ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2009 року № 4163/09/ 9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Ліщинського А.М., Багрія В.М.,
при секретарі судового засідання Сивулич О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Залізничного відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на постанову Залізничного районного суду м. Львова від 29 грудня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Залізничного відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про зобов’язання провести нарахування та виплату недоплаченої грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,
ВСТАНОВИЛА :
У жовтні 2008 року ОСОБА_1. звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому після уточнення позовних вимог просила визнати неправомірними дії Залізничного відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (далі – Залізничний ВСЗ) щодо невиплати їй у повному обсязі щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та зобов’язати відповідача нарахувати і виплатити їй спірну недоплачену допомогу за період з 09 липня до 31 грудня 2007 року у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, передбаченому ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», а також зобов’язати Залізничний ВСЗ в подальшому виплачувати їй таку допомогу у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 29 грудня 2008 року вказаний позов задоволено частково, визнано неправомірними дії Залізничного ВСЗ щодо ненарахування та невиплати позивачці щомісячної державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленому ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», та зобов’язано відповідача нарахувати і виплатити ОСОБА_1. спірну допомогу у зазначеному розмірі за період з 09 липня до грудня 2007 року включно. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю.
У поданій апеляційній скарзі Залізничний ВСЗ просить судове рішення у даній справі скасувати і ухвалити нове, яким повністю відмовити у задоволенні вимог позивачки. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що суд безпідставно відхилив клопотання про залучення в якості третіх осіб Міністерства фінансів України, Державного казначейства України і Міністерства праці та соціальної політики України, незважаючи на те, що саме вони забезпечують виділення коштів для виплати спірної допомоги.
Крім того, вважає, що Залізничний ВСЗ належним чином виконав свій обов’язок перед позивачкою ОСОБА_1. щодо виплати їй щомісячної допомоги по догляду за дитиною у 2007 році. Просить врахувати, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються видатки на загальносуспільні потреби, їх розмір та цільове спрямування і органи праці та соціального захисту населення не вправі їх змінювати.
Стверджує, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення було допущено порушення норм бюджетного законодавства України та не враховано видаткові можливості основного фінансового документу держави.
Наполягає на застосуванні строку звернення до адміністративного суду та вказує на те, що він пропущений позивачкою без поважних причин.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з’явилися, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності згідно із ч. 4 ст. 196 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.
Частково задовольняючи вимоги позивачки ОСОБА_1., суд першої інстанції виходив із того, що вона як особа, яка здійснює догляд за дитиною, має право на одержання щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано таким, що не відповідає Конституції України, положення п. 14 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким було зупинено і обмежено право на отримання спірної виплати у 2007 році. Розмір отриманої позивачкою щомісячної допомоги по догляду за дитиною у період з 09 липня до 31 грудня 2007 року суперечить вимогам ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» і має обчислюватися виходячи із законодавчо встановленого розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. При цьому обов’язок щодо її нарахування та виплати необхідно покласти на Залізничний ВСЗ.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, частково відповідають нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи.
Безспірно встановлено, що позивачка є матір’ю, яка здійснює догляд за дітьми ОСОБА_2. ІНФОРМАЦІЯ_1.н. та ОСОБА_3. ІНФОРМАЦІЯ_2.н. до досягнення ними трирічного віку, а тому відповідно до вимог ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», у редакції, що була чинною на час виникнення та існування спірних правовідносин у 2007 році, мала право на отримання щомісячної допомоги у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення п. 14 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими було зупинено на 2007 рік дію вищевказаної ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
За таких обставин, виходячи із позовних вимог та встановленого законом річного строку звернення до адміністративного суду, який судом першої інстанції при вирішенні справи безпідставно застосований не був, незважаючи на наполягання відповідача (а.с. 57-58), колегія суддів приходить до переконання про правомірність позовних вимог ОСОБА_1. за період з 01 жовтня до 31 грудня 2007 року.
Достатніх об’єктивних та поважних причин, які б позбавляли можливості звернутися до суду за захистом своїх порушених прав з часу прийняття 07 липня 2007 року Конституційним Судом України рішення за № 6-рп/2007, позивачкою не наведено.
При цьому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність покладення обов’язку з нарахування і виплати спірної допомоги за вказаний період саме на Залізничний ВСЗ в силу вимог ст. 5 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».
Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» розмірів щомісячної допомоги, як на причину невиконання державою взятих на себе зобов’язань, до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та вищевказаних висновків не спростовують.
Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору у частині задоволення вимог позивачки судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права, оскаржувана постанова у цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нової про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 202 п. 4, 205, 207, 254 КАС України колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА :
апеляційну скаргу Залізничного відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради задовольнити частково.
Постанову Залізничного районного суду м. Львова від 29 грудня 2008 року у справі № 2-а-364/08 у частині задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 скасувати та прийняти у цій частині нову, якою вимоги позивачки задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Залізничного відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1. щомісячної державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період з 01 жовтня до 31 грудня 2007 року.
Зобов’язати Залізничний відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради нарахувати і виплатити ОСОБА_1. недоплачену щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» у розмірі встановленого ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період з 01 жовтня до 31 грудня 2007 року з урахуванням проведених у цей період виплат.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
У іншій частині постанову Залізничного районного суду м. Львова від 29 грудня 2008 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Постанова у повному обсязі складена 29 жовтня 2009 року.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді А.М.Ліщинський
В.М.Багрій