АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2017 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого - судді Кулянди М.І.

суддів: Одинака О.О., Половінкіної Н.Ю.

секретар Чебуришкіна Н.Ю.

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 23 червня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору дарування квартири недійсним,

встановила:

У березні 2017 року позивач звернувся до суду з вище вказаним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що протягом 17 років проживав у належній ОСОБА_3 квартирі, перебуваючи з нею у фактичних шлюбних стосунках. За час спільного проживання він фізичною працею та особистими коштами приймав участь в покращені житлових умов вказаної квартири.

Зазначає, що їхні стосунки припинилися в кінці 2014 року, із-за втручання брата позивачки ОСОБА_3, який був проти їхніх відносин. Відповідачка виставила його речі із квартири, в якій він із нею проживав протягом 17 років.

Вважає, що набув право користування належною ОСОБА_3 квартирою, враховуючи час проживання в ній, а тому звернувся з відповідним позовом до суду.

Під час розгляду справи в суді щодо права користування житлом, 29 січня 2015 року ОСОБА_3 уклала договір дарування спірної квартири із своїм братом ОСОБА_3.

Зазначає, що укладений між відповідачами договір дарування містить ознаки фіктивності, оскільки квартира у власність брата ОСОБА_3 не перейшла, останній проживає за кордоном, а в даній квартирі і надалі проживає відповідачка ОСОБА_3, яка самостійно несе тягар по утриманню вказаного

№ 22ц/794/855/17 р. Головуючий у 1 інстанції Галичанського О.І.

Категорія 21 Доповідач Кулянда М.І.

майна.

Просив суд винести рішення, яким договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_3 визнати недійсним, як фіктивний.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 23 червня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

На дане рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, вважає, що судом винесено необґрунтоване і незаконне рішення, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Просить рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 23 червня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задоволити його позов повністю.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 набула права власності на квартиру АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням по комунальній власності виконавчого комітету Чернівецької міської ради 16 вересня 1993 року.

29 січня 2015 року між відповідачами було укладено договір дарування, за умовами якого дарувальник ОСОБА_3 подарувала своєму брату, ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 5).

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 16 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 12 листопада 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_3 про визнання права користування жилим приміщення, вселення, зобов'язання здійснити реєстрацію та визнання права власності на частку в квартирі відмовлено.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що позивач не набув права користування вказаною квартирою, а тому його право не підлягає захисту.

Як на підставу задоволення позову позивач посилається на фіктивність укладеного між відповідачами договору дарування.

Відповідно до змісту ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року № 6-1873цс16, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Отже, суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_1 своїх вимог про недійсність договору дарування з підстав, передбачених ст. 234 ЦК України, не довів, що є його процесуальним обов'язком, відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України).

При цьому, відповідачем вчинені всі необхідні дії для виконання договору дарування, а позивачем не надано доказів на підтвердження того, що сторони не мали наміру на реальне настання правових наслідків укладеного правочину.

Також правильним є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав вважати, що особисті права позивача були порушені внаслідок відчуження вказаної вище квартири, на підставі укладеного між сторонами договору дарування, оскільки як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, при розгляді попередніх справ щодо спірної квартири, позивач не набув права користування нею.

Безпідставними є доводи апелянта про те, що судом допущено процесуальні порушення, оскільки не забезпечено явку відповідачів в судове засідання, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи судові виклики відповідачам були направлені, відповідно до вимог ч.5 ст.74 ЦПК України, що спростовує доводи апелянта.

Присутність сторони в судовому засіданні є її правом, а не обов'язком. Позивачем в суді першої інстанції не заявлялось клопотання про визнання явки сторони обов'язковою.

Доводи апелянта про те, що спірна квартира не була передана обдарованому не підтверджені належними та допустимими доказами.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційних скарг та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що рішення постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Водночас, правильно по суті вирішивши спір, суд першої інстанції у резолютивній частині рішення допустив описку, а саме, в абзаці першому, замість слів «про визнання недійсним договору дарування квартири», зазначив слова « про вселення в квартиру, визнання права користування квартирою і реєстрація та визнання права власності на частку в квартирі», а тому указана описка підлягає виправленню.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 219, 303, 304, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 23 червня 2017 року залишити без змін.

Виправити допущену в резолютивній частині рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 23 червня 2017 року описку, а саме, в абзаці першому, замість слів «про вселення в квартиру, визнання права користування квартирою і реєстрація та визнання права власності на частку в квартирі» зазначити слова «про визнання недійсним договору дарування квартири».

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий (підпис) М.І.Кулянда

Судді (підписи) О.О.Одинак

Н.Ю. Половінкіна

з оригіналом згідно: