Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
03 листопада 2009 року справа № 2а-10690/09/0570
зал судового засідання №10 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Ханової Р.Ф.
суддів: Василенко Л.А.,
Старосуда М.І.
при секретарі судового засідання
Чуріковій Я.О.
за участю представників:
від позивача:
від відповідача:
не з’явився
Романенко О.М. за дов. від 5 жовтня 2009 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську
на постанову Донецького
окружного адміністративного суду від
по адміністративній справі
за позовом
25 серпня 2009 року (повний текст постанови підготовлений 29 серпня 2009 року)
№ 2а-10690/09/0570 (суддя Кірієнко В.О.)
ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у м. Краматорську
про
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2009 року (арк. справи 46-50) були задоволені в повному обсязі позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0004131741/0-17954 від 06 березня 2009 року та № 0004131741/1-34467/10/17213 від травня 2009 року.
Постанова Донецького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2009 року вмотивована тим, що за змістом положень Закону України «Про адвокатуру» від 19 грудня 1992 року №2887-12 (надалі Закон України 2887-12), та Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року №889-4 (надалі Закон України 889-4) доход отриманий адвокатом від здійснення адвокатської діяльності є заробітною платнею адвоката.
Відповідач, не погодившись із винесено постановою адміністративного суду першої інстанції, надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення застосування норм матеріального права судом, просив скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2009 року та винести нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача під час судового засідання доводи, викладені в апеляційній скарзі підтримав у повному обсязі.
Позивач у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був належним чином повідомлений. Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.
Позивач зареєстрований та обліковується як платник податків у Краматорській державній податковій інспекції, займається адвокатською діяльністю та є адвокатом Донецької обласної колегії адвокатів.
20 лютого 2009 року позивачем було надано до податкового органу декларацію про доходи, одержані з 01 січня по 31 грудня 2008 року (арк. справи 14-16). Відповідно до пункту 1.3. наданої декларації про доходи, сума доходів отриманих платником від здійснення адвокатської діяльності складає 9320,00 грн., сума витрат пов’язаних із отриманням доходу складає 3064, 09 грн. Сума здійсненних позивачем витрат, пов’язаних із отриманням доходу протягом 2008 складається із внесків до пенсійного фонду, сплатою податку з доходів, сплатою отриманих послуг з постачання теплоенергії, консультаційних послуг, послуг електрозв’язку та підтверджено документами, наявними в матеріалах справи (арк. справи 7-11). Пунктом 3.1. наданої декларації про доходи позивачем був визначений об’єкт оподаткування прибутковим податком у сумі 6255,02 грн.
Податковим повідомленням рішенням № 0004131741/0-17954 від 06 березня 2009 року (арк. справи 12) на підставі пункту 7.1. статті 7 та пункту 22.3. статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» було визначено суму податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 1398,00 грн.
Рішенням Державної податкової інспекції у м. Краматорську № 34470 від 25 травня 2009 року відповідачем було залишено без задоволення скаргу позивача на податкове повідомлення-рішення від 06 березня 2009 року та за наслідками винесено податкове повідомлення-рішення 0004131741/1-34467/10/17213, датоване травнем 2009 року (без зазначення точної дати прийняття).
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб з 1 січня 2004 року регулюється прийнятим Верховною Радою України 22 травня 2003 року Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" .
Об’єктом оподаткування відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» є:
- загальний місячний оподатковуваний дохід;
- чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року;
- доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті;
- іноземні доходи.
Згідно з пунктом 1.3 "з" статті 1 Закону доходом з джерелом його походження з України визначено будь-яких доход, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, зокрема у вигляді доходів від здійснення підприємницької діяльності, а також незалежної професійної діяльності на території України.
Пунктом 1.9 статті 1 цього закону визначено поняття незалежної професійної діяльності, якою є діяльність, що полягає в участі фізичних осіб у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, так само як діяльність лікарів (у тому числі стоматологів, зубних техніків), адвокатів, приватних нотаріусів, аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів та помічників зазначених осіб або осіб, зайнятих релігійною (місіонерською) діяльністю, іншій подібній діяльності, за умови якщо такі особи не є найманими працівниками чи суб'єктами підприємницької діяльності.
Таким чином, адвокатська діяльність є незалежною професійною діяльністю у змісті положень Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” та оподаткування такої діяльності знаходиться у межах правового регулювання цього нормативно-правового акту.
Відповідно до підпункту 4.3.25 пункту 4.3. статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» доходи одержані самозайнятою особою від здійснення нею підприємницької або незалежної професійної діяльності, якщо така особа обрала спеціальну (спрощену) систему оподаткування такого доходу (прибутку) відповідно до закону не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу дохід (прибуток). Поняття суб'єктів малого підприємництва визначено в статті 1 Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва", згідно з яким до суб'єктів малого підприємництва відносяться фізичні особи, які зареєстровані у встановленому чинним законодавством порядку як суб'єкти підприємницької діяльності і які здійснюють підприємницьку діяльність не заборонену чинним законодавством.
З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку, якщо адвокат не зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності, не є суб’єктом підприємницької діяльності у змісті положень чинного законодавства України та оподаткування його доходів буде здійснюватись на загальних підставах згідно з Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".
З огляду на відсутність в позивача статусу суб’єкта підприємницької діяльності, який би надавав їй можливість не включення доходів від адвокатської діяльності до складу загального оподатковуваного доходу податком з доходів фізичних осіб, порядок оподаткування доходів адвокатів регулюється пунктом 7.1 статті 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", згідно з якими оподаткування доходів при здійсненні адвокатської діяльності (незалежної професійної діяльності) здійснюється за ставкою податку в розмірі 15 відсотків від об'єкта оподаткування. Жодних виключень із суми загального оподатковуваного доходу чинним законодавством не передбачено, що підтверджує безпідставність висновків Донецького окружного адміністративного суду в частині визнання недійсними оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень.
Колегія суддів апеляційного суду не погоджується із висновками адміністративного суду першої інстанції щодо визначення доходів адвоката як його заробітної платні через невідповідність таких висновків положенням чинному законодавстві України та невідповідності їх поняттю заробітної платні, визначеному Законом України „Про податок з доходів фізичних осіб”.
Щодо посилань позивача на поширення на спірні відносини положень Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян ” від 26 грудня 1992 року №13-92 то колегія суддів зазначає, що зазначеним нормативно-правовим актом не визначені особливості оподаткування доходів осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність (у тому числі адвокатську), а тому зазначені посилання позивача не приймаються судом до уваги.
Стосовно позовних вимог про визнання неправомірним рішення відповідача № 34470/10/25-012-3 від 25 травня 2009 року, то колегія суддів апеляційного суду зазначає, що такі вимоги не можуть бути окремим предметом розгляду справи адміністративної юрисдикції.
Порядок оскарження платниками податків податкових повідомлень-рішень встановлений Положенням про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями, затвердженого Наказом Держаної податкової адміністрації України № 29 від 11 грудня 1996 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18 грудня 1996 року за №723/1748), який є нормативно-правовим актом в розумінні статті 117 Конституції України та підлягає застосуванню відповідно до частини 3 статті 9 КАС України.
Пунктом 5.1. цього положення передбачено, що у разі коли орган державної податкової служби надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до органу державної податкової служби вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до органу державної податкової служби вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.
Предметом оскарження в цих випадках є податкове повідомлення-рішення, що є підставою для сплати податкового зобов’язання, а не рішення податкового органу.
Щодо вимог позивача про визнання зобов’язань по сплаті прибуткового податку такими, що були виконаними позивачем, то колегія суддів апеляційного суду зазначає про те, що зазначені вимоги з урахуванням наведеного вище також не підлягають задоволенню.
Колегія суддів дослідивши документи справи дійшла висновку, що постанова Донецького окружного адміністративного суду від 20 липня 2009 року винесена на підставі правильно встановлених обставин, але із порушенням застосування норм матеріального права, що за положеннями статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до частини 6 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд апеляційної інстанції ухвалить нове судове рішення, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з частиною 3 зазначеної статті, якщо адміністративний позов задоволений частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
Керуючись статтями 24, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2009 року у справі № 2а-10690/09/0570 задовольнити.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2009 року у справі № 2а-10690/09/0570 - скасувати.
Прийняти нову постанову.
У задоволені позову ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання неправомірними податкових повідомлень-рішень № 000431741/0-17954 від 06 березня 2009 року, № 0004131741/1-34467/10/17213 від травня 2009 року про нарахування прибуткового податку, рішення № 34470/10/25-012-3 від 25 травня 2009 року та визнання зобов’язань щодо сплати прибуткового податку за 2008 виконаними, відмовити
Судові витрати покласти на позивача.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 3 листопада 2009 року в присутності представника відповідача.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Р.Ф. Ханова
Судді: Л.А. Василенко
М.І. Старосуд