Справа № 373/980/16-ц Головуючий у І інстанції Рева О. І.

Провадження № 22-ц/780/3501/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1

Категорія 53 23.08.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

23 серпня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

при секретарі: Волошину В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Переяслав-Хмельницького  міськрайонного суду Київської області від 28 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до державної організації «Лісове господарство «Білоозерське», третя особа: ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що наказом ДО «ЛГ «Білоозерське» від 05 травня 2014 року № 14/20-К ОСОБА_2 було прийнято на роботу на посаду єгеря. Наказом ДО «ЛГ «Білоозерське» від 27 травня 2016 № 16/15-К «Про звільнення з посади працівника» ОСОБА_2 було звільнено з роботи на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул 26 січня 2016 року. Зазначив, що підставою для прийняття наказу про його звільнення стала його відсутність 26 січня  2016 року на робочому місці без поважних причин. Однак вважає, що зазначене в оспорюваному наказі обґрунтування причин звільнення, є надуманим та таким, що не відповідає дійсності. У зв’язку з цим та з урахуванням доповнень позивач просив визнати незаконним і скасувати наказ тимчасово виконуючого обов'язки директора ДО «ЛГ «Білоозерське» від 27 травня 2016 року № 16/15-К «Про звільнення з посади працівника», поновити його на посаді єгеря ДО «ЛГ «Білоозерське» та стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Переяслав-Хмельницького  міськрайонного суду Київської області від 28 липня 2016 року у задоволені позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове яким позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на його незаконність, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права. Вважає, що суд безпідставно не звернув увагу на те, що позивач був відсутній на роботі з поважних причин, при цьому відповідачу було відомо про причини його відсутності.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 26 жовтня 2016 року рішення Переяслав-Хмельницького  міськрайонного суду Київської області від 28 липня 2016 року залишено без змін. 

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 квітня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалу апеляційного суду Київської області від 26 жовтня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до апеляційного суду.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що у діях позивача наявна винна поведінка та порушення трудової дисципліни, що полягало у відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого часу без поважних причин (прогул), тому його звільнення було правомірним і відповідало вимогам трудового законодавства.

Однак, такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено, що наказом ДО «ЛГ «Білоозерське» від 05 травня 2014 року № 14/20-К ОСОБА_2 було прийнято на роботу на посаду єгеря.

Наказом ДО «ЛГ «Білоозерське» від 27 травня 2016 № 16/15-К «Про звільнення з посади працівника» ОСОБА_2 було звільнено з роботи на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул 26 січня 2016 року.

Згода профспілкового комітету на звільнення позивача з роботи не надавалася, оскільки позивач подав заяву про виключення його з членів профкому.

Підставою для прийняття наказу про звільнення стало те, що 25 січня 2016 року ОСОБА_2 було повідомлено його керівником – старшим єгерем ОСОБА_4 про те, що 26 січня 2016 року о 08-00 год. в адміністративному приміщенні ДО «ЛГ «Білоозерське» у кабінеті директора відбудуться збори єгерів підприємства. 

ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_4, що він буде відсутній на цих зборах та на робочому місці, оскільки 26 січня 2016 року о 14-30 год. він має бути присутнім у судовому засіданні в Переяслав-Хмельницькому міськрайонному суді Київської області в якості позивача у справі.

Факт перебування ОСОБА_2 у суді 26 січня 2016 року о 14-30 год. сторонами визнається та не оспорюється.

26 січня 2016 року старшим інспектором по роботі з кадрами ДО «ЛГ «Білозерське» ОСОБА_5, мисливствознавцем ОСОБА_6 та старшим єгерем ОСОБА_4 було складено акт про відсутність на роботі 26 січня  2016 року єгеря ОСОБА_2.

Згідно з текстом доповідної записки старшого єгеря ОСОБА_4 на ім’я директора ДО «ЛГ «Білозерське» від 26 січня 2016 року ОСОБА_2 26 січня 2016 року на робочому місці о 8 год. 00 хв. не з’явився та протягом дня був відсутній.

