 на підставі рішення з індексним номером: 4386182 від 26 липня 2013 року;

При внесенні до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на спірну квартиру, були визначені частки співвласників у спільному майні і, відповідно, припинилася спільна сумісна власність.

Правомірність внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про реєстрацію за позивачкою права власності на 1/2 частку квартири не оскаржувалася.

Таким чином, на момент укладення визнаного судом недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4, позивачка ОСОБА_1 була зареєстрованим власником 1/2 частки зазначеної квартири.

Захист права позивачки в цій частині підлягає шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення права (реституція), а не визнанням права власності.

З огляду на викладене, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи позовні в частині:

-скасування рішення приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за індексним номером 4398416 від 26 липня 2013 року про внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_1, за номером 1848037 та реєстраційним номером об’єкту нерухомого майна 116450512101;

-скасування запису за № 1848037 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером об’єкту нерухомого майна 116450512101;

суд виходить з того, що згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 3 а.с. 7-9), після посвідчення приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 оспорюваного договору купівлі-продажу, нею як державним реєстратором прийняте рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером: 4398416 від 26 липня 2013 року, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно нею внесено запис про право власності ОСОБА_6 на спірну квартиру, номер запису про право власності: 1848037.

За ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

У відповідності до п. 41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141, державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Суд, керуючись вимогами ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України, враховує правовий висновок, викладений Верховним судом України у постанові № 6-32цс13 від 12 червня 2013 року, згідно якого суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

З урахуванням пояснень приватного нотаріуса ОСОБА_5 щодо відсутності технічної можливості проведення скасування реєстраційних дій на 1/2 частку квартири, прийнятого судом рішення про реституцію, суд дійшов висновку, що ефективним засобом захисту права позивачки, необхідним для відновлення становища, яке існувало до порушення права, таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням, є скасування вказаних рішення державного реєстратора та запису про державну реєстрацію права власності.

З огляду на викладене, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги в частині скасування запису про державну реєстрацію права власності ОСОБА_7 на автомобіль в комп’ютерній базі даних Центру надання послуг, пов’язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Дніпропетровськ та Солонянського району № 1 ДАІ ГУ УМВС України в Дніпропетровській області, поновивши запис про державну реєстрацію права власності на вказаний автомобіль за позивачкою, в комп’ютерній базі даних Центру надання послуг, пов’язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Дніпропетровськ та Солонянського району № 1 ДАІ ГУ УМВС України в Дніпропетровській області, суд виходить з наступного.

Згідно п. 35 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України за № 1388 від 07 вересня 1998 року, підставою для перереєстрації транспортного засобу є також … рішення суду про визнання недійсними договору купівлі-продажу … що засвідчені в установленому порядку.

Саме по собі визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним вже є визначеною законодавством підставою для перереєстрації транспортного засобу, отже є достатнім та ефективним способом захисту порушеного права позивачки.

При цьому, законодавство у якості підстав для перереєстрації транспортного засобу не передбачає рішення судів про скасування запису про державну реєстрацію права власності на автомобіль в комп’ютерній базі даних та поновлення запису про державну реєстрацію такого права власності.

Суд, керуючись вимогами ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України, враховує правовий висновок, викладений Верховним судом України у постанові № 6-78цс13 від 25 грудня 2013 року, згідно якого відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України та статті 3 Цивільного процесуального кодексу України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право.

На час розгляду справи в суді право позивачки на перереєстрацію за нею транспортного засобу на підставі рішення суду про визнання недійсним договору купівлі-продажу такого транспортного засобу не порушене, отже з урахуванням вимог ст. 3 ЦПК України, ст. 15 ЦК України, вирішення питання про застосування саме таких способів захисту права є передчасним.

На підставі викладеного, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення на користь позивачки солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відшкодування моральної шкоди в розмірі 6000 грн., суд виходить з того, що за ч. 2 ст. 216 ЦК України, якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

На підставі оцінених в сукупності доказів, що надавалися сторонами, та встановлених на їх підставі фактичних обставин, суд дійшов висновку про недоведеність визначених законом підстав для стягнення відшкодування моральної шкоди на користь позивачки з зазначених відповідачів і позовні вимоги в цій частині також задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з того, що розподілу між сторонами підлягають понесені позивачкою судові витрати зі сплати судового збору за позовні вимоги майнового характеру у розмірі 2079,81 грн. (а.с. 2) та за позовні вимоги немайнового характеру у розмірі 243,60 грн. (а.с. 1).

Судові витрати зі сплати судового збору за позовні вимоги майнового характеру на підставі ст. 88 ЦПК України піддягають стягненню на користь позивачки з відповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_6 як з набувачів спірного майна, які не повернули його позивачці в добровільному порядку, пропорційно вартості витребуваного від них майна, а саме: з ОСОБА_7 – 1079,81 грн., з ОСОБА_1 – 1000 грн.

Розподіляючи судові витрати за позовні вимоги немайнового характеру, суд виходить з того, що такі позовні вимоги задоволені частково.

Суд також враховує роз’яснення, викладені у п. 36 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», за якими якщо вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову точно визначити неможливо (наприклад, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.

На підставі викладеного, відповідні судові витрати підлягають розподілу порівну між позивачкою ОСОБА_1 та сторонами недійсних правочинів: ПП «МПП Вибір», ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у розмірі по 48,72 грн. (243,6 / 5).

Понесені відповідачем ОСОБА_3 судові витрати з оплати судової експертизи розподілу між сторонами не підлягають, оскільки позовні вимоги, на обґрунтування заперечень проти яких відповідач просив суд призначити експертизу, вирішені на користь позивачки.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 214 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Дніпропетровського міського управління юстиції, Приватного підприємства «МПП Вибір», приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, Регіонального сервісного центру МВС в Дніпропетровській області, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійні вимоги, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8, про визнання недійсними довіреностей, договору комісії, договорів купівлі-продажу, визнання права власності, скасування записів про державну реєстрацію, рішення реєстратора про внесення запису про право власності до відповідного реєстру, зобов’язання повернути автомобіль та стягнення відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати недійною довіреність, посвідчену 09 квітня 2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстровану в нотаріальному реєстру за № 973.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5 в частині відчуження належної ОСОБА_1 1/2 частки, укладений на підставі довіреності від імені ОСОБА_1, між ОСОБА_3 та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 26 липня 2013 року і зареєстрований в нотаріальному реєстрі за № 737.

Скасувати рішення приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за індексним номером 4398416 від 26 липня 2013 року про внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_5.

Скасувати запис за номером 1848037 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_5 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером об’єкту нерухомого майна 116450512101.

Витребувати 1/2 частку квартири АДРЕСА_5 з володіння ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1.

Визнати недійсною довіреність, посвідчену 09 квітня 2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстровану в нотаріальному реєстрі за № 972.

Визнати недійсним договір комісії № АВВ257905 від 02 жовтня 2013 року, укладений між Приватним підприємством «МПП Вибір» та ОСОБА_3, який діяв на підставі недійсної довіреності від імені ОСОБА_1, на продаж автомобіля Shevrolet Epika LF69K, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, VIN – Y6DLF69KE8B112192, двигун Х20D1093991K, колір світло-сірий, тип ТЗ легковий седан – В, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля Shevrolet Epika LF69K, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, VIN – Y6DLF69KE8B112192, двигун Х20D1093991K, колір світло-сірий, тип ТЗ легковий седан – В, реєстраційний номер НОМЕР_2, укладений між Приватним підприємством «МПП Вибір» та ОСОБА_7, на підставі якого видана довідка-рахунок серії ААВ за № 257905 від 02 жовтня 2013 року.

Зобов’язати ОСОБА_7 повернути ОСОБА_1 автомобіль Shevrolet Epika LF69K, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, VIN – Y6DLF69KE8B112192, двигун Х20D1093991K, колір світло-сірий, тип ТЗ легковий седан – В, реєстраційний номер НОМЕР_2, ключі від автомобіля та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт).

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору:

-з ОСОБА_7 у розмірі 1128 (одна тисяча сто двадцять вісім) гривень 53 (п’ятдесят три) копійки;

-з ОСОБА_6 у розмірі 1048 (одна тисяча сорок вісім) гривень 72 (сімдесят дві) копійки;

-з ОСОБА_3 та Приватного підприємства «МПП Вибір» у розмірі по 48 (сорок вісім) гривень 72 (сімдесят дві) копійки з кожного.

На рішення може бути подана апеляційна скарга у Апеляційний суд Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий :