Справа № 161/9742/17 Головуючий у 1 інстанції: Рудська С.М.

Провадження № 22-ц/773/1094/17 Категорія: 59 Доповідач: Стрільчук В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2017 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Стрільчука В.А.,

суддів - Здрилюк О.І., Бовчалюк З.А.,

секретар судового засідання - Галицька І.П.,

з участю позивача ОСОБА_2, представника позивачів ОСОБА_3, третіх осіб ОСОБА_4, ОСОБА_5, представників третіх осіб ОСОБА_1, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_2 до Приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Троць Юлії Борисівни, треті особи на стороні відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_10, Перша Луцька державна нотаріальна контора, про визнання рішення державного реєстратора протиправним за апеляційною скаргою третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_4 на ухвалу судді Луцького міськрайонного суду від 26 червня 2017 року,

встановила:

23 червня 2017 року ОСОБА_7 та ОСОБА_11 звернулися до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що рішенням Луцького міськрайонного суду від 22 травня 2012 року, яке набрало законної сили, у справі за позовом кредиторів до спадкоємців померлого ОСОБА_12 про стягнення заборгованості за зобов'язаннями спадкодавця позов задоволено частково, стягнуто в рівних долях з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9 на користь ОСОБА_7 30 000 доларів США.

На виконання цього рішення Луцьким міськрайонним судом було видано виконавчий лист № 2-4932 та відкрито виконавче провадження № 34039078.

В межах виконавчого провадження 03 січня 2013 року описано та накладено арешт на нерухоме майно по АДРЕСА_1, що було прийнято третіми особами ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9 у спадщину після смерті ОСОБА_12

У серпні 2015 року батько ОСОБА_7 - ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9 про визнання за ним права власності на частку у спадковому майні.

В межах цього провадження, в порядку забезпечення позову ухвалою Луцького міськрайонного суду від 27 листопада 2015 року на спадкове майно було накладено арешт до вирішення справи по суті (ВП № 49565220).

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 20 грудня 2016 року позов ОСОБА_2 залишено без розгляду та припинено заходи забезпечення позову - скасовано арешт спадкового майна.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 06 лютого 2017 року вищевказана ухвала скасована, а справа повернута для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі ухвали Луцького міськрайонного суду від 20 грудня 2016 року та заяви ОСОБА_4 державним виконавцем Першого ВДВС Луцького МУЮ 27 грудня 2016 року була винесена постанова про звільнення спадкового майна з-під арешту, а 29 грудня 2016 року спадкове майно було відчужене третій особі ОСОБА_10 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Т.О. (реєстраційний № 1439 від 29 грудня 2016 року).

Тобто спадкове майно в порушення вимог ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» було звільнене від обтяження па підставі ухвали суду, яка не набрала законної сили.

Це майно, за рахунок якого мали б бути задоволені майнові вимоги ОСОБА_7 до спадкоємців ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9 та вимоги ОСОБА_2 до них у справі про визнання права власності на частку у спадковому майні, було відчужене третій особі.

Відчуження спадкового майна суттєво ускладнило та обмежило процесуальні можливості позивачів щодо задоволення власних майнових інтересів за рахунок цього майна.

24 січня 2017 року ОСОБА_7 та ОСОБА_2 звернулися до Луцького міськрайонного суду з позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання недійсним договору купівлі-продажу спадкового майна від 29 грудня 2016 року. Ухвалою суду від 24 січня 2017 року за цим позовом відкрито провадження у справі.

Відчуженню спадкового майна передувала реєстрація прав власності ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9 на це майно в Державному реєстрі речових прав, вчинена приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_14Б. на підставі її ж рішень про таку реєстрацію (з відкриттям розділу) на незавершений будівництвом адміністративно-побутовий корпус /А-2/ готовністю 38 %, індексний номер: 29892094 від 03 червня 2016 року; незавершене будівництво гаража-майстерні /А-1/ готовністю 65 %, індексний номер: 29890650 від 03 червня 2016 року; незавершене будівництво гаража-боксу на чотири секції /Б-1/ готовністю 88 %, індексний номер: 29887638 від 03 червня 2016 року.

На підставі оскаржуваних рішень до Державного реєстру прав 30 травня 2016 року були винесені записи про право власності на вищевказане спадкове майно.

