ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2017 року Справа № 925/1237/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач), Карабаня В.Я., Стратієнко Л.В.

розглянувши касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2017

у справі№ 925/1237/16 Господарського суду Київської області

за позовомфізичної особи - підприємця ОСОБА_5

до третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаКомунального підприємства "Черкасиінвестбуд" Виконавчий комітет Черкаської міської ради

простягнення 41 661,35 грн

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_6,

відповідача: не з'явився,

третьої особи: не з'явився,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся з позовом до Комунального підприємства "Черкасиінвестбуд" про стягнення 26 161,35 грн матеріальної шкоди.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 06.10.2016 було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Виконавчий комітет Черкаської міської ради.

В процесі розгляду справи місцевим судом позивач звернувся із заявою про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача загалом 41661,35 грн матеріальної шкоди.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 05.12.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2017 у справі №925/1237/16, в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2017 та рішення місцевого господарського суду від 05.12.2016 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 29.07.2014 Виконавчий комітет Черкаської міської ради прийняв рішення № 715 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 16.10.2013 № 1153 "Про робочу групу з впорядкування території м. Черкаси, підготовки та проведення демонтажу тимчасових споруд", яким затвердив новий склад робочої групи з впорядкування території м. Черкаси, підготовки та проведення демонтажу тимчасових споруд та Положення про цю робочу групу.

01.09.2014 робоча група із впорядкування території м. Черкаси, підготовки та проведення демонтажу тимчасових споруд на своєму засіданні прийняла рішення про демонтаж самовільно (без жодних документів) встановленої фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 тимчасової споруди за адресою: АДРЕСА_1 (сквер "Юність"), про що було складено відповідний акт від 01.09.2014 № 40.

22.09.2014робоча група із впорядкування території м. Черкаси, підготовки та проведення демонтажу тимчасових споруд на підставі акту від 01.09.2014 № 40, залучивши підрядну організацію, провела демонтаж самовільно (без жодних дозвільних документів) встановленої фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 тимчасової споруди за адресою: АДРЕСА_1 (сквер "Юність").

22.09.2014 демонтована тимчасова споруда була передана на відповідальне зберігання Комунальному підприємству "Черкасиінвестбуд" Черкаської міської ради, що підтверджується актом приймання-передачі № 2-14.

У вказаному акті приймання-передачі комісією у складі директора, головного бухгалтера та сторожа цього підприємства було зазначено, що металева конструкція (ТС) торгівельного призначення білого кольору із зеленим дахом має механічні пошкодження та деформації даху з бокових стін. Вікна зачинені, двері відкриті. В середині споруди знаходиться лічильник обліку електричної енергії, кондиціонер, ваги електронні та особисті речі (одяг).

Прийняття Комунальним підприємством "Черкасиінвестбуд" Черкаської міської ради тимчасової споруди Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 було здійснено на виконання договору зберігання від 08.01.2014 № 4, укладеного між Виконавчим комітетом Черкаської міської ради в особі робочої групи із впорядкування території м. Черкаси, підготовки та проведення демонтажу тимчасових споруд та Комунальним підприємством "Черкасиінвестбуд" Черкаської міської ради.

Судами також було встановлено, що ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 03.11.2015 у кримінальному провадженні № 12014250040003765 надано тимчасовий доступ начальнику відділення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності СВ Соснівського РВ в м. Черкаси УМВС України в Черкаській області майору міліції Коротичу В.П. чи за його дорученням оперативним працівникам чи слідчим Соснівського РВ в м. Черкаси УМВС України в Черкаській області до території комунального підприємства "Черкасиінвестбуд" Черкаської міської ради за адресою АДРЕСА_2 з можливістю вилучення, зокрема, тимчасової споруди "ІНФОРМАЦІЯ_1", належної ОСОБА_4, яка зберігається на території Комунального підприємства "Черкасиінвестбуд" Черкаської міської ради за адресою АДРЕСА_2.

06.11.2015. на підставі вищевказаної ухвали слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 03.11.2015 було проведене вилучення тимчасової споруди з території Комунального підприємства "Черкасиінвестбуд" Черкаської міської ради за адресою: АДРЕСА_2, про що складено опис вилучених речей і документів від 06.11.2015 , у якому вказана, зокрема, тимчасова споруда білого кольору правильної форми розмірами 4.5х2,5 м. Споруда має написи "ІНФОРМАЦІЯ_2", "ІНФОРМАЦІЯ_3", "ІНФОРМАЦІЯ_4", "ІНФОРМАЦІЯ_5", "ІНФОРМАЦІЯ_1". На момент вилучення вхідні двері відчинені, в області дверної ручки виявлено сліди від опечатування паперовою стрічкою без видимих написів. При вході до споруди виявлено стелажі зеленого кольору, на яких частково розміщені порожні паперові коробки від солодощів та сухофруктів. Крім стелажів виявлено настінний кондиціонер, електронні ваги, електролічильник. З правої сторони на стіні виявлено копії документів.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що, за твердженням позивача, на момент демонтажу його тимчасової споруди у ній знаходився товар загальною вартістю 26 161,35 грн, який був втрачений відповідачем під час зберігання тимчасової споруди, чим йому і завдано майнової шкоди на вказану суму. Крім того, під час демонтажу і зберігання вказаної тимчасової споруди вона зазнала пошкоджень, витрати на усунення яких складають 15 500,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний, виходив з мотивів недоведеності заподіяння відповідачем вказаних збитків позивачу, їх розмір, наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і заявленими збитками позивача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх судових інстанцій з огляду на таке.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Згідно з нормами 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 ст. 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За загальним застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

І лише у разі наявності всіх елементів (умов) складу господарського правопорушення воно тягне майнову відповідальність перед боржником.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що позивачем не доведено наявність чотирьох складових правопорушення відповідно до чинного законодавства, а саме, факт заподіяння відповідачем вказаних збитків позивачу; самі збитки та їх заявлений розмір; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і заявленими збитками позивача.

На підтвердження того, що тимчасова споруда позивача передавалася відповідачу на зберігання разом з товарами на загальну суму 26 161,35 грн, які були втрачені, позивач надав звіт продавця торгового кіоску від 21.09.2014 про кількість і вартість залишку товару у кіоску станом на 21.09.2014. Вказаний звіт підписаний лише позивачем та його працівниками, а тому суди попередніх судових інстанцій правомірно не взяли його як належний доказна підтвердження наявності товару позивача саме на момент передачі тимчасової споруди відповідачу 22.09.2014..

Також відсутні докази того, що саме відповідачем під час зберігання було завдано пошкодження тимчасовій споруди позивача.

Так, з акту огляду майна від 22.09.2014 р. № 2-14, який згадується у акті приймання-передачі від 22.09.2014 № 2-14, вбачається, що на момент передачі тимчасової споруди на зберігання вона вже мала механічні пошкодження та деформації даху з бокових стін.

На підтвердження наявності інших пошкоджень тимчасової споруди позивача останній ніяких доказів не надав, як і не надав належних доказів на підтвердження розміру шкоди.

Крім того, суди вірно встановили, що на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 неодноразово були накладені адміністративні стягнення за розміщення тимчасових споруд без паспорта прив'язки тимчасової споруди, про що свідчать копії протоколів та постанов.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суди попередніх судових інстанцій врахувавши, що дії до примусового монтажу були проведені у відповідності з вимогами чинного законодавства, дійшли до правомірного висновку щодо необґрунтованості позовних вимог.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2017, ухваленої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2017 у справі № 925/1237/16 - без змін.

Головуючий Н. Нєсвєтова

Судді В. Карабань

Л. Стратієнко