ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2009 року № 4028/09/ 9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Ліщинського А.М., Багрія В.М.,
при секретарі судового засідання Сивулич О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Золочівському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Золочівському районі Львівської області, управління Державного казначейства України у Золочівському районі Львівської області про зобов’язання провести нарахування та виплату підвищення до пенсії, як дитині війни,
ВСТАНОВИЛА :
У жовтні 2008 року ОСОБА_1. звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Золочівському районі Львівської області (надалі – УПФ України у Золочівському районі Львівської області) нарахувати їй щомісячну державну соціальну допомогу згідно із ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 2313,50 грн. за період з 01 січня 2007 року до 30 вересня 2008 року.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2008 року вказаний позов задоволено частково та вирішено зобов’язати УПФ України у Золочівському районі Львівської області нарахувати і виплатити позивачці ОСОБА_1. 1108,87 грн. щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, за період листопад-грудень 2007 року та січень-вересень 2008 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі УПФ України у Золочівському районі Львівської області просить зазначену постанову скасувати і прийняти нову про відмову у задоволенні вимог позивачки в повному обсязі. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що законодавство України не містило жодного нормативного акту, прийнятого на виконання вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» про підвищення розміру пенсій дітей війни на 30 % мінімальної пенсії за віком та не врегульовувало питання про те, які саме органи мають проводити такі виплати, за рахунок яких коштів і джерел. Крім того, був невизначений порядок обчислення спірної доплати та її розмір. Просить врахувати, що встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може враховуватися для перерахунків або підвищень інших пенсій. Стверджує, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом не були враховані положення бюджетного законодавства України та видаткові можливості основного фінансового документу держави. Крім того, просить звернути увагу на те, що нарахування і виплата державної соціальної допомоги не відноситься до компетенції органів Пенсійного фонду України.
Під час апеляційного розгляду справи позивачка ОСОБА_1. вимоги апелянта заперечила, просить залишити оскаржуване судове рішення без змін.
Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з’явилися, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності згідно із ч. 4 ст. 196 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1., суд першої інстанції виходив із того, що вона належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дітям війни, а тому має право на встановлене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Оскільки Конституційний Суд України своїми рішеннями від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року визнав неконституційними окремі положення Законів України про Державний бюджет України на 2007-2008 рр., якими було зупинено і обмежено право на отримання спірних доплат, непроведення УПФ України у Золочівському районі Львівської області нарахування і виплати позивачці щомісячної надбавки у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період листопад-грудень 2007 року та січень-вересень 2008 року є незаконним. Позовні вимоги в іншій частині задоволенню не підлягають. При вирішенні справи підлягає застосуванню річний строк звернення до адміністративного суду.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, частково відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.
Безспірно встановлено, що позивачка є дитиною війни та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у редакції, що була чинною на час виникнення та існування спірних правовідносин у 2007-2008 рр., мала право на підвищення виплачуваної їй відповідачем пенсії.
Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та 22.05.2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення Законів України про Державний бюджет на 2007-2008 рр., якими було зупинено (обмежено) дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», із вказівкою на те, що дані рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
За чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, на думку колегії суддів, не слід брати до уваги при вирішенні даного спору, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації конституційних гарантій та права на отримання підвищення до пенсії дітям війни, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
За таких обставин, виходячи із позовних вимог та встановленого законом річного строку звернення до адміністративного суду, який правильно застосований судом першої інстанції, колегія суддів приходить до переконання про підставність вимог позивачки ОСОБА_1. за період з 31 жовтня до 31 грудня 2007 року та з 22 травня до 30 вересня 2008 року.
Висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення вимог позивачки щодо нарахування і виплати їй спірного підвищення за період з 01 січня до 22 травня 2008 року, на думку колегії суддів, є помилковим та не відповідає ст. 152 Конституції України, за правилами якої закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Крім того, слід вважати помилковим визначення судом конкретного розміру заборгованого підвищення до пенсії, що підлягає виплаті позивачці.
З огляду на положення ст.ст. 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльність відповідача, зобов’язання вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю. Встановивши, що відповідач у справі порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії протиправними і зобов’язати відповідача провести нарахування та виплату належних позивачці сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення чи виплату їх конкретних розмірів.
При цьому, на переконання колегії суддів, предметом спору у даній справі є право позивачки на передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, а не право на отримання державної соціальної допомоги дитині війни, як помилково вказано у позовній заяві.
З урахування того, що функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачки здійснює Пенсійний фонд України в особі управління у Золочівському районі Львівської області, обов’язок щодо нарахування та виплати їй доплати до пенсії, як дитині війни, судом першої інстанції правильно покладено на відповідача у справі.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачки у передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.
Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування встановленого дітям війни підвищення до пенсії, як на причину невиконання державою взятих на себе зобов’язань, до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
Доводи апелянта в іншій частині на правомірність оскаржуваної постанови не впливають, а тому до уваги колегією суддів не приймаються.
Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору у частині задоволення вимог позивачки судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального і процесуального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова у цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нової про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 202 п. 3, 4, 205, 207, 254 КАС України колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА :
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Золочівському районі Львівської області задовольнити частково.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2008 року у справі № 2-а-5936/08 у частині задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 скасувати та прийняти у цій частині нову постанову, якою вимоги позивачки задовольнити частково.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Золочівському районі Львівської області здійснити нарахування та виплату позивачці ОСОБА_1. передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, обчисленої виходячи з вимог ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з 31 жовтня до 31 грудня 2007 року та з 22 травня до 30 вересня 2008 року з урахуванням проведених у цей час виплат.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
У іншій частині постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2008 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Постанова у повному обсязі складена 29 жовтня 2009 року.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді А.М.Ліщинський
В.М.Багрій