При цьому нотаріальна дія з видачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9 свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_12 була вчинена 22 січня 2007 року Державним нотаріусом Першої Луцької державної нотаріальної контори Красневич О.А. Цим же нотаріусом 09 лютого 2012 року вказаним третім особам було видано дублікати свідоцтв про право на спадщину за законом від 22 січня 2007 року замість втрачених.

Отже рішення про реєстрацію права власності ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9 на спадкове майно та саму реєстрацію здійснила приватний нотаріус Троц Ю.Б., тобто не той нотаріус, який вчинив нотаріальну дію зі спадковим майном.

Рішення Державного реєстратора були оскаржені позивачами до Волинського окружного адміністративного суду, ухвалою якого від 14 червня 2017 року було відмовлено у відкритті провадження з підстав порушення підсудності.

Вважаючи, що оскаржувані рішення були винесені з порушенням норм чинного законодавства, позивачі просили суд визнати протиправними рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Троц Ю.Б. про реєстрацію права власності ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9 на вищезазначене спадкове майно.

Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду від 26 червня 2017 року відкрито провадження у даній справі.

В апеляційній скарзі третя особа на стороні відповідача ОСОБА_4 просить скасувати цю ухвалу і постановити нову ухвалу про відмову у відкритті провадження, покликаючись на порушення суддею норм процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Відкриваючи провадження у справі, суддя суду першої інстанції виходив з того, що дана справа підсудна Луцькому міськрайонному суду і що підстав для відмови у відкритті провадження немає.

Однак такі висновки судді не відповідають обставинам справи, вимогам процесуального права і зроблені з порушенням встановленого законом порядку вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Отже в порядку цивільного судочинства не можуть розглядатися справи, які відповідно до законодавства підлягають розгляду за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України суддя відкриває провадження у цивільній справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому цим Кодексом. Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах в порядку цивільного судочинства.

Отже перед відкриттям провадження у справі суддя повинен з'ясувати, чи підлягає подана позивачем заява судовому розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно зі ст. 1 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України цей Кодекс визначає юрисдикцію, повноваження адміністративних судів щодо розгляду адміністративних справ, порядок звернення до адміністративних судів та порядок здійснення адміністративного судочинства.

Справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає, зокрема суб'єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень визначені Законом України № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-ІV).

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 1952-ІV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 10 Закону № 1952-ІV визначено, що державним реєстратором є, зокрема нотаріус.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

У даному випадку, виходячи зі змісту позовної заяви, зокрема її прохальної частини, позивачі пред'явили вимоги до приватного нотаріуса Троц Ю.Б. як спеціального суб'єкта, на якого покладено функції державного реєстратора. Ці вимоги полягають у визнанні протиправними рішень про державну реєстрацію прав власності на об'єкти нерухомості.

Вказані вимоги обґрунтовані посиланням на порушення приватним нотаріусом як державним реєстратором положень Закону № 1952-ІV та вчиненням ним дій поза межами повноважень, визначених законодавством. Зокрема, у позовній заяві йдеться про перевищення приватним нотаріусом Троц Ю.Б. повноважень державного реєстратора, передбачених ч. 5 ст. 3, та у спосіб, що не відповідає вимогам ч. ч. 1, 2 ст. 24 вказаного Закону.

При цьому до інших осіб будь-яких вимог матеріально-правового характеру, що відповідно до ст. 15 ЦПК України підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, позивачі не пред'явили.

З огляду на викладене, суддя суду першої інстанції не з'ясував, чи не є спір, який виник між ОСОБА_7 і ОСОБА_2 з однієї сторони та приватним нотаріусом як суб'єктом, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства з другої сторони, публічно-правовим і чи не підлягає він розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Сама по собі наявність ухвали судді Волинського окружного адміністративного суду від 14 червня 2017 року про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі за аналогічними позовними вимогами ОСОБА_7 і ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Троць Ю.Б. (а. с. 27), яка не ґрунтується на вищенаведених вимогах процесуального законодавства та не відповідає обставинам справи, не є підставою для розгляду цієї справи в порядку цивільного судочинства, оскільки такий розгляд не відповідатиме положенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині, що стосується права кожного на розгляд справи судом, встановленим законом.

У зв'язку з порушенням суддею порядку, встановленого для вирішення питання про відкриття провадження у справі, оскаржувану ухвалу слід скасувати, а вказане питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції у відповідності з п. 3 ст. 312 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу судді Луцького міськрайонного суду від 26 червня 2017 року в даній справі скасувати.

Питання про відкриття провадження у справі направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді