Єдиний унікальний номер 219/6398/16-к

Номер провадження 11-кп/775/651/2017

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2017 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого судді Залізняк Р.М.,

суддів Огурецького В.П., Яременка А.Ф.

при секретарі судового засідання Гуляєві М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті Донецької області апеляційні скарги прокурора Артемівської міської прокуратури Донецької області ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2, яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 29.05.2017р., яким обвинуваченого

ОСОБА_3, 31.08.1973р.н., який народився в сел. Рогань Харківської області, та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч.2 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на сім років,

за участю прокурора Павлової А.Ю.

захисника ОСОБА_2

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 29.05.2017р. обвинуваченого ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч.2 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на сім років.

Обвинуваченого ОСОБА_3 визнано винуватим у тому, що він 20.05.2016р. близько 23.05 год., знаходячись за місцем мешкання у ІНФОРМАЦІЯ_2, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, зайшов у приміщення спальної кімнати, де знаходився його тяжко хворий батько ОСОБА_4 через перенесений інсульт, за яким потрібен постійний догляд. Обвинувачений випадково вступив у випорожнення на підлозі, після чого став їх прибирати, спричинило відчуття обурення на батька та гнів через це. Після цього обвинувачений підійшов до батька та, діючи умисно, з метою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, наніс йому один удар правою рукою, складеною в кулак, у область обличчя, два бокових удари правою та лівою руками, складеними в кулак, у область тулуба, після чого став у хаотичному порядку наносити удари руками та ногами по голові та тулубу потерпілого, в результаті чого спричинив останньому тілесні ушкодження, а саме забиту рану верхньої губи справа, крововиливи в слизову верхньої та нижньої губи, садна (шість) правого стегна та гомілки, множинні синці голови, обличчя, вушних раковин, передньої та задньої поверхні грудної клітини, правого передпліччя та кисті, правого стегна (всього більше тридцяти чотирьох); перелам грудини між другим-третім та четвертим-п’ятим ребрами; перелами ребер справа з другого по одинадцяте по різних лініях (всього двадцять шість місць переламів з пошкодженням пристінкової плеври); перелами ребер зліва з четвертого по десяте по різних лініях (всього дев’ять місць переламів з пошкодженням пристінкової плеври); двосторонній гемопневмоторакс; пошкодження тканини правої та лівої легень; крововилив у передню стінку серцевої сумки; крововиливи у м’які тканини голови з внутрішньої поверхні, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень і знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв’язку із настанням смерті. Після цього обвинувачений залишив потерпілого, пішов у зальну кімнату та ліг спати. Смерть потерпілого наступила в період часу з 02.00 год. до 04.00 год. в результаті плевропульмонального шоку з двостороннім гемопневмотораксом, обумовленим тупою травмою грудної клітини з множинними двосторонніми переламами ребер та переламами грудини в двох місцях.

На зазначений вирок суду прокурором та захисником ОСОБА_2, яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 подано апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі прокурор:

-вважає вирок суду незаконним та таким, що підлягає зміні у зв’язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону;

-зазначає, що суд при формулюванні обвинувачення визнаного судом доведеним, необґрунтовано виключив посилання на місце та дату настання смерті потерпілого ОСОБА_4, внаслідок чого з обвинувачення не вбачається час та місце настання суспільно-небезпечних наслідків та прохає в формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним визначити дату та місце настання смерті потерпілого ОСОБА_4 ;

-вказує, що судом необґрунтовано зроблено посилання на те, що обвинувачений, діючи умисно, з метою заподіяти саме тяжких тілесних ушкоджень, вийшовши тим самим за межі обвинувачення та прохає змінити вирок суду, виключивши з обвинувачення, визнаного судом доведеним, посилання на те, що обвинувачений, діючи умисно, мав на меті заподіяння саме тяжких тілесних ушкоджень.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2:

-вважає вирок суду несправедливим, оскільки через однобічність та неповноту досудового слідства обвинуваченому призначено надто суворе покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого, а тому його необхідно змінити, призначивши йому більш м’яке покарання;

- зазначає, що при призначенні обвинуваченому покарання судом не були враховані обставини, що пом’якшують його покарання, а саме активне сприяння розкриттю злочину, його стан здоров’я, наявність на утриманні малолітньої доньки, вчинення злочину вперше, часткове визнання своєї винуватості та позитивну характеристику за місцем проживання;

-вказує, що попри зазначених вище обставин за відсутності обставин, що обтяжують покарання, та наявності обставин, що пом’якшують покарання суд призначив обвинуваченому максимально можливе покарання, яке передбачене санкцією ст. 121 ч.2 КК України;

-прохає змінити вирок в частині призначення обвинуваченому покарання, призначивши йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

Про дату, час та місце розгляду апеляційних скарг обвинувачений ОСОБА_3 повідомлений належним чином, що підтверджується відповідною розпискою від 17.08.2017р. з його особистим підписом, проте він до судового засідання не з’явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, від нього клопотання про особисту участь у розгляді апеляційних скарг не надходило, тому колегія суддів прийшла до висновку про розгляд апеляційних скарг без його участі.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, яка підтримала доводи апеляційної скарги прокурора та заперечувала проти задоволення апеляційної скарги захисника, думку захисника, яка підтримала доводи своєї апеляційної скарги та прохала відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів прийшла до висновку про відмову у задоволенні апеляційних скарг прокурора та захисника за таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України апеляційний суд переглядає вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 29.05.2017р. тільки в межах апеляційних вимог.

Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора про те, що судом необґрунтовано зроблено посилання на те, що обвинувачений, діючи умисно мав на меті заподіяти саме тяжких тілесних ушкоджень, вийшовши тим самим за межі обвинувачення на підставі обвинувального акту, то вони, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.

Як видно з обвинувального акту ОСОБА_3 обвинувачується в умисному заподіянні потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило його смерть з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ст. 121 ч.2 КК України.

Як видно з формулювання обвинувачення відносно ОСОБА_3, визнаного судом доведеним, він також визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч.2 КК України за обставин зазначених в обвинувальному акті. Дії обвинуваченого судом кваліфіковані за ст. 121 ч.2 КК України.

У формулюванні обвинувачення визнаного судом доведеним зазначено, що обвинувачений при вчиненні кримінального правопорушення діяв умисно, з метою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, що стало однією з підстав подання апеляційної скарги стороною обвинувачення.

Колегія суддів не може погодитись із доводами апеляційної скарги прокурора про те, що судом необґрунтовано зроблено посилання на те, що обвинувачений, діяв умисно, з метою заподіяти саме тяжкі тілесні ушкодження, оскільки вони суперечать положенням як Загальної так і Особливої частини КК України в частині кваліфікації дій за ст. 121 ч.2 КК.

Так, склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч.2 КК України утворюється з двох суспільно-небезпечних діянь, кожне з яких, взяте окремо розглядається законом у якості самостійного кримінально-карного посягання. Проте при їх ідеальній сукупності вони утворюють один- складний злочин, тобто два самостійні злочини, передбачені ст. 121 ч.1 КК України ( умисне тяжке тілесне ушкодження) та ст. 119 КК України (вбивство через необережність), які в сукупності утворюють якісно новий злочин, передбачений ст. 121 ч.2 КК України.

Також заподіяння смерті у даному випадку розглядається як кваліфікований вид посягання на здоров’я потерпілого, тому при аналізі суб’єктивної сторони в якості основного наслідку при оцінці відношення обвинуваченого до вчиненого розглядаються саме тяжкі тілесні ушкодження, а додатково - настання смерті. У першому випадку необхідна наявність умислу, у другому – необережна вина.

Таким чином в структурі даного складу злочину, судячи із диспозиції ст. 121 ч.2 КК України ( ті ж дії, якщо вони потягли смерть потерпілого) проглядаються ознаки двох складів злочинів, передбачених ст. ст. 121 ч.1 та 119 КК України. Умислом винуватого охоплюється тільки та саме тяжкі ушкодження, а винуватість у заподіянні смерті необережна.

Об’єктом посягання , кваліфікованого у випадку смерті за ст. 121 ч.2 КК України є життя, проте даний склад злочину передбачає різне суб’єктивне відношення винуватого до віддаленого наслідку ( смерть) та близького наслідку ( саме тяжке тілесне ушкодження) наслідку, але зі складним змістом суб’єктивної його сторони.

Враховуючи наведене вище, висновки суду на підставі оцінки доказів, які об’єктивно відображають дійсний намір обвинуваченого на заподіяння потерпілому саме тяжких тілесних ушкоджень, колегія суддів вважає, що судом правильно конкретизовано у вироку, що обвинувачений при вчиненні кримінального правопорушення діяв умисно з метою заподіяння потерпілому саме тяжких тілесних ушкоджень, що в свою чергу узгоджується з диспозицією ст. 121 ч.2 КК України, за якою кваліфіковані дії обвинуваченого, як органом досудового розслідування, так і судом.

Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора про те, що суд при формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, необґрунтовано виключив посилання на місце та дату настання смерті потерпілого ОСОБА_4, то колегія суддів також не знаходить підстав для їх задоволення.

Апеляційним судом встановлено, що формулювання обвинувачення відносно ОСОБА_3 на відміну від обвинувального акту не містить дати та місця настання смерті потерпілого.

Апелянт прохає змінити вирок, вказавши в формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, дату та місце смерті потерпілого, без урахування вимог ст. ст. 408, 420 КПК України, оскільки зазначене прохання передбачає збільшення обсягу обвинувачення та погіршує становище обвинуваченого.

