Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
10 листопада 2009 року справа № 2а-935/09 /1207
приміщення суду, зала судових засідань№10 за адресою: м. Донецьк бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Ханової Р.Ф.
суддів: Арабей Т.Г.
Старосуда М.І.
при секретарі судового засідання:
за участю сторін:
від позивача:
від відповідача:
від третьої особи:
Чуріковій Я.О.
не з’явився
не з’явився
не з’явився
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Жовтневого районного суду м. Луганська
від 25 березня 2009 року
по адміністративній справі № 2-а-95/09/1207 (суддя Рудська С.М.)
за позовом ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Луганську ради
треті особи
про
Управління Державного казначейства у Жовтневому районі м. Луганська
визнання дій неправомірними та стягнення допомоги по догляду за дитиною.
ВСТАНОВИЛА
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Луганська від 25 березня 2009 року було повернуто позовну заяву ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Луганську ради за участю третьої особи Управління Державного казначейства у Жовтневому районі м. Луганську про визнання дій неправомірними та стягнення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на підставі статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач, не погодившись із прийнятою ухвалою від 25 березня 2009 року надав апеляційну скаргу до Донецького апеляційного адміністративного суду, в якій посилаючись на невірне застосування адміністративним судом першої інстанції норм процесуального права просив скасувати Ухвалу Жовтневого районного суду м. Луганська від 25 березня 2009 року та постановити нову ухвалу, про відкриття провадження у справ та направити справу в адміністративний суду першої інстанції для вирішення справи по суті.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевірив наявні в матеріалах справи документи і обговоривши доводи апеляційної скарги встановила наступне.
У лютому 2009 році позивач надав до Жовтневого районного суду м. Луганська адміністративний позов до Управління праці та соціального захисту населення за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Управління державного казначейства України у Жовтневому районі м. Луганська із вимогами про визнання неправомірною відмови у перерахунку, нарахуванні та виплаті донараховної суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення трьох років, стягнення з відповідача суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьох річного віку за період з червня 2008 року по лютий 2009 року та зобов’язання відповідача призначити до виплати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років з лютого 2009 року.
Ухвалою Жовтневого районного у м. Луганську суду від 25 лютого позовна заява ОСОБА_1. була залишена без руху із посиланням на статтю 21 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено неможливість об’єднання в одне провадження вимог, що підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Із змісту цієї Ухвали від 25 лютого 2009 року вбачається, що Жовтневим районний суд м. Луганська при ознайомлені із наданою позивачем заявою дійшов до висновку щодо необхідності розгляду вимог про стягнення суми невиплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в порядку цивільного судочинства України. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Луганська від 25 лютого 2009 року був наданий позивачу строк до 25 березня 2009 року для усунення недоліків.
У зв’язку із не усуненням недоліків позивачем у встановлений ухвалою від 25 лютого 2009 року строк, Ухвалою Жовтневого районного у м. Луганську судом 25 березня 2009 року було повернуто позивачу позовну заяву на підставі статті 108 Кодексу адміністративного судочинства Україна.
Колегія суддів при розгляді наданої позивачем апеляційної скарги вважає неправомірними висновки Жовтневого районного суду у м. Луганську щодо неможливості розгляду заявлених позивачем вимог в одному провадженні в порядку, передбаченому Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до помилкового застосування адміністративним судом першої інстанції положень статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється, окрім іншого, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
Правила предметної підсудності визначені положеннями статтею 18 Кодексу адміністративного судочинства України, за змістом пункту 3 частини 1 якої до підсудності місцевих адміністративних судів віднесені усі адміністративні справи у спорах фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг (виключна предметна підсудність).
З огляду на зазначене вимоги, що стосуються надання (стягнення) пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг підлягають розгляд в порядку передбаченому кодексу адміністративного судочинства.
Статтею 21 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено можливість заявлення позивачем в одній позовній заяві кількох вимог у випадку, якщо вони пов’язані між собою та підсудні одному адміністративному суду.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду дійшла до висновку щодо відсутності порушень правил об’єднання вимог, передбачених статтею 21 Кодексу адміністративного судочинства та відповідності заявлених позивачем вимог положенням статті 05 Кодексу адміністративного судочинства, що підтверджує віднесення розгляду заявлених позивачем вимог місцевим адміністративним судом.
Таким чином, дослідивши документи справи колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що Ухвала Жовтневого районного суду м. Луганську від 25 березня 2009 року винесена із порушенням застосування норм процесуального права, що за положеннями статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення адміністративного суду першої інстанції та прийняття нового судового рішення..
Керуючись статтями 24, 167, 184, 195, 196, 199, 202, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Луганську по справі 2а-935/09/1207 від 25 березня 2009 року задовольнити частково.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Луганську по справі 2а-935/09/1207 від 25 березня 2009 року скасувати.
Скерувати справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Луганську ради до Жовтневого районного у м. Луганську суду для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Ухвала складена та підписана у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 10 листопада 2009 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий: Р.Ф. Ханова
Судді: (підписи) Т.Г. Арабей
М.І. Старосуд