У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2009 року справа №2-2330-01
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого – Поплавського В.Ю. (доповідач)
суддів – Уханенка С.А., Сафронової С.В.
при секретарі - Колесник Д.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу
Державної виконавчої служби Олександрійського міського управління юстиції
на рішення Олександрійського міського суду Кіровоградської області від 17 грудня 2001 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Олександрійського міського управління юстиції про визнання бездіяльності неправомірною, -
в с т а н о в и л а:
У липні 2007 року, ОСОБА_1. звернувся до суду зі скаргою, в порядку цивільного судочинства, щодо визнання неправомірних дій ДВС Олександрійського міського управління юстиції по виконанню рішень суду від 15.03.2001р. стосовно стягнення боргу по заробітній платі з шахти «Ведмежоярська» ДХК «Олександріявугілля» в сумі 9851 грн. 37 коп. та моральної шкоди.
Рішенням місцевого суду м. Олександрії Кіровоградської області від 17 грудня 2003р. була визнана неправомірною бездіяльність ДВС Олександрійського міського управління юстиції по виконанню рішення Олександрійського міського суду від 15.03.2001р. в частині стягнення з шахти «Ведмежоярська» ДХК «Олександріявугілля» на користь ОСОБА_1. 4695,89 грн. заборгованості по заробітній платі і зобов’язати її вжити усі передбачені законодавством заходи для належного виконання вищезгаданого рішення.
В апеляційній скарзі Відділ державної виконавчої служби Олександрійського міського управління юстиції просив скасувати рішення місцевого суду
Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 22 січня 2004 року, рішення місцевого суду від 1712.2003р. було скасовано та відмовлено ОСОБА_1. у задоволенні його скарги (а.с. 84-85).
В лютому 2004 року ОСОБА_1. звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду України, вимагаючи скасувати рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 22 січня 2004 року та залишити в силі рішення Олександрійського міського суду від 17.12.2001р.
16 вересня 2005 року Верховний Суд України на підставі п.10 Розділу VII Прикінцевих та перехідних положень КАС України, передав касаційну скаргу ОСОБА_1. на розгляд до Вищого адміністративного суду України.
Таким чином, Верховним Судом України було вирішено, що подальший розгляд даної справи повинен бути у адміністративному провадженні, оскільки на час звернення позивача до суду зі скаргою у порядку ЦПК України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 січня 2009 року, рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 22 січня 2004 року було скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції (а.с. 149-150).
З матеріалів справи вбачається, що позивач у 2001 році звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця Сторгової А.В. по виконанню рішення Олександрійського державного суду від 15.03.2001 року, яким з шахти «Ведмежоярська» ДКХ «Олександріявугілля» було стягнуто на його користь 9851,37 грн. заборгованості по зарплаті та моральної шкоди, винесеного 05.03.2001р., оскільки Державною виконавчою службою не було винесено постанови про відкриття виконавчого провадження.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1. щодо визнання неправомірною бездіяльність ДВС Олександрійського міського управління юстиції, по виконанню рішення Олександрійського міського суду від 15.03.2001р. в частині стягнення з шахти «Ведмежоярська» ДХК «Олександріявугілля» на користь ОСОБА_1. 4695,89грн. заборгованості по заробітній платі і зобов’язуючи її вжити усі передбачені законодавством заходи для належного виконання вищезгаданого рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач виконав не всі способи, встановлені ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження» для виконання рішення суду.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження», діючою на час винесення рішення, а саме 17.12.2001р., порядок звернення стягнення на майно при реорганізації та ліквідації боржника - юридичної особи здійснюється у випадку реорганізації (злиття, приєднання, розділення, виділення, перетворення) боржника - юридичної особи стягнення за виконавчими документами звертається на кошти та інше майно тієї юридичної особи, на яку відповідно до закону покладено відповідальність за зобов'язаннями боржника - юридичної особи. У випадку ліквідації боржника - юридичної особи, в тому числі внаслідок визнання боржника банкрутом, виконавчий документ передається до ліквідаційної комісії для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законодавством порядку. Про направлення виконавчого документа до ліквідаційної комісії державний виконавець повідомляє стягувача.
Проте, як свідчать матеріали справи, стягнення проводилось лише з грошових коштів боржника, оскільки примусова реалізація майна шахти «Відмежоярська» була призупинена до прийняття Закону України, яким регулює питання примусової реалізації майна державних підприємств.
Таке призупинення відповідач обґрунтовував листом Кіровоградського обласного управління юстиції №1-357-7, з якого вбачається, що Міністерство юстиції України запропонувало забезпечити тимчасове зупинення примусової реалізації майна державних підприємств та суб’єктів господарської діяльності з державною часткою в розмірі понад 25 відсотків статутного фонду шляхом звернення стягнення на об’єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, сировину, матеріали, призначені для здійснення виробництва та акції як фінансові активи, у зв’язку з виконанням доручення Президента України №1-14/616 від 23.06.2001 року, до прийняття закону України, який регулює ці питання (а.с. 36).
Обґрунтовуючи свої рішення, суд першої інстанції вірно посилався на те, що Конституція України має повний перелік актів, які мають силу Закону і такого акту, як доручення він не містить.
Крім того, необхідно зазначити, що Законом України №2864-ІІІ від 29.11.2001р. «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» було встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить більше ніж 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.
Згідно до матеріалів справи, шахта «Ведмежоярська» відноситься саме до підприємств у статутних фондах яких частка Держави становить не менше 25 відсотків.
Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону №2864-ІІІ від 29.11.2001р., цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
Проте, перша публікація цього Закону була в Урядовому кур’єрі 2001, №241 від 26.12.2001р. (офіційне видання).
Таким чином, рішення по справі приймалося до публікації цього закону, а тому висновки суду першої інстанції є обґрунтованими.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не було допущено порушень норм матеріального та процесуального права, і доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду, а тому підстав для скасування постанови суду не має.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Відділу Державної виконавчої служби Олександрійського міського управління юстиції – залишити без задоволення.
Рішення Олександрійського міського суду Кіровоградської області від 17 грудня 2001 року – залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Головуючий: В.Ю. Поплавський
Судді: С.А. Уханенко
С.В. Сафронова