ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/2608/16

Категорія: 5.2 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Танасогло Т.М.,

суддів – Зуєвої Л.Є.,

– ОСОБА_1,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 Яруллаєвича на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 Яруллаєвича до Миколаївської митниці ДФС про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

В березні 2013 року ОСОБА_2 Яруллаєвич ( далі - ОСОБА_2, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Миколаївської митниці ДФС в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Р» № 11.12.13 від 06.03.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначає, що документальна невиїзна перевірка проведена безпідставно, тому й податкові повідомлення-рішення прийняті протиправно.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову, якою адміністративний позов задовольнити.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

Актом № Н/0005/3/504000000/00ЕР393375 документальної невиїзної перевірки застосування пільг в оподаткуванні товарів, які ввезені на митну територію України громадянином України ОСОБА_2 у режимі імпорт за ВМД від 09.08.2011 № 504000009/2011/003807 від 18.02.2013 встановлено, що позивач 02.12.2010 звернувся до Миколаївської митниці в порядку ст.8 Закону України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів і транспортних засобів, що ввозяться громадянами на митну територію України» із заявою про здійснення митного оформлення належного йому автомобіля «LEXUS LS 600 HL» 2008 р.в.

04.08.2011 позивач подав вантажну митну декларацію з метою митного оформлення та випуску у вільний обіг на митної території України транспортного засобу із застосуванням пільг встановлених ст.8 Законом України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів і транспортних засобів, що ввозяться громадянами на митну територію України» на підставі постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.04.2011 по справі 2а-1818/11/1470 та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2011 року.

Позивач у ВМД зазначив суму по миту (код податку 121)- 53048,34 грн., по податку на додану вартість (код податку 128)- 150690,77 грн., з акцизного збору (код податку 185)- 169922,15 грн. Нараховані зазначені платежі, спосіб, яких визначено 06-умовні платежі. Загальна сума митних платежів складає 373661,26 грн.

Відповідачем ВМД № 504000009/2011/003807 зареєстрована 09.08.2011 року.

Постановою Вищого адміністративного суду від 27.09.2012 року (справа №2а-1818/11/1470) скасовано постанову Миколаївського окружного адміністративного суду та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду, в позові позивачу відмовлено, що свідчить про відсутність у позивача підстав для митного оформлення транспортного засобу у пільговому режимі.

За наслідками перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 06.03.2013 року:

- №11, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем - мито на транспортні засоби та шини до них, що ввозяться на територію України фізичними особами в сумі 53048,34 грн. основного платежу, 13262,09 грн. штрафних санкцій.

- №12, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем - акцизний податок з транспортних засобів на суму 169 922,15грн. основного зобов'язання, 42480,54 грн.,

- №13, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість в сум 150690,77 грн. основного платежу, 37672,69 грн. штрафних санкцій.

Не погоджуючись з вищевказаним позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що підстави для пільгового оформлення транспортного засобу у ОСОБА_2 відсутні, Миколаївська митниці ДФС правомірно здійснила документальну невиїзну перевірку та донарахувала позивачу митні платежі в сумі, як вони були визначені самостійно позивачем при оформленні ВМД від 09.08.2011 року на суму 373661,26 грн.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції таким, що відповідає вимогам Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Податковому Кодексу України.

В апеляційній скарзі вказується на те, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв’язку з чим апелянтом ставиться питання про скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року та ухвалення нової постанови, якою адміністративний позов задовольнити.

Колегія суддів не погоджується з таким доводом апелянта з огляду на наступне.

Відповідно до п. 61.1 ст. 61.1 Податкового кодексу України (чинного на час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль у частині здійснення заходів, що вживаються митними органами з метою перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, є складовою частиною митного контролю.

Ст. 4 Митного кодексу України визначено, що митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Пунктом 41.1.2 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України митні органи є контролюючими органами щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони.

Згідно ст. 345 Митного кодексу України митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, зокрема, щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов'язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.351 Митного Кодексу України документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів.

Доводи позивача на порушення Миколаївською митницею порядку проведення документальної невиїзної перевірки, в частині невідповідності підстав проведення перевірки вимогам ст. 351 Митного кодексу України, визнані колегією суддів необґрунтованими, зважаючи на наявність постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.05.2013 року, залишеної без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2013 року та ухвалою Вищого адміністративного суду від 06.11.2014 року по справі № 814/694/13-а, якою було встановлено, що дії Миколаївської митниці по проведенню перевірки не порушують приписів ч. 1, 2 ст. 351 Митного кодексу України, а прийнятий наказ № 43 від 01.02.2013 року про проведення документальної невиїзної перевірки є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства України.

Згідно з п 54.3.2 п.54.3 ст.53 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань.

Посилання ОСОБА_2 на рішення суду апеляційної інстанції від 08.04.2011 року по справі 2а-1818/11/1470, яким було зобов'язано митницю здійснити митне оформлення автомобіля позивача «LEXUS LS 600 HL», 2008 р.в. з наданням пільг в оподаткуванні згідно ст.8 Закону України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів і транспортних засобів, що ввозяться громадянами на митну територію України», колегія суддів не приймає до уваги, оскільки дане рішення було скасовано Вищим адміністративним судом від 27.09.2012 року.

Згідно із ч. 1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Дана норма визначає преюдиційні підстави звільнення осіб, які беруть участь у справі, від доказування обставин з метою досягнення процесуальної економії - за наявності цих підстав у суду не буде необхідності досліджувати докази для встановлення певних обставин.

Враховуючи те, що вищезазначені рішення мають преюдиційне значення для розгляду цієї справи, тому відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач правомірно здійснив документальну невиїзну перевірку та донарахував позивачу митні платежі в сумі, як вони були визначені самостійно позивачем при оформленні ВМД від 09.08.2011 року на суму 373661,26 грн через те, що у ОСОБА_2 відсутні підстави для пільгового оформлення транспортного засобу.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись, ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 Яруллаєвича залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п’ять днів після направленні її копій сторонам та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий: Т.М.Танасогло

Суддя: Л.Є.Зуєва

Суддя: О.В.Яковлєв