У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2017 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі: головуючого судді Боймиструка С.В., суддів: Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М.

секретар судового засідання Пиляй І.С.,

з участю ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 08 червня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Гощанського районного суду Рівненської області від 08 червня 2017 року позов ОСОБА_5 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 заборгованість за договором позики від 22.08.2016 року в сумі 195000 грн., 5279,24 грн. інфляційних сум, 1250,14 грн. три відсотки річних та 2015,30 грн. судового збору.

У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає його незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального права.

Зазначає про те, що позивачем не представлено жодного доказу про виконання покладених на нього обов’язків щодо передачі їй грошових коштів. Розписка написана нею під психологічним тиском з боку позивача, що підтверджується показами свідків, покази яких судом оцінено критично. Крім того, судом першої інстанції не враховано обставин за яких було написано розписку.

Покликаючись на викладені обставини, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у позовних вимогах ОСОБА_5 до неї про стягнення заборгованості за договором позики відмовити в зв’язку недоведеністю.

ОСОБА_1 та її представник адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити.

Представники ОСОБА_6 – ОСОБА_3, ОСОБА_4 просили апеляційну  скаргу  відхилити, покликаючись на подані заперечення , рішення  суду першої інстанції  залишити без змін.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку, що між сторонами було укладено договір позики на суму 195000 грн., у формі розписки, яка написана та підписана власноручно відповідачкою, а тому вона зобов’язана повернути позивачці вказані грошові кошти, а також інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми в зв’язку з неналежним виконання взятих на себе грошових зобов’язань.

Такий висновок відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме розписки з тексту якої слідує, що ОСОБА_1 22.08.2016 року позичила в ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 195 000 грн., які зобов’язалась повернути до 01.01.2017 року. Дана розписка складена добровільно, без будь-якого примусу і погроз. Вказана розписка містить підпис ОСОБА_1, факт складання боргової розписки засвідчено свідками ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 (а.с.5)

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч.2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України за договором позики на позичальникові лежить зобов'язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Отже, як слідує з аналізу зазначених норм права, договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Цей висновок зроблено Верховним судом України в Постанові судової палати у цивільних справах від 18 вересня 2013 року в справі 6-63цс13.

Відповідно до ч.1 ст.360-7 ЦПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Як вбачається з розписки ОСОБА_1 від 22 серпня 2016 року, вона винна ОСОБА_5 195000 грн., які зобов'язується повернути до 01 січня 2017 року (а.с.5).

Зустрічних вимог про визнання цієї розписки недійсною ОСОБА_1 не заявляла.

З відповідною заявою до правоохоронних органів щодо примушення написання боргової розписки вона не зверталась.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України і розрахунку заборгованості наведеного в позовній заяві, заборгованість ОСОБА_1 перед ОСОБА_5 складає: заборгованість за договором позики 195 000 грн., суму втрат від інфляції 5 279,24 грн., 3 % річних в сумі 1250,14 грн. Даний розмір нарахувань відповідачкою не спростовувався (а.с.49-52).

За таких обставин, суд першої інстанції дотримавшись вимог норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з'ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом і підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає,

Керуючись ст.ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, 308, 313-315, 317, 324-325 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 08 червня 2017 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:                                           С.В. Боймиструк

Судді:                                                               С.О. Гордійчук

                   ОСОБА_10