На вимогу директора підприємства єгер ОСОБА_2 в присутності ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відмовився надати письмове пояснення про причини своєї відсутності на роботі 26 січня 2016 року, про що складено акт від 27 січня 2016 року, а також проведено службове розслідування про причини відсутності позивача на роботі 26 січня 2016 року та в період з 27 січня 2016 року по 26 травня 2016 року.

У період з 27 січня по 26 травня 2016 року ОСОБА_2 у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності внаслідок хвороби був відсутній на робочому місці, до виконання посадових обов’язків приступив 27 травня 2016 року, що визнається сторонами та підтверджується письмовими доказами у справі.

 Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного ОСОБА_1 «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992року  роз'яснено, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4   ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити із того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з'ясувати поважність причини такої відсутності.

Поважними причинами визнаються такі причини, що виключають вину працівника.

Отже, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за п. 4 ч.1 ст. 40 КЗпП України є з'ясування поважності причин його відсутності на роботі.

При цьому, законодавством не визначено переліку обставин, за наявності яких прогул вважається вчиненим із поважних причин, тому суд вирішує питання про поважність причин відсутності працівника на роботі, виходячи з конкретних обставин і враховуючи будь-які докази з числа, передбачених  ст. 57 ЦПК України.

Тобто при вирішенні даного спору суд першої інстанції мав виходити з того, що у позивача відсутній власний транспорт для пересування, а розклад маршрутного транспорту позбавляв позивача можливості дістатися вчасно на судове засідання, у зв’язку з чим ОСОБА_2 не мав можливості прибути на 08-00 год. ранку на роботу та піти з неї у другій половині дня.

Крім того суд першої інстанції не надав належної оцінки поясненням ОСОБА_2 про те, що на розгляді в Переяслав-Хмельницькому   міськрайонному суді Київської області знаходиться справа за його позовом до ДО «Лісове господарство «Білоозерське» про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності (справа № 373\2976\15ц ). Чергове засідання у даній справі було призначено на 26.01.2016 року, що підтверджено судовою повісткою. Відсутність його на роботі 26.01.2016 року була викликана поважною причиною, а саме: необхідністю бути присутнім в судовому засіданні, про що завчасно було повідомлено роботодавця, що виключає вину працівника, а відповідно і не може бути підставою для звільнення за п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до довідки ДО «Лісове господарство «Білоозерське» середньоденна заробітна плата позивача становить 88,61грн. (а.с.27).

Отже середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 27557,71 грн.(2016 рік травень 3 робочі дні + червень19 робочих днів + липень 22 робочих дні + серпень 22 робочих дні + вересень 22 робочих дні + жовтень 20 робочих днів + листопад 22 робочих днів + грудень 22 робочих днів + 2017рік січень 20 робочих днів + лютий 20 робочих днів + березень 22 робочих днів + квітень 19 робочих днів + травень 20 робочих днів + червень 20 робочих днів + липень 21 робочих днів + серпень 17 робочих днів =311 днів вимушеного прогулу * 88,61 грн. середньоденну заробітну плату = 27557,71 грн.)

За таких обставин колегія судів приходить до висновку про те, що позовні вимоги про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та скасування наказу про звільнення є обґрунтованими та законними та підлягають задоволенню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог відповідно до ст. 309 ЦПК України.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з державної організації «Лісове господарство «Білоозерське» на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2315,04 грн. за подання позивачем позовної заяви 1102,40 грн. та апеляційної скарги 1212,64 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 214,307, 309, 314, 315, 367 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Переяслав-Хмельницького  міськрайонного суду Київської області від 28 липня 2016 року скасувати та увалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Скасувати, як незаконний, наказ тимчасово виконуючого обов'язки директора Державної організації «Лісове господарство «Білоозерське» №16/31-К від 27.05.2016 «Про звільнення з посади працівника».

Поновити ОСОБА_2 на посаді єгера державної організації «Лісове господарство «Білоозерське» з 27.05.2016 року.

Стягнути з Державної організації «Лісове господарство «Білоозерське» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу 27557,71 грн..

Стягнути з державної організації «Лісове господарство «Білоозерське» на користь держави судовий збір у розмірі 2315,04 грн..

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: