ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2009 року № 22-а-14502/08/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді Довгополова О.М.,
суддів: Богаченка С.І., Любашевського В.П.
при секретарі судового засідання Троцькому Є.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Магістральної митниці на постанову господарського суду Львівської області від 26 серпня 2008 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кроно-Україна» до Магістральної митниці про визнання частково нечинними податкових повідомлень ,
В С Т А Н О В И Л А:
В травні 2008 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання частково нечинними податкових повідомлень відповідача форми «Р» № 5 та № 6 від 22.04.2008 року, якими позивачу визначено податкові зобов’язання з урахуванням штрафних санкцій з ввізного мита на суму 752250,90 грн. та з податку на додану вартість на суму 150450,18 грн. відповідно.
Постановою господарського суду Львівської області від 26 серпня 2008 року позов задоволено повністю, визнано частково нечинним податкове повідомлення відповідача форми «Р» № 6 від 22.04.2008 року в частині накладення на позивача штрафної санкції в розмірі 50 %, що дорівнює 50150,06 грн. Рішення мотивоване самостійною сплатою позивачем податкових зобов’язань та 5 % штрафу.
Постанову оскаржив відповідач, покликаючись на неправильне застосування підпункту «а» пункту 17.2 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», просить скасувати постанову, відмовивши у задоволенні позову.
В поданому запереченні на скаргу позивач просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів приходить до висновку про залишення скарги без задоволення, враховуючи наступне.
Встановлено, що за наслідками проведеної позапланової виїзної перевірки позивача стану дотримання законодавства України з питань митної справи, яка була розпочата 05.03.2008 року, відповідачем складено акт № 8/8/209000000/0031147999 від 15.04.2008 року, згідно з яким позивачу необхідно сплатити ввізне мито в сумі 501500,6 грн. та податку на додану вартість в сумі 100300,12 грн. на вказані в акті рахунки.
На підставі зазначеного акта перевірки прийнято повідомлення форми «Р» № 5 та № 6 від 22.04.2008 року, якими позивачу визначено податкові зобов’язання з ввізного мита на суму 752250,90 грн. (з яких 501500,60 грн. – основний платіж, 250750,30 грн. – штрафні санкції) та з податку на додану вартість на суму 150450,18 грн. (з яких 100300,12 грн. – основний платіж, 50150,06 грн. - штрафні санкції).
Відповідно до підпункту «а» пункту 17.2 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п’яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.
Згідно пункту 2 акта перевірки № 8/8/209000000/0031147999 від 15.04.2008 року на адресу Західної регіональної митниці 05.03.2008 року вх. № 5059/19 надійшов лист від ТзОВ «Кроно-Україна» від 04.03.2008 року № 182 про перерахунок коштів в сумі 631890,76 грн. на рахунок Магістральної митниці в Головне управління Державного казначейства в м. Києві (платіжні доручення від 04.03.2008 року №№ 885, 886, 887, 888).
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про самостійну сплату позивачем ввізного мита та податку на додану вартість, а також 5 % штрафу.
Також колегія суддів погоджується з тим, що оскільки чинним законодавством не передбачено подачі розрахунків за даними платежами, тому й уточнюючий розрахунок не міг бути поданий позивачем.
Відповідно до частини 2 статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції може дослідити нові докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.
Суд апеляційної інстанції відхиляє зазначені у скарзі доводи апелянта щодо наявності акта від 16.11.2007 року № 0013/7/802000000/0035106034, складеного за результатами перевірки Солоницівської філії ТзОВ «Кроно-Україна», яким встановлено заниження податкового зобов’язання, та який не досліджувався в суді першої інстанції, оскільки апелянтом не наведено обґрунтувань ненадання їх до суду першої інстанції чи необґрунтоване відхилення їх судом першої інстанції.
Керуючись частиною 3 статті 160 статтями 195, 196, 198, 200, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А
Апеляційну скаргу Магістральної митниці залишити без задоволення, постанову господарського суду Львівської області від 26 серпня 2008 року у справі № 12/108А – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: О.М. Довгополов
Судді: С.І. Богаченко
В.П. Любашевський
Повний текст ухвали виготовлений 09.10.2009 року.