ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
20.04.07 р. Справа № 9/187
Суддя господарського суду Донецької області І.А.Бойко
при секретарі судового засідання О.М. Якименко
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом державного підприємства “Донецька залізниця” в особі Краснолиманської дирекції залізничних перевезень м. Донецьк
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Центральна збагачувальна фабрика “Узлівська” м. Горлівка Донецької області
про стягнення 2 761грн.02коп.
За участю представників сторін:
від позивача: не з’явився;
від відповідача: не з’явився
В судовому засіданні 17.04.2007 було оголошено перерву до
20.04.2007 до 11год.00хв.
Позивач - державне підприємство “Донецька залізниця” в особі Краснолиманської дирекції залізничних перевезень м. Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Центральна збагачувальна фабрика “Узлівська” м. Горлівка Донецької області про стягнення плати за користування вагонами в сумі 2761грн.02коп., у тому числі ПДВ в сумі 460грн.17коп.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на норми Статуту залізниць України, Правила користування вагонами та контейнерами; договори №1/19 від 23.09.2002р. та №26005 від 29.11.2005р., акти загальної форми, накази, акти про затримку вагонів, відомості плати за користування вагонами, повідомлення, пам’ятки, претензію.
Відповідачем було надано суду відзив на позовну заяву, доповнення до заперечень по позовній заяві, в яких позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що спірні вагони є вагонами інших держав, у зв’язку з чим вантажовласники, порти відшкодовують залізницям плату за користування вагонами інших держав, а не сплачують цю плату в порядку, передбаченому Правилами користування вагонами та контейнерами. Нарахування позивачем ПДВ на суму плати за користування іноземними вагонами відповідач вважає безпідставним, оскільки користування вагонами згідно Статуту залізниць України не може являтись послугою.
Рішенням господарського суду Донецької області від 31.10.2006р. по справі № 9/187 у задоволені позовних вимог було відмовлено.
Не погодившись з рішенням господарського суду, ДП “Донецька залізниця” направило касаційну скаргу до Вищого господарського суду України.
25.01.2007р. Вищим господарським судом України винесено постанову, відповідно до якої рішення господарського суду від 31.10.2006р. було скасовано, а справа № 9/187 – передана на новий розгляд господарському суду Донецької області.
Ухвалою суду від 22.02.2007р. господарський суд прийняв справу до свого провадження.
Позивач направив до суду за супровідним листом (вих. № 54 від 19.02.2007р.) пояснення відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 25.01.2007р. (вих. № 53 від 19.02.2007р.), копію довіреності на представника, заяву в порядку ст. 22 ГПК України (вих. № 210/48 від 20.03.2007р.), копію телеграфного повідомлення Укрзалізниці Нр 000446/ЦМ від 22.07.2003р., копію таблиці нарахування плати за користування іновагонами, акт загальної форми № 180 від 12.01.2006р. № 180, відомість плати за користування вагонами від 11.01.2006р. № 010224 та розрахунок заборгованості.
У судовому засіданні 22.03.2007 судом було встановлено, що позивач заявою в порядку ст. 22 ГПК України (вих. № 210/48 від 20.03.2007р.) змінив предмет позову та просить суд в рахунок відшкодування плати за користування вагонами інших держав стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 2761грн.02коп., нарахованого залізницею по відомості плати за користування вагонами (контейнерами) від 11.01.2006р. № 010224 за ставками, затвердженими рішенням 27 засідання Ради залізничного транспорту держав – учасниць СНД від 23.10.2000р. та наказом Мінтрансу України від 07.07.2003р. № 465.
Представником відповідача у судовому засіданні 22.03.2007 надано відзив на позовну заяву з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 25.01.07р. (вих. № 08/217 від 20.03.2007р.), в якому просить у задоволені позовних вимог відмовити.
