Справа №2а-666/09/1203
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 травня 2009 року м. Луганськ
Суддя Артемівського районного суду м. Луганську Труфанова М.О. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної в м. Луганську ради, третя особа Головне Управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання дій неправомірними, та стягнення недоотриманих сум,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати неправомірними дії відповідача відносно нарахування щорічної допомоги на оздоровлення, грошової допомоги до 5-го травня, зобов`язати відповідача зробити перерахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за період за 2003р., 2004р., 2005 р., 2007р., 2008 р. у розмірі 7750,50 грн., а саме: за 2003р. – 903,50 грн., 2004р. – 1163,50 грн., 2005 р. - 1288,50 грн., за 2007 р. – 1910,00 грн., за 2008 р. – 2485,00 грн.; мотивуючи тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, інвалідом ІІ - групи, по захворюванню, пов'язаному з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", так саме і правом на отримання щорічної допомоги на оздоровлення, в розмірі п`яти мінімальних заробітних плат, однак вказана допомога безпідставно зменшена і виплачена йому в зменшеному розмірі; зобов'язати відповідача зробити донарахування грошової допомоги до 5 травня за 2007р., 2008р., відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а саме за 2007 р. – 2920,48 грн., за 2008 р. – 3448,00 грн., а разом 6368,48 грн., мотивуючи тим, що він як інвалід війни ІІ групи має право на виплату щорічної одноразової допомоги до 5 травня у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком, однак вказана допомога безпідставно зменшена і виплачена йому в зменшеному розмірі.
У судове засідання позивач не з`явився, просив справу слухати за його відсутністю, заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача управління праці та соціального захисту населення у судове засідання не з`явився, згідно наданих письмових заперечень, позов не визнав, мотивуючи тим, що щорічна допомога на оздоровлення, та грошова допомога до 5-го травня, виплачені позивачу відповідно до Закону України "Про державний бюджет України" на відповідні роки, та виділені кошти і суми. А також через те що позивачем пропущено строк позовної давності
Представник третьої особи - Головного управління Державного казначейства у Луганській області у судове засідання не з`явився, також позов не визнав та підтримав пояснення відповідача.
Судом встановлено що, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом ІІ - групи внаслідок захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою та, з цих підстав, має право на пільги і компенсації, що передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та перебуває на обліку у відповідача УПСЗН - за місцем проживання.
У 2003, 2004, 2005 роках УПСЗН виплатило позивачеві по 26 гривень 70 коп., в 2007, 2008 роках - по 120 гривень, встановлених постановами Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 р. № 836 , від 12.07.2005 року № 562.
Також встановлено, що позивач є інвалідом війни 2-ої групи. Відповідно ст. 12 п.5 Закону України "Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту" позивач має право на отримання щорічної одноразової допомоги в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, якої відповідачу було сплачено у 2007 році - 360 грн., а у 2008 році - 400 грн.
Предметом судового розгляду є правовідносини, що пов'язані з забезпеченням соціального захисту громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Такі правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та з забезпечення соціального захисту ветеранів війни, що врегульвані Законом України № 968-УІ від 19.06.2003р. був доповнено Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" статтею 17-1, якою встановлено, що виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених ст. ст. 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення. а також іншими законами та нормативно-правовими актами, що не суперечать чинному законодавству та Конституції.
Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в 2003, 2004, 2005, 2007, 2008 роках була передбачена щорічна допомога на оздоровлення для інвалідів ІІ - групи - п'ять мінімальних заробітних плат.
Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
З моменту прийняття КМУ Постанови № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" всупереч Закону України, нею встановлені конкретні розміри щорічної допомоги на оздоровлення у твердій грошовій сумі, а саме - для інвалідів ІІ групи за 2003, 2004, 2005 роки - 26,70 грн. та постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою, також, встановлені конкретні розміри щорічної допомоги на оздоровлення у твердій грошовій сумі, а саме для інвалідів ІІ групи в 2007 р., 2008 р. по 120 грн., які залишалися незмінними, тоді як Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлює розмір щорічної допомоги, як величину кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати, до того ж, Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався Державний бюджет.