Проте колегія суддів звертає увагу на той факт, що дата та місце смерті потерпілого були предметом дослідження судом першої інстанції при перевірці доказів за кримінальним провадженням, а саме протоколу огляду місця події та трупа від 21.05.2016р. ( а.с. 103-106 т.1 ), висновків судово-медичних експертиз трупа потерпілого від 21.05.2016р. ( а.с. 174 т.1 ) показань експерта ОСОБА_5 в суді ( а.с. 34-35 т.2 ) та не зазначення вказаних обставин у формулюванні обвинувачення визнаного судом доведеним, ніяким чином не впливає на висновки суду про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч.2 КК України.

Що стосується покарання, призначеного обвинуваченому, то на думку колегії суддів, воно відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Так суд першої інстанції призначив покарання обвинуваченому у межах установлених у санкції ст. 121 ч.2 Особливої частини КК України, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу.

При цьому суд першої інстанції на основі всебічного врахування фактичних обставин справи в їх сукупності визначив ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, який відноситься до тяжких злочинів проти життя та здоров’я особи, при цьому врахував індивідуальний її ступінь та дав її оцінку у вироку.

Також при призначенні обвинуваченому покарання суд першої інстанції врахував особу обвинуваченого, а саме те, що він за місцем проживання характеризується посередньо, є батьком малолітньої дитини ОСОБА_6, 03.07.2013р.н., з матір’ю якої одружений, однак не проживає разом, на наркологічному та психоневрологічному обліках не перебуває, згідно з висновком судово-психіатричної експертизи від 16.06.2016р. №649 обвинувачений є психічно здоровим, виявляє акцентуацію особистості по збудливому типу, психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю зі шкідливим наслідками (побутове п’янство), в період часу, який відповідає подіям інкримінованого діяння, за психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, а також обставини, що обтяжують його покарання – вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння та вчинення злочину щодо особи похилого віку.

Що стосується доводів апеляційної скарги захисника ОСОБА_2 про те, що при призначенні обвинуваченому покарання судом не були враховані обставини, що пом’якшують його покарання, а саме активне сприяння розкриттю злочину, його стан здоров’я, наявність на утриманні малолітньої доньки, вчинення злочину вперше, часткове визнання своєї винуватості та позитивну характеристику за місцем проживання, то вони, на думку колегії суддів, є непереконливими, оскільки, як видно з матеріалів кримінального провадження активне сприяння у розкритті злочину з боку обвинуваченого відсутнє, що підтверджується фактичне невизнанням обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні злочину за обставин, зазначених в обвинувальному акті. Що стосується інших обставин, які на думку захисника не були враховані судом, як пом’якшуючі покарання обвинуваченого, то вони, на думку колегії суддів, обґрунтовано не були визнані судом, як пом’якшуючі з огляду на вимоги ст. 66 ч.2 КК України, оскільки визнання обставин, які не зазначені в ст. 66 ч.1 КК України пом’якшуючими покарання, є правом суду, а не його обов’язком. Проте всі зазначені захисником обставини були враховані судом при призначенні обвинуваченому мінімального покарання, передбаченого санкцією ст. 121 ч.2 КК України.

Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про те, що за відсутності обставин, що обтяжують покарання, наявності обставин, що пом’якшують покарання, суд призначив обвинуваченому максимально можливе покарання, яке передбачене санкцією ст. 121 ч.2 КК України, то вони, на думку колегії суддів, також є неспроможними, оскільки судом за вироком визнано дві обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, а саме вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння та вчинення злочину щодо особи похилого віку, та покарання, призначене обвинуваченому, є мінімальним за санкцією ст. 121 ч.2 КК України.

Враховуючи наведене вище, а також той факт, що обвинувачений вчинив тяжкий злочин проти життя та здоров’я особи, обставини й спосіб вчинення злочину, форму вини, мотиви і мету, тяжкі наслідки, що настали, відсутність обставин, що пом’якшують покарання обвинуваченого та наявність двох обставин, що його обтяжують, а також те, що відповідно до статей 3 і 27 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю, право на життя є невід'ємним правом людини, ніхто не може бути свавільно його позбавлений, колегія суддів вважає, що суд законно та обґрунтовано прийшов до висновку, що виправлення обвинуваченого можливе тільки при призначенні йому таких виду та міри покарання, які призначені за оскаржуваним вироком, та що саме таке покарання є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, та підстав для пом’якшення покарання та застосування вимог ст. 69 КК України не вбачається.

Тому доводи апеляційної скарги захисника про те, що вирок підлягає зміні в частині призначення обвинуваченому покарання з призначенням йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України, є неспроможними.

З урахуванням викладеного вище, колегія суддів прийшла до висновку про залишення вироку без змін.

Враховуючи наведене вище та керуючись ст.376 ч.2, 405, 407, 419 КПК України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги прокурора Артемівської міської прокуратури Донецької області ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2, яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 29.05.2017р., яким обвинуваченого ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч.2 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на сім років, залишити без задоволення.

Вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 29.05.2017р., яким обвинуваченого ОСОБА_3 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч.2 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на сім років залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді