ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/2625/16

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Зуєвої Л.Є.,

- Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Центрального відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Центрального відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про визнання незаконною бездіяльність,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2016 року ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, позивач) звернулась з адміністративним позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі - Центральний відділ ДВС, відповідач), в якому просила визнати незаконною бездіяльність Центрального відділу ДВС щодо втрати її майна, а саме телевізору Samsung LE-B 350, а також відшкодувати на її користь за рахунок держави суму матеріальної шкоди Центральний відділ ДВС у розмірі 4560 гривень.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 зазначила, що 28.11.13 року державним виконавцем Центрального відділу ДВС, за її відсутності, було здійснено примусове проникнення до її домоволодіння. При цьому, вона навіть не є боржником за цим виконавчим провадженням. Державним виконавцем було вилучено лише телевізор Samsung, вартістю 4560 гривень, який належав не боржнику, а їй. В подальшому, зазначений телевізор було втрачено відповідачем. Внаслідок зазначених дій, їй заподіяна матеріальна шкода у розмірі 4560 гривень, що підтверджується відповідними розрахунковими документами.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, Центральний відділ державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову задовольнити.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

ОСОБА_3 з 1997 року проживала в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, яка належить її донці ОСОБА_4 Крім того, в зазначеній квартирі проживає чоловік її доньки ОСОБА_5

15.10.12 року рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва задоволено позов ОСОБА_6 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про стягнення на його користь 750 гривень вартості неналежного виконання за зобов'язанням, 100 гривень немайнової шкоди, а також 214,60 гривень судових витрат.

12.02.13 року Центральним районним судом м. Миколаєва видано виконавчий лист №2-2270/11 про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 заборгованості на загальну суму 1064,60 гривень.

13.05.13 року Центральним відділом ДВС за цим виконавчим листом було відкрито виконавче провадження №36132050.

20.09.13 року за поданням державного виконавця Центральним районним судом м. Миколаєва надано дозвіл на примусове проникнення до житла ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 для фактичного виконання судового рішення.

15.11.13 року ОСОБА_5 квитанцією №ПН721 через ПАТ «ВіЕйБі Банк» добровільно сплатив частину боргу за виконавчим листом №2-2270/11 від 12.02.13 року в сумі 500 гривень.

28.11.13 року державний виконавець за відсутністю власника квартири та будь-кого з її мешканців здійснив примусове проникнення до квартири позивачки за адресою: АДРЕСА_1, після чого здійснив опис та арешт телевізору Samsung LE-B 350, якій належав матері ОСОБА_4 - ОСОБА_3

З метою проникнення до житла, державним виконавцем був зламаний замок та розпилені металеві двері у квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_4

Вилучений під час примусового проникнення до житла телевізор Samsung LE-B350 було передано державним виконавцем зберігачу - ПП «Нива - В.Ш.».

Після цього, боржником ОСОБА_4 сплачено решта боргу в сумі 564,6 гривень.

20.12.13 року виконавче провадження №36132050 закінчено на підставі п.8 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з повним фактичним виконанням.

15.01.15 року рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва було задоволено позов ОСОБА_3 про виключення майна з опису, визнано її право власності на телевізор та зобов'язано його повернути власнику.

Центральним відділом ДВС повідомлено, що про неможливість повернення телевізору, оскільки він переданий ПП «Нива - В.Ш.».

02.11.15 ПП «Нива - В.Ш.» припинила свою діяльність, а телевізор ОСОБА_3 було втрачено.

Не погоджуючись з вищевказаним позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом. Оскільки право власності на телевізор Samsung LE-B 350 було визнано Центральним районним судом м. Миколаїв по справці №490/829/14-ц за ОСОБА_3, а борг ОСОБА_5 був сплачений у повному обсязі,суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції таким, що відповідає вимогам Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про виконавче провадження».

В апеляційній скарзі Центрального відділу ДВС вказується на те, що державний виконавець діяв виключно в межах наданих йому повноважень. Події, яки призвели до втрати майна ОСОБА_3, виникли виключно з її вини.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами апелянта з огляду на наступне.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч.6 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.

Відповідно до ст.376 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи за поданням державного виконавця.

З матеріалів справи вбачається, що Центральним районним судом м. Миколаєва надано дозвіл на примусове проникнення до житла ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 для фактичного виконання судового рішення.

Згідно акту опису й арешту майна від 28.11.2013 року державним виконавцем за вищевказаною адресою було вилучено телевізору Samsung LE-B 350, вартість якого дорівнює 4560 гривень (Згідно наданих позивачкою розрахункових документів).

Відповідно до ч.2 ст.87 Закону України «Про виконавче провадження» збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст.1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Враховуючи, що Центральним районним судом м. Миколаїв по справі №490/829/14-ц право власності на телевізор Samsung LE-B 350 було визнано за ОСОБА_3, а борг ОСОБА_5 був сплачений у повному обсязі, колегія суддів прийшла до висновку, що державний виконавець повинен здійснити передачу описаного та арештованого майна ОСОБА_3

З матеріалі справи вбачається, що ПП «Нива В.Ш.», якому було передано державним виконавцем на зберігання телевізор Samsung LE-B 350, припинило свою діяльність від 02.11.2015 року, а отже відповідальність за повернення власнику даного телевізора покладається на державного виконавця, який під час примусового проникнення до житла вилучив його, що підтверджується актом опису й арешту майна від 28.11.2013 року.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду, що події, які призвели до втрати майна ОСОБА_3, виникли виключно з її вини.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову ОСОБА_3 у повному обсязі.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись, ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Центрального відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направленні її копій сторонам та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий: Т.М.Танасогло

Суддя: Л.Є.Зуєва

Суддя: О.В.Яковлєв