Посилання відповідача на необхідність застосування положень Постанов КМУ № 836 від 26 липня 1996 р. і № 562 від 12.07.2005 року, суттєво звужує обсяг прав позивача на соціальний захист, які є складовою конституційних прав на соціальний захист і достатній життєвий рівень, передбачених ст. ст. 22, 46 Конституції України.
В рішеннях Конституційного Суду України у справах № 20-рп/2004р. від 01.12.2004р., № 8-рп/2005 від 11.10.2005р., № 6-рп від 09.07.2007, № 10-рп/2008 від 22.05.2008р., зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
Оскільки ні ВРУ, ані КМУ в наступному будь-яких рішень щодо належного врегулювання цих питань не приймали, то виходячи з загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору, а також, з огляду на приписи ч.4 ст.9 КАСУ, підлягають застосуванню ст.ст. 30, 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003, 2004, 2005, 2007, 2008 роки, а не постанови КМУ № 562 від 12.07.2005 року № 836 від 26 липня 1996 р.
В порушення вищезазначених норм відповідачем щорічна допомога фактично нараховано та сплачено: 2003, 2004, 2005 роках - 26,70 грн., в 2007 та в 2008 роках по 120 грн., при тому, що розмір компенсації повинен складати у 2003 році 925 грн. (185х5), 2004 році 1185 (237х5), 2005 році 1310 грн. (262 грн. х 5), у 2007 році 2000 грн. (400 грн. х 5), у 2008 році 2575 грн. (515 грн. х5), тому сума невиплаченої компенсації складає, за 2003 рік 903,50 грн., 2004 рік 1163,50 грн., 2005 рік 1288,50 грн., за 2007 р. 1910 грн., за 2008 р. 2485 грн., а всього 7750,50 грн., яку слід стягнути за рішенням суду з відповідача.
Відповідно до статті 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету України.
На звернення позивача про надання інформації щодо правильності нарахування розмірів та сплати йому щорічної одноразової допомоги за 2007 та 2008 роки відповідач УПСЗН відповіло, що правильно нарахована та сплачена йому вказана допомога за зазначені роки.
Прожитковий мінімум, а відповідно до ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове соціальне державне страхування", і мінімальна пенсія за віком у 2007 році на час виплати з 01.04.2007р. згідно Закону України Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" № 749-У від 15.03.2007 р. складала 410, 06 грн., а у 2008 році на час виплати з 01.04.2008р. згідно ст. 58 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-УІ від 28.12.2007 р. мінімальна пенсія за віком складала 481,00 грн.
Позивач має право на отримання за 2007 рік, щорічної разової виплати до 5-го травня, у розмірі 3280,48 грн. (410,06 грн. х 8) грн, фактично отримав 360 грн. Недоотримана сума складає 2920,48 грн. (3280,48 - 360) грн., за 2008 рік позивач має право на отримання допомоги у розмірі 3848 (481 грн. х 8) гривень, фактично отримав 400 грн. Недоотримана сума складає 3448 грн. (3848-400). Недоотримані суми складають 6368,48 грн., та підлягають стягненню з відповідача виходячи з наступного:
Посилання відповідача, що стосується щорічної разової виплати до 5-го травня, на необхідність застосування Закону "Про державний бюджет на 2007 рік" та Закону "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та на вищу юридичну силу даних Законів над Законом є безпідставним, таким, що суперечить діючому законодавству і Конституції, засадам адміністративного судочинства, оскільки ст. 22 Конституції України передбачає, що конституційні права та свободи гарантуються законом і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Посилання відповідача на ту обставину, що виплата вказаної грошової допомоги здійснена в межах фінансування, передбаченого державним бюджетом на 2007 рік, 2008 рік, є також безпідставним, оскільки факт відсутності коштів не є сам по собі підставою для звуження змісту існуючого у позивача права на отримання грошової допомоги і не є підставою для звільнення відповідача від виплати допомоги у передбаченому законом розмірі.
