Справа № 441/742/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Ференц О.І.

Провадження № 22-ц/783/3300/17 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.

Категорія: 59

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М, Цяцяка Р.П.

секретаря: Цапа П.М.

з участю: представників ОСОБА_3 - ОСОБА_4, ОСОБА_5; представників Бартатівської сільської ради Городоцького району Львівської області - Могінської Т.А., Шумелди Р.Р., Коропісь Р.М.; ОСОБА_9, її представника - ОСОБА_10; представника ОСОБА_11 - ОСОБА_12; ОСОБА_13, представника ОСОБА_14 - ОСОБА_15; ОСОБА_16; ОСОБА_17; ОСОБА_18; ОСОБА_19; ОСОБА_20; представника ОСОБА_21 - ОСОБА_22; ОСОБА_23; представника ОСОБА_24 - ОСОБА_25, ОСОБА_26, представника ОСОБА_27 - ОСОБА_28, ОСОБА_29, представника ОСОБА_30 - ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, представника ОСОБА_34 - ОСОБА_35, представника ОСОБА_36 - ОСОБА_37, представника ОСОБА_38 - ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, представника ОСОБА_42 - ОСОБА_43, ОСОБА_44, представника ОСОБА_45 - ОСОБА_121

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3, Бартатівської сільської ради Городоцького району Львівської області, представника ОСОБА_47 - ОСОБА_48 на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 30 березня 2017 року,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 звернулась з позовом до Бартатівської сільської ради Городоцького району Львівської області, треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_9, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_4, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог, - ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_11, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_16, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_17, ОСОБА_69, ОСОБА_18, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_19, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_20, ОСОБА_74, ОСОБА_47, ОСОБА_75, ОСОБА_21, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_26, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_27, ОСОБА_29, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_30, ОСОБА_32, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90, ОСОБА_33, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_93, ОСОБА_94, ОСОБА_34, ОСОБА_95, ОСОБА_36, ОСОБА_96, ОСОБА_97, ОСОБА_98, ОСОБА_99, ОСОБА_100, ОСОБА_38, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_101, ОСОБА_42, ОСОБА_102, ОСОБА_103, ОСОБА_104, ОСОБА_105, ОСОБА_44, ОСОБА_106, ОСОБА_107, ОСОБА_108, ОСОБА_109, ОСОБА_45, ОСОБА_110, ОСОБА_111, ОСОБА_112, ОСОБА_113, ОСОБА_114, ОСОБА_115, ОСОБА_116 про визнання протиправним протоколу громадських слухань від 27.10.2009 року, визнання протиправними та скасування рішення Бартатівської сільської ради № 444 від 17.04.2008 року "Про виготовлення матеріалів вибору земельної ділянки під розміщення кварталу індивідуальної забудови", № 606 від 15.06.2009 року "Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земель з передачі їх у власність громадянам для БОЖБ", № 656 від 06.11.2009 року "Про погодження і затвердження містобудівного обґрунтування розміщення кварталу індивідуальної забудови", № 657 від 06.11.2009 року "Про затвердження матеріалів погодження місця розташування земельної ділянки під квартал індивідуальної житлової забудови", № 767 від 21.05.2010 року "Про затвердження проекту щодо відведення земельної ділянки площею 12.1 га для розміщення кварталу індивідуальної житлової забудови в с. Воля Бартатівська та передачі безкоштовно у приватну власність земельних ділянок громадянам для будівництва індивідуальних житлових будинків".

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову ОСОБА_3 до Бартатівської сільської ради Городоцького району Львівської області, треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_9, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_4, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог - ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_11, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_16, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_17, ОСОБА_69, ОСОБА_18, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_19, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_20, ОСОБА_74, ОСОБА_47, ОСОБА_75, ОСОБА_21, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_26, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_27, ОСОБА_29, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_30, ОСОБА_32, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90, ОСОБА_33, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_93, ОСОБА_94, ОСОБА_34, ОСОБА_95, ОСОБА_36, ОСОБА_96, ОСОБА_97, ОСОБА_98, ОСОБА_99, ОСОБА_100, ОСОБА_38, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_101, ОСОБА_42, ОСОБА_102, ОСОБА_103, ОСОБА_104, ОСОБА_105, ОСОБА_44, ОСОБА_106, ОСОБА_107, ОСОБА_108, ОСОБА_109, ОСОБА_45, ОСОБА_110, ОСОБА_111, ОСОБА_112, ОСОБА_113, ОСОБА_114, ОСОБА_115, ОСОБА_116 про визнання протиправними та скасування рішень сільської ради - відмовлено.