Позивач також направив до суду за супровідним листом (вих. № 62 від 11.04.2007) супровідний лист з доказом його направлення на адресу відповідача (квитанція № 3118 від 28.03.2007), розрахунок заборгованості, пояснення, копії зведених відомостей за січень 2006р., копію листа № РЦП-84-1/2366 від квітня 2006р., копію повідомлення № 438 від 13.04.2006, копію розрахункової відомості за користування вантажними вагонами власності держав СНД і Балтії на території залізниці за січень 2006р.
Перелічені документи судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.
17.04.2007 відповідач через канцелярію господарського суду надав пояснення до заяви про зміну предмету позову (вих. № 08/264 від 13.04.2007), в якій просить в позовних вимогах відмовити, оскільки, по-перше, за змістом ч. 4 ст. 119 Статуту залізниць України вантажовласники, порти відшкодовують залізницям плату за користування вагонами інших держав, а не сплачують цю плату в порядку, передбаченому Правилами. Тобто, вантажовласник має компенсувати Залізниці суму коштів за користування вагонами інших держав, вже сплачену залізницею на користь іноземних залізниць. Залізницею не надано належних доказів в підтвердження відшкодування залізницям плати за користування вагонами інших держав. По-друге, вантажовласники, вантажоодержувачі та порти не є користувачами іноземних вагонів, одержаних ними від українських залізниць для виконання вантажних операцій. У розумінні Закону України „Про податок на додану вартість” відшкодування плати за користування іноземними вагонами не є базою оподаткування.
У судовому засіданні 17.04.2007 було оголошено перерву до 20.04.2007 до 11год.00хв. для дослідження наданих сторонами додаткових документів.
20.04.2007 судове засідання було продовжено.
Представники сторін у судове засідання 20.04.2007 не з’явилися.
Розглянувши матеріали справи, господарським судом встановлено.
Предметом спору по даній справі з урахуванням заяви позивача в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (вих. № 210/48 від 20.03.2007р.) є відшкодування плати за користування вагонами власності інших держав СНД та Балтії, які прибули з вантажем на адресу відповідача.
23.09.2002р. між Донецькою залізницею та ТОВ “Центральна збагачувальна фабрика “Узлівська” був укладений договір про подачу та забирання вагонів на залізничну під’їзну колію, що належить залізниці при станції Трудова Донецької залізниці № 1/19.
Відповідно до п. 1 зазначеного договору Залізниця зобов’язалася здійснювати подачу, розстановку по фронтам навантаження, вивантаження та забирання вагонів з під’їзної колії.
В свою чергу, 29.11.2005р. між ДП „Донецька залізниця” в особі Краснолиманської дирекції залізничних перевезень (Залізниця) та ТОВ „ЦЗФ „Узлівська” (Вантажовласник) був укладений договір № 26005 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 29.11.2005.
Предметом цього договору є надання Залізницею Вантажовласнику послуг, пов’язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги.
Позивач у своїй позовній заяві зазначає, що 08.01.2006р. у зв’язку з зайнятістю фронту вивантаження у вантажоодержувача ТОВ „ЦЗФ „Узлівська” на коліях станції Трудова накопичилося 259 вагонів з вантажем, що надійшли на адресу останнього. В подальшому до 15.01.2006 накопичення вагонів продовжувало зростати, що підтверджується актами загальної форми ГУ-23, пам’ятками про користування вагонами, проведеними за відомістю плати за користування вагонами № 010224, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.
У зв’язку з неможливістю приймання відповідачем вагонів з вантажем та відсутністю технічної можливості накопичення вагонів на станції призначення Трудова, позивачем були видані накази № 29, 2 від 08.01.2006 про затримку вагонів з вантажем на адресу ТОВ „ЦЗФ „Узлівська” по станції Микитівка, працівниками якої були складені акти форми ГУ-23а.
У відповідності до п. 3 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України, відомості плати за користування вагонами складаються на підставі пам’яток про користування вагонами (контейнерами), актів про затримку вагонів та актів загальної форми.
З огляду на зазначений пункт Правил, позивачем по відомості плати за користування вагонами № 010224 була нарахована відповідачу плата за користування вагонами на загальну суму 7655грн.09коп.
ТОВ „ЦЗФ „Узлівська” зі свого боку визнала та оплатила плату за користування 23 вагонами, затриманими по станції Трудова, в сумі 4400грн.54коп. та частково оплатила на суму 953грн.70коп. плату за користування вагонами, затриманими по станції Микитівка 24 вагонами. Всього відповідачем по відомості плати за користування вагонами № 010224 було оплачено 5354грн.24коп.
Несплаченою відповідачем залишилася сума 2300грн.85коп. без ПДВ, а з урахуванням ПДВ - 2761грн.02коп. по 24 вагонам, затриманим по станції Микитівка.
Зазначені спірні вагони належать Російській залізниці, тобто є власністю іноземної держави.
Стаття 306 Господарського кодексу передбачає, загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Частина 5 статті 307 Господарського кодексу України встановила, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
У відповідності до ст. 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під’їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами – суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.
Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника під’їзної колії, порту, підприємства.
Щодо користування іновагонами стаття 119 Статуту залізниць України встановила, що вантажовласники, порти відшкодовують залізницям плату за користування вагонами інших держав від часу прийому цих вагонів від залізниці до повернення їх після виконання вантажних операцій в порядку, визначеному Укрзалізницею відповідно до міжнародних договорів України з цих питань.
Пунктом 14 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України, встановлено, що плата за користування вагонами, які є власністю інших держав, відшкодовується залізниці вантажовласниками за ставками, затвердженими Радою залізничного транспорту держав –учасниць СНД та іншими міжнародними угодами. Час користування вагонами, за який відшкодовується плата, визначається для кожного вагона за відомостями плати за користування вагонами та актами про затримку вагонів.
Як зазначив позивач в своїх поясненнях, плата за користування спірними вагонами, яка внесена до відомості № 010224 від 11.01.2006, нарахована залізницею по ставкам плати за користування вагонами належності країн СНД і Балтії згідно постанови Кабінету Міністрів України № 1312 від 26.10.1996, ст. 119 Статуту залізниць України, рішення 27 засідання Ради залізничного транспорту держав-учасниць СНД від 23.10.2000 і наказу Міністерства транспорту від 07.07.2003 № 465, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 16.07.2003 за № 604/7925.
Пунктами 1.1. та 1.3. Правил комплексних розрахунків між залізничними адміністраціями держав-учасниць СНД, Латвійської Республіки, Литовської Республіки, Естонської Республіки, затверджених на 12 засіданні Ради залізничного транспорту держав-учасниць Співдружності 10.12.1994, розрахунки із залізничними адміністраціями – власницями вагонів здійснюються комплексно розрахунковими організаціями залізниць, переліченими в Додатку № 2 до цих Правил. З боку Укрзалізниці такі розрахунки здійснює ДП „Український Державний розрахунковий центр міжнародних перевезень”.
Так, за користування вагонами, які належать Російським залізницям, що були у користуванні українських вантажовласників у січні 2006р., за зведеною відомістю, складеною РЦП, на Укрзалізницю було нараховано 477 327,91шв.фр. Відповідно до зведеної відомості нарахованих платежів за користування вагонами інших держав з розподіленням їх по залізницях України за січень 2006р. на Донецьку залізницю віднесена плата у загальному розмірі 862981,18шв.фр.
Як вказав позивач у своїх поясненнях, до цих сум увійшла плата за користування вагонами, зазначеними у спірних відомостях, згідно витягу з розрахункових відомостей за вагони власності держав СНД та Балтії на території Донецької залізниці за січень 2006р.
