Справа №2а-3082/2009
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2009 року Сніжнянський міський суд Донецької області в складі:
головуючого - судді Кучми В.В.,
при секретарі - Сіденко І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сніжне справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у м. Сніжне про визнання дій не правомірними та стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_3Ф звернулась до суду з справжнім позовом до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у м. Сніжне про визнання дій не правомірними та стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, за яким просить визнати противоправною відмову виплачувати їй як дитині війни з 1 січня 2006 року і по день розгляду справи у суді по суті соціальну допомогу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та забов»язати відповідача здійснити нарахування та виплату цього виду щомісячної державної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за вказаний період, а також встановити порядок, за яким забов»язати відповідача щомісячно проводити нарахування і виплати державної допомоги як дитині війни у зазначеному розмірі виходячи з положень Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
На обґрунтування позову посилається на те, що за віком відповідно до ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” відноситься до категорії осіб, які мають статус «дитина війни». Як така перебуває на обліку за місцем мешкання в управлінні Пенсійного фонду України у м. Сніжне. Згідно ст. 6 вищезазначеного Закону їй як «дитині війни» відповідачем додатково до пенсії щомісячно повинно було нараховуватись і виплачуватись передбачена соціальна допомога у вигляді надбавки у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. Але на протязі 2006-2008 років та до цього часу зазначена надбавка до пенсії не виплачувалась. На звернення провести нарахування і виплату зазначених сум вона отримала відмову.
До початку судового засідання від позивачки надійшла заява, за якою заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Справу просить розглядати у порядку письмового провадження без її участі.
До початку судового засідання відповідачем за підписом керівника надані письмові заперечення, за якими позовні вимоги управління ПФУ м. Сніжне не визнає, заявлено клопотання застосувати строк позовної давності. Представник відповідача ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у м. Сніжне, яке є належним чином сповіщене про день, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з»явився, про причини неявки не повідомив, у зв»язку з чим суд вважає за можливе розглядати справу без участі представника відповідача на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
Вивчив письмові пояснення, дослідив матеріали справи і надані сторонами докази на обґрунтування і спростування заявлених позовних вимог, суд вважає позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 , відноситься до категорії осіб, які мають статус «дитина війни», за місцем мешкання перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у м. Сніжне. Вказані обставини підтверджуються витягом з її паспорту, пенсійним посвідченням та відповідною відміткою в ньому, довідкою територіального управління ПФУ.
Довідкою управління ПФУ м. Сніжне №4082 від 20.10.09 р підтверджується, що позивачці як дитині війни надбавка до пенсії фактично виплачувалась з початку 2008 року, а саме у січні-березні включно надбавки до пенсії щомісячно виплачувались по 47 грн, у квітні-червні щомісячно по 48,10 грн у липні-вересні щомісячно по 48,20 грн і у період жовтень 2008 року – грудень 2008 року - по 49,80 грн щомісячно.
Правовий спір між сторонами витікає з публічно-правових відносин між особою, яка є пенсіонером та одночасно відноситься до категорії осіб, які мають статус «дитина війни», та органом владних повноважень з виконання функцій держави ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у м. Сніжне за місцем мешкання позивачки, де перебуває на обліку і отримує пенсію,
з приводу дій, пов»язаних з невірним нарахуванням і призначенням до виплати за певний період сум щомісячної державної соціальної допомоги у вигляді надбавки до пенсії.
Статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.04 р №2195-IV, який вступив в силу з 1 січня 2006 року, встановлюється, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Норма статті 6 Закону №2195-IV була зупинена на 2006 рік на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» №3235-IV від 20.12.05 р.
Також згідно пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» №489-VI від 19.12.06 р зазначена норма була зупинена на 2007 рік і одночасно ст. 111 цього Закону встановлювалось, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується лише особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Поряд з цим 09.07.07 року Конституційним Судом України у справі 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії) ухвалено Рішення №6-рп/2007, відповідно до якого визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення у тому числі ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» №489-VI від 19.12.06 р у частині зупинення на 2007 рік ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. При цьому Конституційним Судом України відзначалось, що положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав, обов»язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чиинних законів України, а також встановлюватися інше додаткове правове регулювання правовідносин, що є предметом інших законів України.
Відповідно до положень, закріплених у ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Таким чином, з моменту визнання норми про призупинення неконституційною, тобто з 9 липня 2007 року, вона втрачає чинність і тим самим відновлено дію статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції, відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Вказана норма у зазначеній редакції діяла до 31 грудня поточного 2007 року включно. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. А відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, виходячи з зазначеного позивачка, яка є пенсіонер і наділена статусом «дитина війни», за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року мала право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. При нарахуванні і виплаті допомоги позивачці як дитині війни у зазначений період відповідач територіальне управлінням Пенсійного фонду мало керуватись цією діючою нормою спеціального закону, а не положеннями Закону України «Про Державний бюджет» на відповідний рік.
