АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-1273 Головуючий
Категорія 20. в інстанції Космінін С.О.
Доповідач Карташов О.Ю.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року червня «27» дня Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:
Головуючого Карташова О.Ю.
Членів суду Савченко В.А., Свинцової Л.М.
при секретарі Малошонок О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську
за участю:
представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2
адвоката - ОСОБА_3
цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_1 на рішення
місцевого Артемівського районного суду м. Луганська від 10 жовтня 2005 року за позовом
ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2005р. ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди.
Позивач зазначав, що 10.11.2004р. у м. Луганську на нього був здійснений наїзд автомобілем, під керуванням відповідача, марки „ВАЗ 2106" державний номер НОМЕР_1, внаслідок чого, він одержав тілесні ушкодження, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої ступені тяжкості, за ознакою тривалості розладу здоров'я, та до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент їх заподіяння, висновком МСЄК від 28.03.2005р. йому була встановлена друга група інвалідності з втратою працездатності 70%.
Посилаючись на те, що, внаслідок ДТП, крім матеріальної шкоди йому була заподіяна моральна шкода, яка полягає в переживаннях щодо стану здоров'я, взаємовідносин у сім'ї, понесених та передбачуваних витрат на лікування, позивач просив суд стягнути з відповідача на відшкодування моральної шкоди суму - 50 000грн.
Під час розгляду справи, ОСОБА_5, представник позивача ОСОБА_4 змінила позовні вимоги і просила стягнути з відповідача моральну шкоду у сумі 15 000грн.
Рішенням місцевого Артемівського районного суду м. Луганська від 10 жовтня 2005 року позов ОСОБА_4 задоволено, вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 у відшкодування моральної шкоди -15 000грн.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити зазначене рішення суду, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права і, ухвалити рішення, яким стягнути з нього на користь позивача суму моральної шкоди у розмірі 1000грн.
Апелянт в судове засідання не з'явився, від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, представник останнього ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримав, просив рішення суду першої інстанції змінити, у зв'язку з тим, що судом неправильно застосовані норми матеріального закону, при визначені розміру моральної шкоди.
Позивач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилися, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, відповідно до вимог ч. 6 ст. 74 ЦПК України.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції і вбачається із матеріалів справи, 10.11.2004р. приблизно о 13 годині, ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки „ВАЗ 2106" державний номер НОМЕР_1, рухався по вул. Чорноморська у напрямок кв. Гаєвого м. Луганська, де, в результаті перевищення швидкості руху, здійснив наїзд на ОСОБА_4, який у цей момент закривав кришку багажника автомобіля ГАЗ 31029 державний номер НОМЕР_2, що знаходився біля правого бордюру, по ходу руху автомобіля ОСОБА_1, і перебував у керуванні ОСОБА_4 у зв'язку з виконанням ним трудових обов'язків.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи ОСОБА_4 завдані тілесні ушкодження, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої ступені тяжкості, за ознакою тривалості розладу здоров'я, та до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент їх заподіяння.
Вироком місцевого Артемівського районного суду м. Луганська від 22.03.2005р., ОСОБА_1 визнано винним у скоєні злочину передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що вина відповідача у заподіянні тілесних пошкоджень ОСОБА_4, та, у зв'язку з цим, моральної шкоди, підтверджується вироком суду.
Проаналізував наявні дані, колегія суддів вважає, що місцевий суд повно та всебічно дослідив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, правильно дійшов висновку про заподіяння позивачу певної моральної шкоди, однак допустив помилку при визначені розміру суми відшкодування моральної шкоди.
Так, відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у Постанові № 4 від 31.03.95 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 (v0005700-01) від 25.05.2001р., - пункт 3, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до п. 9 Постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Згідно довідок, наданих відповідачем по справі, він добровільно оплатив всі витрати позивача, які були пов'язані з лікуванням травми отриманою у результаті ДТП, позов про відшкодування матеріальної шкоди, під час розгляду кримінальної справи по факту ДТП та в цивільному судочинстві, ОСОБА_4 не заявлявся.
Крім того, відповідач ОСОБА_1 є студентом другого курсу заочного відділення, з контрактною формою навчання, ІНФОРМАЦІЯ_1, договором про підготовку фахівця, укладеного між ОСОБА_1 та університетом, передбачено, що вартість послуги за підготовку фахівця становить - 1360грн. у кожному році навчання.
Згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_1 працює торговим представником з 1.05.2006р. і його заробітна плата склала суму - 550грн., довідок про інші доходи останнього суду не надано.
Таким чином, вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, колегія суддів, враховуючи тяжкість тілесних пошкоджень, майновий стан відповідача, добровільне відшкодування матеріальної шкоди, вважає необхідним стягнути з нього, у рахунок відшкодування моральної шкоди позивачу, суму у розмірі - 2 000грн.
За таких обставин, оскільки судом правильно встановлені дійсні обставини справи, однак неправильно застосовані норми матеріального закону, при визначені розміру моральної шкоди, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду змінити.
Керуючись ст. ст. 304 п. 1, 307, 309 ч. 1 п. 4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, ст.ст. 1167, 1187, 1193 ЦК України, судова колегія Судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області, ~
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення місцевого Артемівського районного суду м. Луганська від 10 жовтня 2005 року за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди - змінити, стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 у рахунок відшкодування моральної шкоди суму - 2 000грн.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.