Рішення в апеляційному порядку оскаржили ОСОБА_3, Бартатівська сільська рада Городоцького району Львівської області, представник ОСОБА_47 - ОСОБА_48,вважають, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

ОСОБА_3 в апеляційній скарзі посилається на те, що строк позовної давності нею пропущено з поважних причин, оскільки ОСОБА_3 очікувала на захист своїх прав під час розгляду справи в адміністративному суді, проте через спори судів про підвідомчість справи не реалізувала своїх прав. Вважає, що строк позовної давності слід рахувати з дати набрання законної сили ухвалою Вищиго адміністративного суду України від 02.06.2016 року у справі № к/800/38756/14, якою провадження у справі закрито та роз'яснено позивачам, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Також зазначає, що була позбавлена можливості брати участь у громадських обговореннях при прийнятті відповідачем оскаржуваних рішень, оскільки про проведення таких не було доведено до відома через ЗМІ, у рішенні про надання дозволу на складення проекту землеустрою щодо відведення земель у приватну власність не вказано, кому саме такий дозвіл надається, проект відведення не був погоджений з органом охорони культурної спадщини. Надання земельних ділянок під індивідуальну житлову забудову надано на осушених землях, руйнація осушної системи призведе до підтоплення існуючих будівель, в тому числі і приватного будинку позивача. Крім того, під час передачі земельних ділянок за спірними рішеннями під будівництво житлових будинків не було змінено цільове призначення, адже згідно проекту роздержавлення спірна земельна ділянка відносилася до земель с/г призначення і надавши громадське пасовище під індивідуальну житлову забудову іногороднім громадянам та жителям с. Бартатів, Бартатівська сільська рада не врахувала інтересів членів громади с. Воля Бартатівська. З вищенаведених підстав апелянт просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити.

Бартатівська сільська рада в апеляційній скарзі зазначає, що маючи у наявності вільні землі запасу, сільською радою прийнято рішення № 444 від 17.04.2008 року, яким вирішено вибрати земельну ділянку під розміщення кварталу індивідуальної забудови. Вказане рішення прийнято на реалізацію повноважень, передбачених п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування», а відтак в межах компетенції сільської ради. Встановивши можливість розташування на спірних землях об'єктів житлової і громадської забудови та можливість зміни цільового призначення земель, сільська рада затвердила містобудівне обґрунтування своїм рішенням № 656 від 06.11.2009 року та уповноважила виконавчий комітет ради замовити виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки (рішення № 657 від 06.11.2009 року) в порядку, визначеному ч. 1 ст. 20 ЗК України. Рішенням № 767 від 21.05.2010 року було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 12,1 га для розміщення кварталу індивідуальної житлової забудови та передано безкоштовно в приватну власність земельні ділянки для будівництва індивідуальних житлових будинків і твердження позивача про необхідність виготовлення проекту відведення земельної ділянки кожному окремо не відповідало вимогам законодавства, чинного на момент ухвалення даного рішення. Також, станом на 17.04.2008 року, тобто на момент прийняття рішення Бартатівської сільської ради № 444, не було необхідним проведення експертизи містобудівної документації. Вимоги ст. 18 Закону України «Про планування і забудову територій» в частині інформування населення про розроблення містобудівної документації сільською радою виконані, що підтверджується протоколом громадських слухань від 27.10.2009 року. Окрім цього, дане питання було предметом перевірки інспекцією ДАБК у Львівській області, про що складено акт від 08.12.2011 року № 12/9-юр, а також спільної перевірки у складі інспектора ДАБК, спеціаліста управління Держкомзему у Львівській області та помічника прокурора Городоцького району Львівської області від 07.02.2012 року, якими встановлено відсутність порушень із вказаних питань. Просить врахувати, що ст. 24 Закону України «Про планування і забудову територій», на яку посилається позивач, не підлягає до застосування у спірних правовідносинах, оскільки визначає порядок надання дозволів на будівництво, чого не було у даному випадку. Крім того, на момент прийняття рішення про надання дозволу на виготовлення матеріалів попереднього погодження для розміщення кварталу індивідуальної житлової забудови та виготовлення містобудівного обґрунтування державні будівельні норми (ДБН) Б.1.1-4-2009 «Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження містобудівного обґрунтування», на які посилається позивач, не діяли, а згідно вимог ДБН В.1.1-4-2002 «Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження містобудівного обґрунтування», які діяли на момент прийняття оспорюваного рішення, не вимагали погодження органу охорони культурної спадщини, інших погоджень чи проведення експертиз. Апелянт вважає, що рішення № 767 від 21.05.2010 року, яким затверджено проект відведення земельної ділянки для розміщення кварталу індивідуальної житлової забудови і є рішенням про зміну цільового призначення земель, із земель запасу на землі житлової та громадської забудови. З вищенаведених підстав апелянт просить ухвалити рішення, яким змінити рішення щодо обставин (порушення Бартатівською сільською радою, при прийнятті спірних рішень, вимог земельного та містобудівного законодавства, а саме, ст.ст. 24, 30-3-30-6 Закону України «Про планування і забудову територій» та п.2 Порядку проведення державної експертизи містобудівної документації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 522 від 20.05.2009 року, містобудівне обґрунтування під розміщення кварталу індивідуальної житлової забудови в с. Воля Бартатівська (площею 12,1 га) не могло бути затверджене відповідачем, оскільки таке не було погоджено органами охорони культурної спадщини, а також не пройшло державної експертизи містобудівної документації; не дотримано порядку проведення громадського обговорення; в порушення вимог п.2 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року № 677, межі земельної ділянки по кожному громадянину зокрема не визначені в натурі, а межа земельної ділянки встановлена в цілому на 12,1 га, що не відповідає положенням ст.ст. 116,118 Земельного Кодексу України; в порушення ч. 1 ст. 21, 20, 23, 31 - 37 ЗК України, надано земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків без зміни цільового призначення із земель сільськогосподарського призначення), встановлених судом, в мотивувальній частині рішення, встановивши відсутність таких обставин, з підстав викладених в апеляційній скарзі. Резолютивну частину рішення залишити без змін.

