Справа 2а-253/2009
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 травня 2009 року Сніжнянський міський суд Донецької області в складі:
головуючого - судді Кучми В.В.,
при секретарі - Сіденко І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сніжне справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Сніжнянської міської ради про стягнення щорічної разової грошової допомоги та визнання дій не правомірними,
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з справжнім позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Сніжнянської міської ради про стягнення недорахованих сум одноразової допомоги до 5 травня за 2003-2008 роки, мотивуючи позовні вимоги тим, що він є учасником бойових дій, має статус ветерана війни. В порушення вимог законодавства, які регулюються зокрема ОСОБА_2 України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, відповідач виплатив йому щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2003 рік – 50 грн, за 2004 р – 120 грн, за 2005 р – 250 грн, за 2006 р – 250 грн, за 2007 р – 280 грн, за 2008 р – 310 грн. А виходячи з розрахункового розміру встановленого законом мінімальної пенсії за віком йому необхідно як учаснику війни виплатити інші суми, тому вважає йому не доплачено 7630 грн. При зверненні до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Сніжнянської міської ради з заявою про виплату щорічної разової грошової допомоги в розмірах, встановлених ОСОБА_2 України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” отримав відмову.
До початку судового засідання від позивача надійшла заява, за якою заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Справу просить розглядати без його участі.
Відповідачем за підписом керівника надані письмові заперечення, за якими позовні вимоги УПтСЗН не визнає, заявлено клопотання застосувати строк позовної давності. Від представника надійшла заява про розгляд справи без його участі
Вивчив письмові пояснення сторін, дослідив матеріали справи і надані сторонами докази на обґрунтування і спростування заявлених позовних вимог, суд вважає позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Позивач ОСОБА_1 є ветераном війни і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій. Вказані обставини підтверджуються посвідченням за АА №107904 від 6.12.06 р, виданим Сніжнянським міським військовим комісаріатом (а.с. 7, 20). У відповідності до ст. 12 ОСОБА_2 України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” позивач має право на щорічну (до 5 травня поточного року) разову грошову допомогу як учасників бойових дій у розмірі п”яти мінімальних пенсій за віком.
Фінансування витрат, пов”язаних з веденням в дію ОСОБА_2 3551-XII відповідно до ст. 17 названого ОСОБА_2 здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, а виплата разової грошової допомоги до 5 травня у розмірах, передбачених статтями 12-16 відповідно до ст. 17-1 цього ОСОБА_2 здійснюють органи праці та соціального захисту населення. Таким чином, на відповідача покладений обов”язок здійснення виплати разової грошової допомоги саме в розмірах, передбачених ОСОБА_2 України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Але як встановлено у судовому засіданні та не оспорюється сторонами, позивачу була здійснена виплата щорічної грошової, яка виплачується до 5 травня за 2003 рік – 90 грн, за 2004 р – 120 грн, за 2005 р – 250 грн, за 2006 р – 250 грн, за 2007 р – 280 грн. Зазначені виплати здійснені у розмірі, встановленому ОСОБА_2 України „Про державний бюджет України” на відповідні роки. Також до 5 травня за 2008 р – 310 грн, які були здійснені у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.08 р №183 „Про розміри разової грошової компенсації, що виплачується у 2008 році згідно ОСОБА_2 України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та „Про жертви нацистських переслідувань”. Зазначені обставини підтверджуються листом УПтСЗН №07-451 від 09.02.09 р (а.с. 21).
Втім, відповідно до ст.ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства для захисту прав, свобод та інтересів особи втстановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свиїх прав, свобод чи інтересів. Пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністравтиного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Відповідачем за підписом керівника надані письмові заперечення, за якими позовні вимоги УПСЗН не визнає і при цьому заявляє клопотання, за яким наполягає застосувати строк позовної давності (а.с. 12, 13, 18). Позивач звернувся з справжнім позовом до суду за реєстровим №3332 від 02.04.09 р, таким чином пропустив встановлений законом річний строк для звернення до суду за захистом своїх прав, які вважає порушеними і які виникли до 02.04.08 року.
Суд вважає, в цьому випадку виходячи із меж і змісту заявлених позовних вимог, оскільки допомога носить щорічний характер і порядок виплати прив»язаний до визначеної дати, позивач річний строк, передбачений ч. 1 ст. 99 КАС України, пропустив. Належних і допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску встановленого терміну звернення до суду і підстав для його поновлення як з часу починаючи з 05.05.03 року і після 05.05.07 року, тобто після того, коли було відомо про порушення виплат у кожному поточному році, у судовому засіданні не надав. Відмовляючи в задоволенні позову з підстав пропуску строку звернення до суду за оспорюваний період, суд при цьому також керується і зауважує на те, що стаття 12 ОСОБА_2 України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” або інший закон не передбачають і не встановлюють, що своєчасно не отримані виплати з вини органу, який призначає і виплачує державну допомогу по догляду за дитиною, за минулий час можуть виплачуватись без обмежень.
Разом з тим слід вважати неправомірними здійснені відповідачем на користь відповідача виплати спірної грошової допомоги в 2008-му році, оскільки відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Пунктом 1 статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод. Відповідно до ч. 5 ст. 13 ОСОБА_2 України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” інвалідам війни та прирівняним до них особам щорічно до 5 травня передбачена виплата разової грошової допомоги у розмірах семи мінімальних пенсій за віком. Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору застосуванню підлягає ст. 13 ОСОБА_2 України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і відповідні ОСОБА_2 України про державний бюджет, а не Постанова КМ України №183 від 12.07.05 р
При розгляді справжньої справи суд також приймає до уваги правову позицію Конституційного Суду України, який неодноразово розглядав питання щодо конституційності положень законів України про Державний бюджет України у частині обмеження пільг, компенсацій і гарантій, на які відповідно до чинного законодавства мають право окрему категорії громадян, зокрема рішення Конституційного Суду України №20-рп/2004 від 01.12.04 р у справі 1-27/2004, за яким визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення статті 44 ОСОБА_2 України “Про Державний бюджет України на 2004 рік” щодо встановлення розміру у 2004 році виплати щорічної разової допомоги предбаченою окремим категоріям громадян ОСОБА_2 України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”. Також пунктом 1 рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.07 р у справі 1-29/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) деякі положення ОСОБА_2 України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, у тому числі положення сттті 29 (щодо встановлення розміру разової грошової допомоги) та пункту 13 статті 7, яким зупинено на 2007 рік дію частини п”ятої статей 12, 13, 14 та 15 ОСОБА_2 України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” в частині визначення розміру виплати щорічної разової грошової допомоги. При цьому Конституційний Суд України зазначив, що положеннями ОСОБА_2 України “Про Державний бюджет України на 2004 рік” та ОСОБА_2 України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов”язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних закрнів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є препдметом інших законів України.
Виходячи з положень статті 28 ОСОБА_2 України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” в редакції, що діяла на момент спірної виплати, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, визначеного законом для осіб, які втратили працездатність. Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України „Про прожитковий мінімум” від 15.07.99 р №966-14, а також Закон України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 5.10.2000 р№2017-III, відповідно до ст. 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення у тому числі мінімального розміру пенсії за віком.
Згідно ст. 58 ОСОБА_2 України „Про Державний бюджет України на 2008 рік” №107-VI від 28.12.07 р у період з 1.04.08 р по 1.07.08 р щодо осіб, які втратили працездатність, встановлений і застосовувався прожитковий мінімум у розмірі 481 грн. Тким чином, розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік, який повинен бути вирахований і виплачений позивачеві складає 2405 грн (481*5). Але замість передбачених за ОСОБА_2 №3551-12 п»яти мінімальних пенсій за віком позивачеві фактично було виплачено 310 грн, тобто недоплачена сума допомоги складає 2095 грн (2405-310), які і підлягають сятгненню на користь позивача.
На підставі п.п. 4, 11 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” №7-93 від 21.01.93 р з наступними змінами і доповненнями сторони звільнені при зверненні з позовом до суду від сплати державного мита, таким чином судові витрати компенсуються за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 3, 8, 19, 22, 92 п. 6 Конституції України, ст. 12 ОСОБА_2 України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, ст.ст. 158, 159, 161, 162, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
П О С Т А Н О В И В :
Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Сніжнянської міської ради про стягнення щорічної разової грошової допомоги та визнання дій не правомірними задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Сніжнянської міської ради Донецької області у відмові ОСОБА_1 провести виплати щорічної разової допомоги до 5 травня за 2008 рік, встановлених ОСОБА_2 України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Сніжнянської міської ради за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 недоотримані ним суми щорічної разової допомоги до 5 травня за 2008 рік у сумі 2095 (дві тисячі дев»яносто п»ять) гривень, в іншій частині позов залишити без задоволення.
Постанова може бути повністю або частково оскаржено сторонами, іншими особами, які беруть участь у справі, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки до Апеляційного адміністративного суду Донецької області через Сніжнянський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення постанови.
Головуючий: