Справа №2 а-917/09/1203
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2009 року м. Луганськ
Суддя Артемівського районного суду м. Луганську Труфанова М.О. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної в м. Луганську ради, третя особа Головне Управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання дій неправомірними, стягнення недоотриманих сум на оздоровлення,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати неправомірними дії відповідача, відносно письмової відмови за №01-03/6492 від 13.06.2008 року та 01-03/6626 від 19.06.2008 року, перерахувати та виплатити недоотриману суму грошової компенсації на оздоровлення за період з 2003 до 2005 рр., 2007р., 2008р. в розмірі 2455,00 грн., та недоотриманої суми грошової допомоги до 5 травня за 2007, 2008 роки в розмірі 5587,42 грн., мотивуючи тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, інвалідом ІІ - групи, по захворюванню, пов'язаному з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", так саме і правом на отримання щорічної допомоги на оздоровлення, в розмірі п`яти мінімальних заробітних плат, встановлених ст.48 цього Закону, тоді як відповідач УПСЗН напротязі вказаних років нараховував йому допомогу на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи",якою розмір такої допомоги встановлений для інвалідів 3 групи, а з 17.04.2008 року для інвалідів 2 групи в 2003р., 2004р., а в 2005 р. постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою розмір такої допомоги інваліду 3 групи встановлений 21,50 грн., в 2007 р., встановлений – 90 грн., та в 2008 р. як інваліду 2 групи встановлений - 120 грн. Вважає , що положення зазначених постанов суперечать нормам Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року, відповідно Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" /далі Закон/ він як інвалід війни 3-ої групи має право на виплату щорічної одноразової допомоги до 5 травня у розмірі 7-ми мінімальних пенсій за віком, однак вказана допомога безпідставно зменшена і виплачена йому в зменшеному розмірі. та порушують його конституційні права.
У судове засідання представник позивача не з`явився, на задоволенні вимог позивача наполягав.
Представник відповідача - УПСЗН позов не визнав, мотивуючи тим, що позивачу у вказані періоди виплачена допомога на оздоровлення у відповідності до Законів України "Про державний бюджет України" за відповідні роки, та постанов Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 р. і № 562 від 12.07.2005 року, у розмірах, вказаних в даних законах та нормативно-правових актах, і підстав для виплати у вказаних позивачем розмірах немає, а допомога до 05 травня виплачена позивачу відповідно до Закону України "Про державний бюджет України" на відповідні роки, на такі суми виділено і кошти. Крім того, позивачем без поважних причин пропущений строк позовної давності.
Представник третьої особи Головного Управління Державного казначейства України в Луганській області, позов не визнав, посилаючись на те, що ГУДКУ відповідно до ст. 48 Бюджетного кодексу України, казначейство здійснює розрахунково - касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів, є урядовим органом державного управління. Головне призначення казначейської системи - сприяти оптимальному управлінню доходами та витратами бюджету, здійснення функцій контролю за цільовим спрямуванням коштів державного бюджету. Повноваження на здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету надаються розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення . Кошти бюджету, які отримують фізичні особи надаються їм лише через розпорядника бюджетних коштів, тому Головне Управління Державного казначейства України в Луганській області не є розпорядником бюджетних коштів і не має повноважень виплачувати позивачеві будь - які кошти.
Судом встановлено що, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом ІІІ – групи, а з 17.04.2008 року інвалідом ІІ - групи внаслідок захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою та, з цих підстав, має право на пільги і компенсації, що передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та інвалідом війни ІІІ - групи Перебуває на обліку у відповідача УПСЗН - за місцем проживання.
У 2003, 2004, 2005 роках УПСЗН виплатило позивачеві як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС по 21 гривень 50 коп., в 2007 році – 90 грн., а 2008 році - 120 гривень, встановлених постановами Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 р. № 836 , від 12.07.2005 року № 562.
Предметом судового розгляду є правовідносини, що пов'язані з забезпеченням соціального захисту громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Такі правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також іншими законами та нормативно-правовими актами, що не суперечать чинному законодавству та Конституції.
Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в 2003, 2004, 2005, 2007, 2008 роках була передбачена щорічна допомога на оздоровлення для інвалідів ІІІ – групи –чотири мінімальних заробітних плат, а для інвалідів ІІ - групи - п'ять мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Ст. 8 Конституції України передбачає, що вона має найвищу юридичну силу, закони і інші нормативні акти повинні їй відповідати. Відповідно до Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Згідно до ч.1 ст.8, ч.ч. 2, 3, 4 КАСУ України суди при вирішенні справ керуються принципом верховенства права, застосовують Конституцію, закони України, інші нормативно-правові акти, а у разі невідповідності актів суди повинні застосовувати правовий акт, що має вищу юридичну силу.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування та посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З моменту прийняття КМУ Постанови № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" всупереч Закону України, нею встановлені конкретні розміри щорічної допомоги на оздоровлення у твердій грошовій сумі, а саме - для інвалідів 3 групи в 2003 р. - 2005 р. - 21,50 грн., та постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою, також, встановлені конкретні розміри щорічної допомоги на оздоровлення у твердій грошовій сумі, а саме для інвалідів 3 групи в 2007 р. – 90 грн., а для інвалідів 2 групи в 2008 р. - 120 гривень, які залишалися незмінними, тоді як Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлює розмір щорічної допомоги, як величину кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати, до того ж, Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався Державний бюджет.
Посилання відповідача на необхідність застосування положень Постанов КМУ № 836 від 26 липня 1996 р. і № 562 від 12.07.2005 року, суттєво звужує обсяг прав позивача на соціальний захист, які є складовою конституційних прав на соціальний захист і достатній життєвий рівень, передбачених ст. ст. 22, 46 Конституції України.
В рішеннях Конституційного Суду України у справах № 20-рп/2004р. від 01.12.2004р., № 8-рп/2005 від 11.10.2005р., № 6-рп від 09.07.2007, № 10-рп/2008 від 22.05.2008р., зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
Оскільки ні ВРУ, ані КМУ в наступному будь-яких рішень щодо належного врегулювання цих питань не приймали, то виходячи з загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору, а також, з огляду на приписи ч.4 ст.9 КАСУ, підлягають застосуванню ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003, 2004, 2005, 2007, 2008 роки, а не постанови КМУ № 562 від 12.07.2005 року № 836 від 26 липня 1996 р.
В порушення вищезазначених норм відповідачем щорічна допомога фактично нараховано та сплачено: в 2003, 2004, 2005 роках по 21 грн. 50 коп.; в 2007 р. – 90 грн, та в 2008 р. по 120 грн., при тому, що розмір компенсації повинен складати для інвалідів ІІІ групи у 2003 році 718,50 грн. (185 грн.-х 4-21,50 грн.), в 2004 році 926,50 грн. (237 грн.- х 4-21,50 грн.), у 2005 році 1026,50 грн. (262 грн. х 4-21,50 грн.), у 2007 році 1510 грн. (400 грн. х 4-90 грн.), у 2008 році як інваліду ІІ групи у сумі 2455 грн. (515 грн. х5-120 грн.), що слід стягнути за рішенням суду з відповідача.
Відповідно до статті 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету України.
Що стосується звернення позивача про надання інформації щодо правильності нарахування розмірів та сплати йому щорічної одноразової допомоги за 2007 та 2008 роки відповідач як інваліду війни ІІІ - групи УПСЗН відповіло, що правильно нарахована та сплачена йому вказана допомога за зазначені роки.
Прожитковий мінімум, а відповідно до ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове соціальне державне страхування", і мінімальна пенсія за віком у 2007 році на час виплати з 01.04.2007р. згідно Закону України Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" № 749-У від 15.03.2007 р. складала 410,06 грн., а у 2008 році на час виплати з 01.04.2008р. згідно ст. 58 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-УІ від 28.12.2007 р. мінімальна пенсія за віком складала 481 грн.
Позивач перебуває на обліку у відповідача - Управління праці та соціального захисту населення, за місцем проживання, і має право на отримання за 2007 рік вказаної допомоги у розмірі 2870,42 грн. (410,06 грн. х 7) гривень, фактично отримав 300 грн. Недоотримана сума складає 2570,42 (2870,42 - 300) грн., за 2008 рік позивач має право на отримання допомоги у розмірі 3367 (481,00 грн. х 7) гривень, фактично отримав 350 грн. Недоотримана сума складає 3017 грн. (3367,00 -350) Недоотримані суми підлягають стягненню з відповідача - УПСЗН, виходячи з наступного:
Законом України № 968-УІ від 19.06.2003р. був доповнено Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" статтею 17-1, якою встановлено, що виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених ст. ст. 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення.
Згідно до ст. 2 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України; права та пільги для ветеранів війни рівноцінної заміни; нормативні акти органів державної влади, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим законом, є недійсними.