Представник ОСОБА_47 - ОСОБА_48 в апеляційній скарзі зазначає, що оскаржувані позивачем рішення Бартатівської сільської ради прийняти у відповідності до чинних на той момент норм законодавства. Зокрема, розробка проекту містобудівного обгрунтування розпочалась після прийняття Бартатівською сільською радою рішення № 606 від 15.06.2009 року. Відповідно до абз. 2 ст. 10 Закону України "Про планування і забудову територій" (в редакції із змінами від 25.12.2008 року) розроблення, погодження та експертиза містобудівної документації провадяться згідно із встановленими державними стандартами, нормами та правилами в порядку визначеному законодавством. Єдиними діючими нормами на той момент були ДБН В. 1.1.-4- 2002 "Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та, затвердження містобудівного обгрунтування". Відповідно до п.3.1. вказаного ДБН містобудівні обгрунтування погоджуються з районними (міськими) органом містобудування і архітектури, держкомзему, природоохоронними та санітарними органами після цього затверджуються органами місцевого самоврядування. В матеріалах справи наявні всі перелічені погодження. Проведення експертизи згідно ДБН В. 1.1.-4-2002 "Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження містобудівного обгрунтування" на момент прийняття рішення № 656 від 06.1.2009 року не передбачалось. Крім того, Бартатівська сільська рада прийняла рішення №767 від 21.05.2010 року на підставі висновку Комісії з питань пов'язаних з погодженням документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки під розміщення кварталу ГЖЗ від 23.04.2010 року № 55, до складу якої входили начальник управління Держкомзему у Городоцькому районі, начальник відділу регіонального розвитку містобудування та архітектури райдержадміністрації, головний спеціаліст відділу регуляторної політики землекористування та експлуатації надр державного управління охорони навколишнього природного середовища у Львівській області, головний державний санітарний лікар Городоцього району, начальник управління охорони культурної спадщини Львівської облдержадміністрації. Також, вважає невірним висновок суду першої інстанції про те, що рішення Бартатівської сільської ради № 606 від 15.06.2009 року "Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земель з передачі їх у власність громадян для БОМЖ" не відповідає вимогам ст. 151 ЗК України, оскільки з аналізу вказаної норми, а також із змісту земельного законодавства в цілому вбачається, що ст. 151 Земельного кодексу регулює відносини пов'язані з припиненням права власності на землю та визначає процесуальні питання, пов'язані з погодженням вилучення чи викупу земельних ділянок, які регулюються ст. 146. 147 та 149 ЗК України і не може регулювати відносини щодо відведення земельної ділянки із земель запасу для наступної їх передачі у приватну власність, так як такі регулюються Законом України «Про землеустрій» та ст.ст. 118, 122, 181-186 Земельного кодексу України. Апелянт просить врахувати, що зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання в користування; провадять вилучення (викуп) земель; затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Таким чином, цільове призначення земельної ділянки встановлюється відповідним органом влади при прийнятті ним рішення про передачу ділянки громадянинові чи юридичній особі у власність; прийнятті ним рішення про передачу ділянки громадянинові або юридичній особі в оренду чи постійне користування; викупі ділянки для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; вилученні її з постійного користування державної чи комунальної юридичної особи; прийнятті рішення про затвердження проекту землеустрою; прийнятті рішення про створення об'єкта природно-заповідного фонду; прийнятті рішення про створення об'єкта історико-культурного призначення. Проте, Бартатівська сільська рада Городоцького району Львівської області приймаючи рішення № 767 від 21 травня 2010 року «Про затвердження кварталу індивідуальної житлової забудови в с. Воля Бартатівська та передачі безкоштовно в приватну власність земельних ділянок громадянам для будівництва індивідуальних житлових будинків» визначила цільове призначення земельних ділянок, а тому твердження про порушення порядку зміни цільового призначення земельних ділянок є безпідставним з огляду на те, що зміні підлягає вже визначена та закріплена в державному акті чи в договорі на користування категорія землі, чого в даному випадку не було. З вищенаведених підстав апелянт просить змінити рішення в частині висновків суду викладених в мотивувальній частині рішення, стосовно невідповідності рішень Бартатівської сільської ради нормам земельного та містобудівного законодавства, з підстав наведених в апеляційній скарзі, а резолютивну частину рішення залишити без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників ОСОБА_3 - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9, її представника ОСОБА_10 на підтримання доводів апеляційної скарги ОСОБА_3 та заперечення щодо задоволення апеляційних скарг Бартатівської сільської ради Городоцького району Львівської області та представника ОСОБА_47 - ОСОБА_48, пояснення представників Бартатівської сільської ради Городоцького району Львівської області Могінської Т.А., та Шумелди Р.Р., пояснення представника ОСОБА_11 - ОСОБА_12; ОСОБА_13, представника ОСОБА_14 - ОСОБА_15; ОСОБА_16; ОСОБА_17; ОСОБА_18; ОСОБА_19; ОСОБА_20; представника ОСОБА_21 - ОСОБА_22; ОСОБА_23; представника ОСОБА_24 - ОСОБА_25, ОСОБА_26, представника ОСОБА_27 - ОСОБА_28, ОСОБА_29, представника ОСОБА_30 - ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, представника ОСОБА_34 - ОСОБА_35, представника ОСОБА_36 - ОСОБА_37, представника ОСОБА_38 - ОСОБА_122 ОСОБА_40, ОСОБА_41, представника ОСОБА_42 - ОСОБА_43, ОСОБА_44, представника ОСОБА_45 - ОСОБА_46 на підтримання доводів апеляційної скарги Бартатівської сільської ради Городоцького району Львівської області та апеляційної скарги представника ОСОБА_47 - ОСОБА_48, їх заперечення щодо задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що такі не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам.

Положеннями ст. 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їхнє підтвердження; які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

За загальними положеннями ЦПК України обов»язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 4 ЦПК України закріплено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Частиною ч.1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до положень ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції прийшов до висновку, що рішення Бартатівської сільської ради Городоцького району Львівської області № 606 від 15.06.2009 року "Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земель з передачі їх у власність громадянам для БОЖБ", № 656 від 06.11.2009 року "Про погодження і затвердження містобудівного обґрунтування розміщення кварталу індивідуальної забудови", № 657 від 06.11.2009 року "Про затвердження матеріалів погодження місця розташування земельної ділянки під квартал індивідуальної житлової забудови", № 767 від 21.05.2010 року "Про затвердження проекту щодо відведення земельної ділянки площею 12.1 га для розміщення кварталу індивідуальної житлової забудови в с. Воля Бартатівська та передачі безкоштовно у приватну власність земельних ділянок громадянам для будівництва індивідуальних житлових будинків» прийняті з порушенням чинного на момент спірних правовідносин законодавства, разом з тим, прийшов до висновку, що права позивачки оскаржуваними рішеннями не є порушеними, а відтак не підлягають судовому захисту.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 116 Земельного Кодексу України в редакції, чинній на момент прийняття вищевказаного рішення, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, в межах їх повноважень, визначених цим кодексом.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст.116 Земельного Кодексу України в цій же редакції набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з п. 34 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування» в редакції, яка діяла станом на 17.04.2008 року, виключно на пленарних засідання сільських, селищних, міських рад вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Оспорюваним позивачкою рішенням Бартатівської сільської ради Городоцького району Львівської області № 444 від 17.04.2008 року «Про виготовлення матеріалів вибору земельної ділянки під розмущення кварталу індивідуальної забудови» надано дозвіл на виготовлення матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки для розміщення кварталу індивідуальної забудови на території Бартатівської сільської ради в с. Воля Бартатівська Городоцького району Львівської області.

Як вбачається зі змісту рішення, підставою прийняття рішення є заяви жителів с. Бартатів та с. Воля Бартатівська Городоцького району Львівської області щодо надання їм земельних ділянок під будівництво індивідуальних житлових будинків.

Враховуючи заяви жителів с. Воля Бартатівська та с. Бартатів про надання їм земельних ділянок під будівництво індивідуальних житлових будинків, з метою розгляду та вирішення сільською радою заяв, Бартатівською сільською радою було прийнято оскаржуване позивачкою рішення № 444 від 17.04.2008 року про надання дозволу на виготовлення матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки для розміщення кварталу індивідуальної забудови на території Бартатівської сільської ради в с. Воля Бартатівська Городоцького району, без визначення місця фактичного розташування земельної ділянки.

З врахуванням того, що Бартатівська сільська рада Городоцького району Львівської області діяла згідно наданих їй повноважень та у спосіб, встановлений Законом України, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що при прийнятті даного рішення її дії були правомірними, а відтак рішення Бартатівської сільської ради Городоцького району Львівської області ХVІ-ої сесії V-скликання № 444 від 17.04.2008 року «Про виготовлення матеріалів вибору земельної ділянки під розмущення кварталу індивідуальної забудови», є законним, підстави для визнання його неправомірним та його скасування відсутні.

Оспорюваним позивачкою рішенням Бартатівської сільської ради ХХІІІ-ої сесії V-скликання від 15.06.2009 року № 606 «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земель з передачі їх у власність громадянам для БОЖБ» надано дозвіл на складання проектів землеустрою щодо відведення земель з передачі їх у власність громадянам для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд.

Відповідно до ч.6 ст. 118 Земельного Кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. До заяви додаються матеріали, передбачені частиною п'ятою статті 151 цього Кодексу, а також висновки конкурсної комісії (у разі відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно вимог ч.5 ст.151 ЗК України в редакції, яка діяла станом на червень 2009 року, серед необхідних документів, які повинні були бути додані до заяви (клопотання) про вибір місця розташування земельної ділянки, є позначене на відповідному графічному матеріалі бажане місце розташування земельної ділянки з її орієнтовними розмірами, копія документа, що посвідчує особу - для фізичних осіб.

Відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування згідно із своїми повноваженнями розглядає заяву (клопотання) і в тижневий строк з дня її реєстрації направляє її копії на розгляд територіальних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органів містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронних і санітарно-епідеміологічних органів, а також до відповідних територіальних органів виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду). Зазначені органи протягом трьох тижнів з дня одержання заяви (клопотання) надають відповідній сільській, селищній, міській, районній, обласній раді чи КМУ, РМ АРК, місцевій державній адміністрації висновок про можливість відведення земельної ділянки для цілей, зазначених у заяві (клопотанні), граничні розміри земельної ділянки та її площі, склад угідь земель, вимоги щодо відведення земельної ділянки.

Таким чином, на момент прийняття рішення про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земель з передачі їх у власність громадянам для БОЖБ, Бартатівська сільська рада Городоцького району Львівської області повинна була отримати висновки відповідних органів, передбачених ст.151 ЗК України в редакції, яка діяла станом на момент прийняття такого рішення, а, отже, і висновок органу охорони культурної спадщини.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, такий висновок був отриманий відповідачем 29.04.2010 року, тобто уже після прийняття рішення від 15.06.2009 року № 606 «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земель з передачі їх у власність громадянам для БОЖБ».

Крім цього, в порушення вимог ст. ст. 118, 151 ЗК України до заяв громадян, які зверталися у сільську раду, не долучалися жодні графічні матеріали бажаного місця розташування земельних ділянок з її орієнтованими площами, не було вказано про такі і у висновках відповідних органів, що були необхідні для належного прийняття рішення про надання дозволу на складення проекту землеустрою щодо відведення таких земельних ділянок. Відповідачем не представлено суду доказів розгляду на сесії ради відповідних заяв громадян про надання їм земельних ділянок у власність у строки, встановлені ЗК України, проектів рішень з даними про голосування по кожному громадянину, який звернувся, не відома точна кількість таких звернень громадян до Бартатіської сільської ради, які з них були взяті до уваги сільською ради, а які - ні та з яких причин.

Враховуючи вищенаведене, вірним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що при прийнятті рішення Бартатівською сільською радою Городоцького району Львівської області від 15.06.2009 року № 606 «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земель з передачі їх у власність громадянам для БОЖБ» було порушено вимоги чинного на момент виникнення спірних правовідносин земельного законодавства.

Відповідно до ст. 30-6 Закону України «Про планування і забудову територій», яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, затвердження проектів містобудівної документації, місцевих правил забудови без їх громадського обговорення забороняється, а матеріали громадського обговорення є невід'ємною складовою містобудівної документації, місцевих правил забудови.

Організація та порядок проведення громадських слухань визначений ст.ст. 30-3 - 30-5 вищевказаного Закону. Так, відповідно до ст.30-5 Закону протокол слухань складається секретаріатом за участю членів погоджувальної комісії, підписується ними та головуючим. За наявності спірних питань, обґрунтованих з посиланням на нормативно-правові акти, у протоколі фіксується мотивоване обґрунтування члена (членів) погоджувальної комісії.

З протоколу громадських слухань від 27.10.2009 року вбачається, що 27.10.2009 року о 16 год. 00 хв. Бартатівською сільською радою було проведено громадські слухання з питання затвердження містобудівного обґрунтування по розміщенню кварталу індивідуальної житлової забудови в с. Воля Бартатівська Городоцького району Львівської області, на яких було зареєстровано 93 особи - учасники громадських слухань. За наслідками громадських слухань встановлено, що затвердження містобудівного обґрунтування по розміщенню кварталу індивідуальної житлової забудови в с. Воля Бартатівська оцінюється позитивно громадськістю, проектоване будівництво є доцільним і потрібним для мешканців с. Воля Бартатівська та с. Бартатів Городоцького району Львівської області.

Способи захисту суб'єктивних цивільний прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів закріплений у ст. 16 ЦК України. Задоволенню підлягають лише ті позовні вимоги, які сприяють відновленню порушеного права позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Серед таких способів захисту передбачено і визнання незаконним рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відмовляючи у задоволенні позову про визнання протиправним протоколу громадських слухань від 27.10.2009 року, суд першої інстанції вірно зазначив, що протокол є документом, носієм доказової інформації, у якому фіксується порядок проведення громадських слухань. Такий документ не містить у собі рішення суб'єкта владних повноважень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), відтак його скасування не може призвести до відновлення жодного порушеного права чи інтересу, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_3 в цій частині.

Оспорюваним рішенням Бартатівської сільської ради ХХVІ-ої сесії V-скликання № 656 від 06.11.2009 року «Про погодження і затвердження містобудівного обгунтування розміщення кварталу індивідуальної забудови» погоджено і затверджено містобудівне обґрунтування під розміщення кварталу індивідуальної житлової забудови в с. Воля - Бартатівська площею 12,1 га».

Як вбачається з матеріалів справи, містобудівне обґрунтування до його затвердження, погоджувалось заступником керівника Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Львівській області В. Макарчук 21.10.2009 року та керівником відділу регіонального розвитку, містобудування та архітектури Городоцької районної державної адміністрації Стельмащук В.В. у квітні 2009 року.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про планування і забудову територій» у разі якщо органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування мають намір забудови з власної ініціативи або з урахуванням пропозицій щодо намірів забудови вільних від забудови територій, внесених фізичними чи юридичними особами, вони вправі доручити відповідному органу земельних ресурсів і органу містобудування та архітектури внести пропозиції щодо добору земельних ділянок відповідно до земельного законодавства. Добір земельних ділянок здійснюється на підставі затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, регіональних або місцевих правил забудови. Містобудівне обґрунтування погоджується з відповідними органами містобудування та архітектури, земельних ресурсів, охорони культурної спадщини, природоохоронним та санітарно-епідеміологічним органом. Свої висновки зазначені органи надають протягом місяця з дня подання на їх розгляд містобудівного обґрунтування незалежно один від одного. Містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки, викладені в містобудівному обґрунтуванні, після його погодження та врахування результатів громадського обговорення в порядку, встановленому цим Законом, затверджуються рішенням відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування одночасно із затвердженням містобудівного обґрунтування.

Крім того, відповідно до п.2 Порядку проведення державної експертизи містобудівної документації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 522 від 20.05.2009 року, експертизі підлягають усі види містобудівної документації (Генеральна схема планування території України,схеми планування територій, генеральні плани населених пунктів, детальні плани територій, проекти забудови територій, містобудівні обґрунтування) незалежно від замовника та джерел фінансування. Експертизі підлягають усі зміни, що вносяться до містобудівної документації, у тому числі ті, що вносяться за результатами громадського обговорення.

Суд першої інстанції вірно вважав безпідставними твердження представників відповідача про відсутність вимоги на проведення державної експертизи містобудівної документації, оскільки станом на момент затвердження такої рішенням сільської ради вищевказані норми постанови КМУ діяли і були загальнообов'язковими.

Оскільки висновок органу охорони культурної спадщини був отриманий відповідачем лише у 2010 році, тобто, після прийняття рішення № 656 від 06.11.2009 року «Про погодження і затвердження містобудівного обґрунтування під розміщення кварталу індивідуальної житлової забудови в с. Воля Бартатівська площею 12,1 га», що не відповідає вимогам вищевказаних норм Закону, враховуючи відсутність такого на момент прийняття оспорюваного рішення та відсутність державної експертизи містобудівної документації, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що містобудівне обґрунтування під розміщення кварталу індивідуальної житлової забудови в с. Воля Бартатівська (площею 12,1 га) не могло бути затверджене відповідачем.

Оспорюваним рішенням № 657 від 06.11.2009р. «Про затвердження матеріалів погодження місця розташування земельної ділянки під квартал індивідуальної забудови» відповідачем затверджено матеріали погодження місця розташування земельної ділянки під квартал індивідуальної житлової забудови площею 12,1 га, а оспорюваним рішенням № 767 від 21.05.2010 року «Про затвердження проекту щодо відведення земельної ділянки площею 12.1 га для розміщення кварталу індивідуальної житлової забудови в с.Воля Бартаттівська та передачі безкоштовно у приватну власність земельних ділянок громадянам для будівництва індивідуальних житлових будинків» відповідачем затверджено проект щодо відведення земельної ділянки для розміщення кварталу індивідуальної житлової забудови в с. Воля Бартатівська та передано громадянам безоплатно у приватну власність земельні ділянки для будівництва індивідуальних житлових будинків.

Відповідно до п.2 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 677 від 26.05.2004 року (в редакції, що діяла на момент прийняття оспорюваних рішень), проект відведення земельної ділянки не розробляється у разі, коли земельна ділянка, межі якої визначено в натурі (на місцевості), надається у користування або безоплатно передається у власність без зміни її цільового призначення. В даному випадку межі земельної ділянки по кожному громадянину окремо не визначалися в натурі, а межа земельної ділянки встановлена в цілому на 12,1 га, що не відповідало положенням чинних на той момент ст.ст. 116, 151 Земельного Кодексу України.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем відведено землі під будівництво за рахунок земель, які згідно даних державного земельного кадастру та матеріалів Проекту роздержавлення і приватизації земель Бартатівської сільської ради народних депутатів Городоцького району Львівської області, розробленого в 1995 році Львівським філіалом інституту землеустрою, відносяться до категорії земель сільськогосподарського призначення. Наведене також підтверджується і матеріалами проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення кварталу індивідуальної житлової забудови в с. Воля Бартатівська.

Зі змісту заяв громадян, яким було надано земельні ділянки у приватну власність, вбачається, що такі земельні ділянки необхідні їм для індивідуальної житлової забудови.

Згідно ч. 2 ст. 20 ЗК України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення), зміна цільового призначення земель проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Згідно з ч. 1 ст. 23 ЗК України землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, Бартатівською сільською радою Городоцького району Львівської області не приймалось рішення про зміну цільового призначення земельних ділянок.

З огляду на наведене при прийнятті рішення № 657 від 06.11.2009 року «Про затвердження матеріалів погодження місця розташування земельної ділянки під квартал індивідуальної житлової забудови площею 12,1 га» та рішення № 767 від 21.05.2010 року «Про затвердження проекту щодо відведення земельної ділянки для розміщення кварталу індивідуальної житлової забудови в с. Воля Бартатівська та передачі громадянам безоплатно у приватну власність земельних ділянок для будівництва індивідуальних житлових будинків» Бартатівська сілька рада порушила вимоги ЗК України в частині необхідності зміни цільового призначення земельної ділянки, що було необхідним для подальшої передачі такої земельної ділянки під будівництво житлових будинків.

Колегія суддів не може не погодитися з судом першої інстанції, який встановивши, що при прийнятті Бартатівською сільською радою Городоцького району Львівської області оспорюваних позивачкою рішень № 606 від 15.06.2009 року "Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земель з передачі їх у власність громадянам для БОЖБ", № 656 від 06.11.2009 року "Про погодження і затвердження містобудівного обґрунтування розміщення кварталу індивідуальної забудови", № 657 від 06.11.2009 року "Про затвердження матеріалів погодження місця розташування земельної ділянки під квартал індивідуальної житлової забудови", № 767 від 21.05.2010 року "Про затвердження проекту щодо відведення земельної ділянки площею 12.1 га для розміщення кварталу індивідуальної житлової забудови в с. Воля Бартатівська та передачі безкоштовно у приватну власність земельних ділянок громадянам для будівництва індивідуальних житлових будинків" були порушені вимоги законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, відмовив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, мотивуючи відмову тим, що оспорюваними нею рішеннями не порушуються її права та законні інтереси.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених у ст. 61 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами в розумінні ст. 57 ЦПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів.

Ст. 152 Земельного кодексу України передбачає право власника земельної ділянки або землекористувача вимагати усунення будь-який порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків.

З позовної заяви вбачається, що ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати протокол громадських слухань та вищезазначені рішення Бартатівської сільської ради Городоцького району Львівської області, як такі, що порушують її права, обґрунтовуючи факт порушення позбавленням її можливості брати участь у громадському обговоренні, позбавленням її права на випасання худоби на спірній земельній ділянці та можливим підтопленням її будинку внаслідок незаконної забудови спірної земельної ділянки.

Згідно ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 78 ЗК України встановлено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Судом першої інстанції встановлено, зокрема, і з пояснень представників громади с. Воля Бартатівська, вони були присутні на громадських слуханнях при обговоренні містобудівного обґрунтування, знали про час та місце проведення такого, оскільки відповідні оголошення були розміщені у публічних місцях, а саме, на дошці оголошень біля Народного Дому та сільської ради, підтвердили це у судовому засіданні також представники відповідача. За встановлених обставин, суд дійшов до висновку, що твердження представника позивача про те, що протокол громадських слухань сфальсифікований і такі слухання взагалі не проводилися, всупереч вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК України, не підтверджені належними та допустимими доказами.

Суд першої інстанції, з врахуванням листа-відповіді Бартатівської сільської ради Городоцького району Львівської області № 14 від 21.01.2016 року (т.1 а.с.141) на адвокатський запит ОСОБА_120, згідно з яким ОСОБА_3 (дочка) має у власності земельний пай розміром 3.0637 га, який не обробляється і зданий в оренду сільськогосподарському підприємству, та 3 корови, вважав необґрунтованою вимогу позивачки щодо необхідності забезпечення її права на випасання худоби саме на спірній земельній ділянці шляхом скасування рішень Бартатівської сільської ради та, в подальшому, позбавлення права приватної власності інших осіб на земельні ділянки, оскільки таке суттєво порушить права інших осіб.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трегубенко проти України» заява № 61333/00 суд наголошує, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний inter alia - «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов'язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Пошук такого справедливого балансу пролягає через всю Конвенцію. Далі Суд зазначає, що необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар», що свідчить про порушення ст.1 Протоколу № 1.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, порушення оспорюваними рішеннями Бартатівської сільської ради її прав та законних інтересів, позивачка у позовній заяві посилається на можливість підтоплення її житлового будинку у випадку забудови спірної земельної ділянки.

Суд першої інстанції вірно вважав такі доводи позивачки безпідставними та необгрунтованими, твердження позивачки про можливість підтоплення будинку, у якому вона проживає, є виключно припущеннями, всупереч вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК, не підтверджено належними і допустимими доказами у справі, а відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім цього, як вбачається з акту встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористування, квартал індивідуальної житлової забудови межує лише із землями загального користування сільської ради, а саме дорогою та канавою, що спростовує вищевикладені припущення ОСОБА_3 щодо можливості підтоплення житлового будинку, в якому вона проживає.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вірно зазначив, що сам факт порушень Бартатівською сільською радою Городоцького району Львівської області норм чинного законодавства на момент прийняття окремих оспорюваних рішень, не може слугувати підставою для їх скасування, оскільки згідно вимог ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, а відтак необхідною умовою для задоволення позовних вимог позивача є доведеність порушення, невизнання чи оспорювання його законних прав чи інтересів, чого не було встановлено судом першої інстанції у даній цивільній справі, позивачка, всупереч вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК України, не довела наявність порушеного права, яке б підлягало захисту, а відтак відмова суду в задоволенні позовних вимог за їх недоведеністю, є вірною та обґрунтованою.

Доводи апеляційних скарг не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про безпідставність позову ОСОБА_3

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції повно та всебічно з"ясував обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

апеляційні скарги ОСОБА_3, Бартатівської сільської ради Городоцького району Львівської області, представника ОСОБА_47 - ОСОБА_48 - відхилити.

Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 30 березня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

Головуючий: Шеремета Н.О.

Судді: Ванівський О.М.

Цяцяк Р.П.