У відповідності до п. п. 1.2., 5.4. Порядку розподілу надходжень і платежів між залізницями України та Українським державним центром залізничних рефрежираторних перевезень „Укррефтранс” за користування вантажними вагонами колії 1520мм і 1435мм належності Укрзалізниці, інозалізниць та інших держав, затвердженого наказом Укрзалізниці від 05.07.2002 № 343-Ц. вказана сума була стягнута РЦП з Донецької залізниці за авізо № 438 від 13.04.2006р., належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи. Отже, сума 862981,18 шв.фр. складає витрати Донецької залізниці, яка підлягає в силу ст. 119 Статуту залізниць та п. 14 Правил користування вагонами і контейнерами відшкодуванню за рахунок вантажовласників.
З огляду на викладене, з урахуванням приписів вище перелічених нормативно-правових актів (Статуту, Правил, Порядку), суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині відшкодування плати за користування вагонами власності інших держав за рахунок відповідача, яка становить 2300грн.85коп., обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача суму ПДВ, яка становить 460грн.17коп., нараховану на суму відшкодування плати за користування вагонами.
Вимоги позивача в частині стягнення ПДВ в сумі 460грн.17коп. задоволенню не підлягають, оскільки, як вже зазначалося, згідно ч.4 ст.119 Статуту залізниць України вантажовідправники, вантажоодержувачі та порти відшкодовують українським залізницям плату за користування іноземними вагонами, а - не вносять її як це передбачено стосовно українських вагонів.
Відповідно до „Правил експлуатації, пономерного обліку та розрахунків за користування вантажними вагонами власності інших держав”, затверджених на п’ятнадцятому засіданні Ради залізничного транспорту держав – учасниць СНД 24.05.1996р., зазначені іноземні вагони передаються іноземними залізницями українським залізницям, які є користувачами цих вагонів. За користування ними відповідну плату іноземним залізницям вносять саме українські залізниці. Після чого плата відшкодовується українським залізницям особами, зазначеними у ч.4 ст.119 Статуту залізниць України.
Закон України „Про податок на додану вартість” не передбачає нарахування ПДВ на суми, що підлягають відшкодуванню одними особами на користь інших у зв’язку із внесенням останніми цих сум третім особам на виконання відповідних зобов’язань. Тобто, вартість відшкодування плати за користування іноземними вагонами не є базою оподаткування у розумінні Закону України „Про податок на додану вартість”. У зв’язку з чим нарахування ПДВ на ці суми не має під собою правового та доказового підгрунття.
На підставі вищенаведеного, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі вищенаведеного, згідно ст. 119 Статуту залізниць України, ст. ст. 306, 307 Господарського кодексу України, Правил користування вагонами і контейнерами, керуючись ст. ст. 22, 33, 43, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги державного підприємства “Донецька залізниця” в особі Краснолиманської дирекції залізничних перевезень м. Донецьк до товариства з обмеженою відповідальністю “Центральна збагачувальна фабрика “Узлівська” м. Горлівка Донецької області про відшкодування плати за користування вагонами в сумі 2761грн.02коп., у тому числі ПДВ в сумі 460грн.17коп., задовольнити частково в сумі 2300грн.85коп.
В частині стягнення ПДВ в розмірі 460грн.17коп. відмовити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Центральна збагачувальна фабрика „Узлівська” (84604, м. Горлівка Донецької області, вул. Знатна, 41; р/р 2600901515922 в Укрексімбанк, МФО 334817, ЄДРПОУ 30399369) на користь державного підприємства “Донецька залізниця” в особі Краснолиманської дирекції залізничних перевезень (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 68; р/р 260370400019 в Донецькому АКБ „Експрес-Банк”, МФО 335838, ЄДРПОУ 01074957) суму 2300грн.85коп. - відшкодування плати за користування вагонами, держмито в сумі 85грн.00коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 98грн.33коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Тел. 3056827
Надруковано 3 примірники:
1 прим. –до справи
1 прим. – позивачу
1 прим. –відповідачу