Відповідно до ст.ст. 17,19 ЗУ "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", основні соціальні державні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими ніж прожитковий мінімум, розмір якого встановлений законом; мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється лише Законом України та є виключно обов'язковим для всіх державних органів влади, органів місцевого самоврядування, та інших.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р.за №6 -рп., та п. 2 Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10рп/2008 положення статті 29 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" та положення пункту 20 розділу ІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", якими встановлювався розмір щорічної разової допомоги до 05 травня у розмірах менших, ніж передбачено Законом, визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Ст.8 Конституції України передбачає, що Конституція має найвищу юридичну силу, закони і інші нормативні акти повинні їй відповідати. Відповідно до Конституції України в Україні визначається і діє принцип верховенства права; дотримання державою і її органами встановлених законом особистих, майнових прав які гарантуються Конституцією.
Відповідно до ч.1 ст.8, ч.2,3,4 ст. 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, застосовує Конституцію, закони України, інші нормативно правові акти; у разі невідповідності акту суд застосовує правовий акт, що має вищу юридичну силу.
Посилання відповідача на необхідність застосування Закону "Про державний бюджет на 2007 рік" та Закону "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та на вищу юридичну силу даних Законів над Законом є безпідставним, таким, що суперечить діючому законодавству і Конституції, засадам адміністративного судочинства, оскільки ст. 22 Конституції України передбачає, що конституційні права та свободи гарантуються законом і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Посилання відповідача на ту обставину, що виплата вказаної грошової допомоги здійснена в межах фінансування, передбаченого державним бюджетом на 2007 рік, 2008 рік, є також безпідставним, оскільки факт відсутності коштів не є сам по собі підставою для звуження змісту існуючого у позивача права на отримання грошової допомоги і не є підставою для звільнення відповідача від виплати допомоги у передбаченому законом розмірі.
Посилання відповідача на ті обставини, що Законом "Про державний бюджет на 2007 рік" було зупинено дію ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру допомоги до дня перемоги, а також на те, що Законом "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" частину 5 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" викладено в новій редакції, яка передбачає що розмір допомоги до дня перемоги визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет, та посиланням у зв'язку з цим на Постанову Кабінету Міністрів України № 183 від 12.03.2008р. "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань", яка передбачає розмір вказаної допомоги в 2008р. інвалідам війни 3 групи -350 грн., також суперечить закону, з наведених вище підстав.
Таким чином, суд вважає, що позов до відповідача УПСЗН Артемівської в м. Луганську ради підлягає задоволенню.
Посилання відповідача УПСЗН на пропуск позивачем строку позовної давності є безпідставними, вимоги ст. 99 КАСУ в даному випадку не порушені і на дані правовідносини не розповсюджуються, т.я. відповідно до ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, яка завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 19, 22 Конституції України, ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796-12, Рішеннями Конституційного Суду України у справах № 20-рп/2004р. від 01.12.2004р.., № 8-рп/2005 від 11.10.2005р., № 6-рп від 09.07.2007, № 10-рп/2008 від 22.05.2008р., ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 2, 6, 8, 9, 17 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної в м. Луганську ради, третя особа Головне Управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання дій неправомірними, стягнення недоотриманих сум на оздоровлення, задовольнити.
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної в м. Луганську ради, відносно письмової відмови за №01-03/6492 від 13.06.2008 року та 01-03/6626 від 19.06.2008 року, перерахувати та виплатити недоотриману суму грошової компенсації на оздоровлення за період з 2003 до 2005 рр., 2007р., 2008р., та недоотриманої суми грошової допомоги до 5 травня за 2007, 2008 роки.
Забов`язати Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної в м. Луганську ради, у встановленому законом порядку перерахувати та виплатити за рахунок коштів державного бюджету України ОСОБА_1 недоотриману суму на оздоровлення за 2003 р. у розмірі 718,50 грн., за 2004 р. у розмірі 926,50 грн., за 2005 р. у розмірі 1026,50 грн., за 2007 р. у розмірі 1510 грн., за 2008 р. у розмірі 2455 грн., а разом 6636,50 грн.
Забов`язати Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної в м. Луганську ради, у встановленому законом порядку перерахувати та виплатити за рахунок коштів державного бюджету України ОСОБА_1 недоотриману суму грошової компенсації до 5-го травня за 2007 р. в розмірі 2570,42 грн., за 2008 р. в розмірі 3017,00 грн., а разом 5587,42 грн.
Постанова набирає чинності протягом закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в Донецькому апеляційному адміністративному суді через Артемівський райсуд міста Луганська шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови протягом 10 днів з дня її складення в повному обсязі і подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви на апеляційне оскарження.
Суддя: М.О.Труфанова