ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/944/17

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Зуєвої Л.Є.,

- Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного Управління Пенсійного Фонду України в Миколаївській області, Головного управління ДФС у Миколаївській області про зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2017 році ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного Управління Пенсійного Фонду України в Миколаївській області (далі - ГУ ПФУ в Миколаївській області), Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - ГУ ДФС у Миколаївській області), в якому просив:

- зобов'язати Головне управління ДФС у Миколаївській області скасувати наказ №273-0 від 16.09.2005 року "Про звільнення ОСОБА_2О.", з відповідним відновленням на посаді, з подальшим звільненням за вислугою років у зв'язку з інвалідністю, зобов'язати Головне управління ПФУ у Миколаївській області внести відповідні зміни до пенсійної справи № 2789.

- зобов'язати орган ДФС (ДПА) у Миколаївській області, щодо оформлення відповідних наказів по нарахуванням та виплаті грошових коштів за грошовим атестатом до пенсійного забезпечення, встановлення ПЗ - як інваліду війни - 3 групи з моменту звільнення.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначає, що необхідність скасування наказу про його звільнення від 16.09.2005 року та прийняття іншого про його звільнення за вислугою років у зв'язку з інвалідністю обумовлена позбавленням можливості на належне пенсійне забезпечення як інваліда війни 3 групи з моменту звільнення. Одночасно з позовними вимогами, позивач просив поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду з цим позовом.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 травня 2017 року позовну заяву залишено без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до адміністративного суду.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

16.05.2005 року ДПА у Миколаївській області видала наказ № 273-0 «Про звільнення ОСОБА_2.».

ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з відповідною позовною заявою 16.05.17 року, тобто майже через 12 років після його звільнення згідно з наказом № 273-0 від 16.05.2005 року.

В позовній заяві позивач просив поновити пропущений строк звернення з цим позовом до адміністративного суду.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку позивач зазначає, що на протязі великого часу безперервно оскаржує незаконні дії органу ДФС (ДПА) у Миколаївській області.

Залишаючи без розгляду адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущений строк звернення до суду з адміністративним позовом відповідно до ст. 100, зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів суд першої інстанції не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції таким, що відповідає вимогам Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказується, що рішення суду першої інстанції є неправильним, оскільки те, що він на протязі великого часу безперервно оскаржує незаконні дії органу ДФС (ДПА) у Миколаївській області і є поважною причиною для поновлення строків звернення до адміністративного суду.

Колегія суддів не погоджується з таким доводом апелянта з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частина 3 ст. 99 КАС України передбачає, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

При цьому, статтею 233 Кодексу законів про працю України також встановлено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з зазначеною позовною заявою звернувся до суду лише 16.05.17 року, тобто майже через 12 років після його звільнення згідно з наказом № 273-0 від 16.05.2005 року.

Судова колегія вважає, що оскільки ОСОБА_2 був усвідомлений про звільнення його саме з підстав, зазначених в наказі, то строк звернення до суду повинен обраховуватися саме з дати звільнення.

Відповідно до ст.100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Колегією суддів встановлено, що позивачем не наведено жодних обставин, які перешкоджали йому протягом 12 років звернутися до суду з цього приводу, що в свою чергу позбавляє колегію суддів можливості визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду.

У справі Європейського суду з прав людини "Стаббігс та інші проти Великобританії" визначено, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" від 25.01.2000 року Європейський суд зазначив про те, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.

У рішенні по справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11) вказав, що строки давності слугують забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду ґрунтуються на правильному застосуванні норм процесуального права. Доводи апеляційної скарги такого висновку суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваної ухвали судом попередньої інстанції були порушені норми процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми процесуального закону, тому ухвала суду першої інстанції в порядку ст. 200 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 197, 199, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 травня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направленні її копій сторонам та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий: Т.М.Танасогло

Суддя: Л.Є.Зуєва

Суддя: О.В.Яковлєв