Справа №2-4841/09р.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2009року Печерський районний суд м. Києва
в складі: головуючого –судді Цокол Л.І.
при секретарі Бєлоус В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про повернення банківського вкладу,
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду і просить стягнути з відповідача суму основного боргу, нарахованих трьох процентів річних, інфляційних витрат, проценті за користування грошовими коштами та моральну шкоду в сумі 86 236,62гр. , а також відшкодувати судові витрати. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного договору банківського вкладу не здійснює виплату внесених вкладів , чим завдає збитків та душевних хвилювань.
Представник відповідача Поляков О.Е. заперечував проти задоволення вимог позивача, посилаючись на те, що Правлінням НБУ введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, що унеможливлює повернення коштів з депозитів .
Суд вислухавши пояснення позивача , дослідивши письмові докази по справі, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена свого права власності чи обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони(владника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на не або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Відповідно до ч1 ст. 1060 цього кодексу договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Частина друга вказаної статті передбачає, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.
Під час судового розгляду встановлено наступне.
27 вересня 2008 року між позивачем та ТОВ «Укрпромбанк» був укладений договір банківського вкладу №1051/0305804000440001 , вклад ФАНТАСТИЧНИЙ . У відповідності до умов даного договору вкладник передав банку, а банк прийняв від вкладника на зберігання на умовах депозитного вкладу грошові кошти в сумі 70 000 грн. строком на 183 днів, тобто до 28 березня 2009 року та зобов’язався виплачувати вкладнику відповідну ставку річних від суми вкладу в залежності від днів знаходження коштів на рахунку.
Внесення грошових коштів позивачем на відкритий відповідачем депозитний рахунок не оспорюється .
30 березня 2009 року позивач звернувся до відповідача про повернення належних їй грошових коштів .
Загальновідомою є та обставина, що Правлінням Національного банку України в ТОВ «Український промисловий банк» було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців – з 21 січня 2009 року по 21 липня 2009 року, та в подальшому продовжено до 21 січня 2010 року.
В даному випадку суд зазначає, що відповідно до ст. 85 Закону України «Про банки та банківську діяльність» мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов’язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації. Протягом дії мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України, а також не нараховуються неустойка (штраф,пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).
Відповідно до ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається крім випадків обмеження права розпоряджатись рахунком за рішенням суду у випадках встановлених законом.
Оцінюючи встановлені обставин суд прийшов до переконання , що умов за яких би право позивача щодо розпорядження своїм майном було обмежено , на час розгляду справи не існує.
Таким чином грошові кошти внесені позивачем підлягають стягненню з відповідача в примусовому порядку.
Суд вважає також обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми процентів у розмірі подвійної ставки НБУ. Так, суд виходить з того, що у відповідності з умовами договору останній припиняє свою дію з моменту виплати банком вкладнику повної суми вкладу і нарахованих процентів. Сума вкладу відповідачем до цього часу не повернута,і відповідач продовжує користуватись грошовими коштами позивача на власний розсуд. Згідно розрахунку позивача процентна ставка за період з 28 березня 2009 року по день звернення позивача до суду складає 3 482,74грн.
При цьому суд вважає вимоги позивача про стягнення 3% річних в порядку встановленому ст. 625 ЦК України та застосування індексу інфляції такими , що задоволенню не підлягають, оскільки в період дії мораторію будь-які фінансові санкції не нараховуються.
Вимоги про відшкодування моральної шкоди суд вважає такими , що задоволенню не підлягають. Так, у відповідності до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків встановлених частиною другої цієї статті.
Вказана норма Закону регулює правовідносини , що виникають при завданні шкоди. В даному випадку між сторонами по справі виникли договірні відносини, які регулюються параграфом 3 глави 71 ЦК України, що не передбачає відшкодування моральної шкоди
Відповідач також повинен відшкодувати позивачу судові витрат пов’язані з оплатою витрат на ІТЗ та сплатити судовий збір в дохід держави.
На підставі викладеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 4,15,16, 23,317,321,386,1058,1060,1061,1066, 1074 ЦК України, ст. ст. 8,10,60,88,208,212,213,214,215,224-226 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 70 000,00грн., процентну ставку в сумі 3 482,74грн., судові витрати в сумі 120грн., а всього 73 602,74 грн. ( сімдесят три тисячі шістсот дві гривні 74 коп.)
В решті вимог відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» в дохід держави судовий збір в розмірі 734 (сімсот тридцять чотири) грн.84 коп.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду м. Києва через районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти діб та подальшої подачі апеляційної скарги протягом двадцяти діб.
Суддя