справа № 2-а-1087-2009
П о с т а н о в а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2009 року. Артемівський міськрайонний суд Донецької області
в складі головуючого - судді: Деревльової О.О.
при секретарі: Смага Н.М.
за участю: позивача Дикуна С.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до В ІДДІЛУ ДАЇ З ОБСЛУГОВУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ТЕРИТОРІЇ МІСТА Горлівка ТА АВТОМОБІЛЬНО – ТЕХНІЧНОЇ ІНСПЕКЦІЇ УДАІ ГУМВС УКРАЇНИ В ДОНЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ про визнання незаконною постанови про накладення адміністративного стягнення , -
встановив:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у якому вказує, що йому на праві приватної власності належить автомобіль марки WOLKSWAGEN TOUAREG, державний номерний знак НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію транспортного засобу. 12.02.2009 року посадовою особою відповідача – старшим лейтенантом міліції Стегачовим Анатолієм Анатолійовичем була винесена постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, що підтверджується текстом постанови. Зазначена постанова була направлена на його адресу 02.04.2009 року простою поштовою кореспонденцією, що підтверджується поштовим конвертом зі штемпелем поштового відділення. Зазначену поштову кореспонденцію, з розірваним поштовим конвертом, він виявив на підлозі першого поверху під’їзду, у котрому знаходиться квартира, де він постійно мешкає, лише 14.04.2009 року. Вважає, що зазначена постанова винесена без урахування дійсних обставин, котрі мали місце під час руху йому автомобіля по автомобільній дорозі не на підставі норм діючого законодавства України, необґрунтовано, просить визнати її не чинною у судовому порядку через наступні доводи: відповідно до ст. 19 Конституції органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Нормативно – правовим актом законодавства України, котрий встановлює єдиний порядок дорожнього руху на всій території України є Правила дорожнього руху, затверджені Постановою КМУ від 10.10.2001 року за №1306. П.12. цих Правил встановлює швидкість руху наземних транспортних засобів залежно від встановлених цим пунктом чинників. Спірна Постанова, була винесена відповідачем про зафіксована підвищена швидкість автомобіля технічними засобами відповідача – прилад ВІЗИР, тобто ним були порушені вимоги статті 122 ч. 1 КУпАП. Обмеження швидкості руху автомобілів встановлені за межами населених пунктів – на автомагістралях – не більше 130 км/год., на дорогах для автомобілів – не більше 110 км/год., на інших дорогах – не більше 90 км/год. Притягуючи його до адміністративної відповідальності за ознаками передбаченими ч.1 ст.122 КУпАП, котра встановлює адміністративну відповідальність за перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху більш як на двадцять кілометрів на годину, відповідач визначає, що автомобіль по цій автомобільній дорозі повинен був рухатися зі швидкістю не більше 90 км/год. У відповідності з ст..21 ЗУ „Про дорожній рух”, ст.. ст.. 1, 8 ЗУ „Про автомобільні дороги” дороги за межами міста є автомобільною дорогою, або дорогою для автомобілів. На автомобільній дорозі у відповідності з п./п. 126 – г Правил дорожнього руху максимально дозволена швидкість руху автотранспорту встановлена у розмірі 110 км/год. Відповідно до вимог ч.1 ст.14-1 КУпАП, до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, фото - і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів, якщо не оспорюють, що вони керували транспортним засобом. Із спірної Постанови не вбачається, чи відповідає технічний пристрій Візир вимогам законодавства України, як засіб вимірювальної техніки, не відомий його номер, де він був встановлений згідно дислокації на цей день. Крім цього позивач зазначає, що рухаючись по автомобільній дорозі у напрямку м. Донецьк за межами населених пунктів, поруч його автомобілю, позаду і перед ним рухались інші автомобілі, швидкість котрих була значно вище швидкості його автомобілю і якщо фіксація проводилась у автоматичному режимі, то на фотокартці були б зазначені не тільки його автомобіль, а й інші транспорті засоби. Просить поновити строк звернення з позовною заявою до суду, так як йому стало відомо про складений протокол тільки 14.04.2009 року та визнати постанову про накладення на нього штрафу на підставі протоколу від 12.02.2009 незаконною і скасувати.
