Суддя – доповідач – Ханова Р.Ф.
Суддя 1 інстанції – Шальєва В.А.
Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
Іменем України
16 листопада 2009 року справа № 2а-1805/09/0570
зал судового засідання №2 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Ханової Р.Ф.
суддів: Василенко Л.А.
Старосуда М.І.
При секретарі судового засідання: Дегтярьовій А.М.
За участю представників сторін:
Від позивача: Мальцева Н.Г.- за дов. від 20 жовтня 2009 року
Від першого відповідача: Маковецька Н.В.- за дов. від 7 квітня 2009 року
Кочкаров В.В. – за дов. від 26 грудня 2008 року
Від другого відповідача: Хіміч С.А. – за дов. від 26 грудня 2008 року
Прокурор: Плужніков В.В. – за посвідч.31547
Від третього відповідача: не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька
Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька
на постанову Донецького окружного адміністративного суду
від 1 жовтня 2009 року (повний тест виготовлений 6 жовтня 2009 року)
по адміністративній справі № 2а-1805/09/0570 (суддя Шальєва В.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербіс»
до 1) Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька
2) Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька
3) Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області
про
стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, -
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2009 року (арк. справи 241-247) задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербіс» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька, Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області, в наслідок чого зобов’язано стягнути з Державного бюджету України на користь позивача шляхом перерахування на розрахунковий рахунок бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за податковими деклараціями за лютий – березень 2008 року в розмірі 2011617 грн., з мотивів правомірності заявленої до відшкодування сум податку на додану вартість.
В своїх апеляційних скаргах перший та другий відповідачі (арк. справи 252-253) просять скасувати постанову суду першої інстанції, як прийняту з порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог. Зокрема зазначають, що позивач не мав права на відшкодування податку на додану вартість, так як відсутній факт надмірної сплати підприємством податку до бюджету.
Позивач під час судового розгляду доводи апеляційних скарг заперечує, та зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального та процесуального права, просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.
19 березня 2008 року позивач надав до Державної податкової інспекції в Ворошиловському районі м. Донецька декларацію з податку на додану вартість за лютий 2008 року, розрахунок коригування сум податку на додану вартість за лютий 2008 року, розрахунок суми бюджетного відшкодування за лютий 2008 року та заяву про повернення повної суми бюджетного відшкодування за лютий 2008 року. В рядку 25 податкової декларації за листопад 2007 року позивачем відображена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню - 1021617 грн. (арк. справи 6-10).
21 січня 2008 року позивач надав до першого відповідача декларацію з податку на додану вартість за грудень 2007 року, розрахунок коригування сум податку на додану вартість за грудень 2007 року, розрахунок суми бюджетного відшкодування за грудень 2007 року та заяву про повернення повної суми бюджетного відшкодування за грудень 2007 року. В рядку 25 податкової декларації за грудень 2007 року позивачем відображена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню - 1000000 грн. (арк. справи 13-17).
17 квітня 2008 року позивач надав до першого відповідача декларацію з податку на додану вартість за березень 2008 року, розрахунок коригування сум податку на додану вартість за березень 2008 року, розрахунок суми бюджетного відшкодування за березень 2008 року та заяву про повернення повної суми бюджетного відшкодування за березень 2008 року. В рядку 25 податкової декларації за березень 2008 року позивачем відображена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню - 990000 грн. (арк. справи 12-17).
Відповідно до постанови Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2009 року у справі № 2а-1806\09 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербіс» до Державної податкової інспекції в Ворошиловському районі м. Донецьк визнано протиправним податкове повідомлення - рішення від 20 червня 2008 року № 0001982340\0 про зменшення бюджетного відшкодування у сумі 1375729,00 грн. та податкове повідомлення - рішення від 4 листопада 2008 року № 0003592340\0 про зменшення бюджетного відшкодування у сумі 40721,00 грн. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2009 року вищевказана постанова Донецького окружного адміністративного суду була залишена без змін. (арк. справи 111). В наслідок чого має місце преюдиція права.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" (№ 168/97 від 3 квітня 1997 року із змінами та доповненнями) (надалі – Закон № 168/97).
Відповідно до підпункту 7.7.4. пункту 7.7. статті 7 Закону № 168/97 платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.
Підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97 передбачено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний надавати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, включаючи випадки, коли за результатами перевірок така сума визнана недостовірною.
Підпунктом „в" підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97 передбачені дії податкового органу, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій в податковій декларації, у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.
Таким чином, податковий орган як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, у тому числі за бюджетним відшкодуванням, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок або надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування.
Нормами Закону України „Про податок на додану вартість" право платника податку на бюджетне відшкодування не залежить від проведення або не проведення зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.
Нормами Закону України „Про податок на додану вартість" не передбачений обов'язок покупця товару - платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі ціни товару податку на додану вартість безпосередньо до державного бюджету, тому доводи податкового органу щодо обов'язку платника податку - покупця товару доводити надмірну сплату податку на додану вартість саме до державного бюджету, а також про залежність права платника податку - покупця на податковий кредит від перевірки всіх постачальників по всьому ланцюгу, є такими, що не відповідають встановленому законодавчо механізму справляння цього виду податку.
Таким чином, відповідно до пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97 сумою, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету, у зв'язку з надмірною сплатою є саме від'ємне значення за результатами звітного періоду. Від'ємне значення ПДВ є коштами платника податку, які він сплатив продавцям товару відповідно до вимог Закону України „Про податок на додану вартість".
Також, підпункт „а" підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97 передбачає, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Тобто право на податковий кредит у платника податку виникає тільки у разі фактичної сплати податку на додану вартість у наступному податковому періоді.
Податковим органом не було встановлено фактів порушення позивачем податкового законодавства.
Колегія суддів зазначає, що рішення суду, які набули законної сили підлягають обов'язковому виконанню, тому перший відповідач не мав права порушувати хід його виконання.
Як передбачено пунктом 4.1 «Порядку відшкодування податку на додану вартість» (затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України від 2 липня 1997 року № 209/72, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 8 червня 2001 року за № 489/5680), відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.
Таким чином, враховуючи, що позивачем виконані всі необхідні умови для отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача бюджетного відшкодування по деклараціям за листопад - грудень 2007 року та січень 2008 року у сумі 2347304,00 грн.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2009 року у справі № 2а-1805/09/0570 – залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2009 року у справі № 2а-1805/09/0570 – залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2009 року у справі № 2а-1805/09/0570 – залишити без змін.
Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 16 листопада 2009 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий: Р.Ф. Ханова
Судді: Л.А. Василенко
М.І. Старосуд