Посилання відповідача на ті обставини, що Законом "Про державний бюджет на 2007 рік" було зупинено дію ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру допомоги до дня перемоги, яка передбачає розмір вказаної допомоги в 2007р. інвалідам війни 2 групи – 410,06 грн. а також на те, що Законом "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" частину 5 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" викладено в новій редакції, яка передбачає що розмір допомоги до дня перемоги визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет, та посиланням у зв'язку з цим на Постанову Кабінету Міністрів України № 183 від 12.03.2008р. "Про розміри разової грошової допомоги , що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань", яка передбачає розмір вказаної допомоги в 2008р. інвалідам війни 2 групи 481 грн., також суперечить закону, з наведених вище підстав.
Посилання відповідача УПСЗН на пропуск позивачем строку позовної давності є безпідставними, вимоги ст. 99 КАСУ в даному випадку не порушені і на дані правовідносини не розповсюджуються, т.я. відповідно до ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, яка завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю. Зазначені виплати є виплатами на оздоровлення інвалідам ЧАЕС, які при виконанні обов'язку перед державою, ліквідації аварії на ЧАЕС, втратили частину свого здоров'я та їх визнано інвалідами.
Згідно до ст. 2 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України; права та пільги для ветеранів війни рівноцінної заміни; нормативні акти органів державної влади, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим законом, є недійсними.
Відповідно до ст.ст. 17,19 ЗУ "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", основні соціальні державні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими ніж прожитковий мінімум, розмір якого встановлений законом; мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється лише Законом України та є виключно обов'язковим для всіх державних органів влади, органів місцевого самоврядування, та інших.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р.за №6-рп., та п. 2 Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10рп/2008 положення статті 29 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" та положення пункту 20 розділу ІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", якими встановлювався розмір щорічної разової допомоги до 05 травня у розмірах менших, ніж передбачено Законом, визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Ст. 8 Конституції України передбачає, що вона має найвищу юридичну силу, закони і інші нормативні акти повинні їй відповідати. Відповідно до Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Згідно до ч.1 ст.8, ч.ч. 2, 3, 4 КАСУ України суди при вирішенні справ керуються принципом верховенства права, застосовують Конституцію, закони України, інші нормативно-правові акти, а у разі невідповідності актів суди повинні застосовувати правовий акт, що має вищу юридичну силу.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування та посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 19, 22 Конституції України, ст. 30, 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796-12, ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, Рішеннями Конституційного Суду України у справах № 20-рп/2004р. від 01.12.2004р.., № 8-рп/2005 від 11.10.2005р., № 6-рп від 09.07.2007, № 10-рп/2008 від 22.05.2008р., ст. ст. 2, 6, 8, 9,17,99 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної в м. Луганську ради, третя особа Головне Управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання дій неправомірними, та стягнення недоотриманих сум - задовольнити.
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної в м. Луганську ради по виплаті ОСОБА_1 як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інваліду 2-ої групи, щорічної грошової компенсації на оздоровлення в зменшеному розмірі за 2003, 2004, 2005 роки за 2007, 2008 роки, та грошової допомоги до 5 травня за 2007, 2008 роки.
Зобов`язати відповідача зробити перерахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за рахунок державних коштів на користь ОСОБА_1 недоотриману суму щорічної грошової компенсації на оздоровлення за періоди з 2003, 2004, 2005 роки, 2007, 2008 роки в розмірі 7750,50 грн., а саме за 2003 р. – 903,50 грн., за 2004 р. – 1163,50 грн., за 2005 р.- 1288,50 грн., за 2007 р. - 1910 грн., 2008 р. – 2485 грн.
Зобов`язати відповідача зробити перерахування та виплату до 5 травня відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2007 р. – 2920,48 грн., за 2008 р. – 3448 грн., а разом у сумі 6368,48 грн.
Постанова набирає чинності протягом закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в Донецькому апеляційному адміністративному суді через Артемівський райсуд міста Луганська шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови протягом 10 днів з дня її складення в повному обсязі і подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви на апеляційне оскарження.
Судя М.О.Труфанова