У судовому засіданні позивач підтримує свою позовну заяву та просить визнати постанову про накладення на нього стягнення у вигляді штрафу незаконною і вказує, що йому дійсно належить автомобіль марки WOLKSWAGEN TOUAREG, державний номерний знак НОМЕР_1. 14.04.2009 він виявив на підлозі першого поверху під’їзду, у котрому знаходиться квартира, де він постійно мешкає поштову кореспонденцію, з розірваним поштовим конвертом, тобто тільки 14.04.2009 року йому стало відомо про те, що на підставі ст.. 14-1 КУпАП України відносно нього, як власника автомобіля складено протокол про порушення ПДД на підставі фотодокументів. На фото видно тільки праву частку його автомобіля, тобто неможливо встановити чи був поряд з його автомобілем інший автомобіль, який його міг обганяти та їхати з підвищенням швидкості. Крім того, у протоколі вказано, що автомобіль рухався на відстані 4 км від м. Горлівка, тобто за межами міста, а згідно Закону „Про автомобільні дороги”, дороги за межами міста є дорогами для автомобілів, на яких швидкість встановлена 110 км на годину. У документах вказано, що швидкість автомобіля була 113 км/г, а ст. 122 ч. 1 КУпАП передбачає відповідальність про перевищення швидкості більше ніж на 20 км/г від встановленої швидкості, тобто не було складу право порушення. Просить визнати незаконною постанову про накладення на нього штрафу та її скасувати.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився двічі, про час розгляду справи був повідомлений телефонограмою, через відсутність марок у суді, а крім того був направлений запит про надання додаткових матеріалів, про підтвердження правомірності складання протоколу та постанови про правопорушення.
Заслухавши позивача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу належить автомобіль марки WOLKSWAGEN TOUAREG, державний номерний знакНОМЕР_1.
Протокол відносно позивача складений на підставі ст.. 14-1 КОАП України, згідно якої, до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, фото - і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів. Але, як вбачається з тексту спірної Постанови, у ній зазначені лише найменування та номер технічного засобу та не наведені дані про те, чи проводилось фіксування технічним засобом у автоматичному режимі, з урахуванням того, що на цій ділянці автодороги відсутній стаціонарний пост ДАІ.
Позивач оспорює дану постанову бо з наданої копії фотознімку правопорушення видно, що на знімку зафіксована тільки частина автомобіля, і таким чином неможливо встановити, чи був у цей період інший автомобіль зліва, який міг рухатися з більшою швидкістю і саме швидкість цього автомобіля зафіксував прилад „Візір”.
З протоколу про адміністративне правопорушення неможливо встановити, чи був опломбований прилад „Візір”, пройшов він державну сертифікацію та стандартизацію, був встановлений згідно дислокації на нерухомій опорі.
У відповідності з ст. 21 Закону України „Про дорожній рух”, ст. 1, 8 Закону України „Про автомобільні дороги”: дороги за межами міста є автомобільною дорогою, або дорогою для автомобілів. На автомобільній дорозі у відповідності з п. 126 – г Правил дорожнього руху максимально дозволена швидкість руху автотранспорту встановлена у розмірі 110 км/год. У протоколі вказано, що правопорушення скоєно за межами населеного пункту, на відстані 4 км від м. Горлівка і зафіксована швидкість руху складає 113 км/годину, тобто на 3 км/ перевищує встановлене обмеження.
Стаття 121 ч. 1 КУпАП передбачає відповідальність за перевищення швидкості більше ніж на 20 км/год, тобто у судовому засіданні не встановлено, що швидкість була перебільшена на 23 км /год як вказано у постанові про накладення адміністративного стягнення.
До матеріалів справи доданий поштовий конверт зі штемпелем від 02.04.2009 року, що підтверджує, що позивачем пропущений строк на звернення з позовом з поважних підстав, а на підставі ст.. 55, 56 Конституції України він має право на безпосереднє звернення у суд за відновленням своїх прав.
Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що постанова АН 117740 від 12.02.2009 року не відповідає вимогам законодавства і її слід визнати незаконною та скасувати, поновивши строк на звернення з адміністративним позовом.
Керуючись ст.ст. 287, п.3 ч.1 ст.288 КУпАП, ст.104, п.1 ч.3 ст. 105 КАС України, суд, -
В и р і ш и в:
ПозовОСОБА_1 до В ІДДІЛУ ДАЇ З ОБСЛУГОВУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ТЕРИТОРІЇ МІСТА Горлівка ТА АВТОМОБІЛЬНО – ТЕХНІЧНОЇ ІНСПЕКЦІЇ УДАІ ГУМВС УКРАЇНИ В ДОНЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ про визнання незаконною постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови № АН 117740 від 12.02.2009 року про накладення адміністративного стягнення.
Визнати незаконною і скасувати постанову № АН 117740 від 12.02.2009року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу на ОСОБА_1.
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку в Апеляційний адміністративний суд Донецької области через Артемівський міськрайонний суд протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі або в порядку ст. 186 ч.5 КАС України.
Суддя Артемівського
міськрайонного суду Деревльова О.О.