Але, відповідно до ст.ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства для захисту прав, свобод та інтересів особи втстановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свиїх прав, свобод чи інтересів. Пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністравтиного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Від представника відповідача надійшло письмове клопотання, за яким наполягає застосувати строк позовної давності. Позивачка звернулась з справжнім позовом до суду за реєстровим №9886 від 15 .09.09 р , таким чином пропустив встановлений законом річний строк для звернення до суду за захистом своїх прав, які вважає порушеними і які виникли до 15 .09. 08 року. Тобто звернулась більш ніж через рік після набрання чинності і дії резолюції Рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.07 року.
Суд вважає, в цьому випадку виходячи із меж і змісту заявлених позовних вимог, оскільки допомога носить щомісячний характер, річний строк, передбачений ч. 1 ст. 99 КАС України, пропустила. Належних і допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску встановленого терміну звернення до суду і підстав для його поновлення як з часу, з якого висуває вимоги - з 01.01.06 р, так і з 09.07.07 року, тобто з моменту офіційного оприлюднення і на протязі дії Рішення Конституційного Суду України, у судовому засіданні не надала. Відмовляючи в задоволенні позову з підстав пропуску строку звернення до суду за оспорюваний період в зазначеній частині, суд при цьому також керується і зауважує на те, що стаття 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” або інший закон не передбачають і не встановлюють, що своєчасно не отримані виплати з вини органу, який призначає і виплачує державну допомогу по догляду за дитиною, за минулий час можуть виплачуватись без обмежень.
Відповідно до підпункту 2 пунтку 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107-VI від 28.12.07 р, який набрав чинності з 01.01.08 року, норма статті 6 знову зазнала змін, згідно яких дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів. При цьому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-ХІІ від 22.10.93 р передбачалось, що учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану і бездоганну віськову службу в тилу в роки Великої Вітчізняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошового утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 15 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни – на 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Зазначені положення визнані неконституційними згідно Рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.08 року. Ввідповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх кремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Таким чином, з цього часу та до завершення бюджетного року вимоги статті 6 для застосування відповідачем діють в первісній редакції, тобто пенсії дітям війни або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Проте, щомісячні виплати допомоги, які були здійснені відповідачем на протязі 2008 року, тобто з 01.01.08 р по 22.05.08 р включно саме у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, передбаченому Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік” суд вважає правомірними, оскільки наявність нормативних положень, закріплених у підпункті 2 п. 41 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік”, які встановлюють розміри щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни і які не визнані неконституційними, доводить правомірність застосування зазначених норм відповідачем при виплаті спірної допомоги на вищезазначений рік.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України „Про прожитковий мінімум” від 15.07.99 р №966-14, а також Закон України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 5.10.2000 р №2017-III, відповідно до ст. 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення у тому числі мінімального розміру пенсії за віком. Виходячи з положень статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” в редакції, що діяла на момент спірної виплати, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прижиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно ст. 58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік” №107-VI від 28.12.07 р у період з 1.04.08 р по 1.07.08 р щодо осіб, які втратили працездатність, був встановлений і застосовувався прожитковий мінімум у розмірі 481 грн, з 1.07.08 р по 1.10.08 р - 482 грн та з 1.10.08 р по 31.12.08 р - 498 грн. Тоді як фактично позивачка на протязі 2007 року підвищення до пенсіїї як дитина війни не отримувала взагалі, а на протязі 2008 року не в повному обсязі, зокрема у травні-червні щомісячно по 48,10 грн у липні-вересні щомісячно по 48,20 грн і у період жовтень-грудень по 49,80 грн щомісячно. Вказані обставини не оспорюються сторонами і підтверджуються відповідною довідкою.
Таким чином, убачається наявність підстав визнати бездіяльність відповідача управління Пенсійного фонду України у м. Сніжне у частині не проведення додаткових виплат державної допомоги до пенсії неправомірними, право позивачки, яка відноситься до категорії дітей війни, на отримання підвищення до пенсії у період з 15 вересня 2008 року, тобто з часу в межах позовної давності та по 31 грудня 2008 року у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, порушеним і таким, що підлягає відновленню шляхом покладання забов»язання на відповідача провести перерахунок і виплатити різницю не донарахованих сум цього виду соціальної допомоги за вказані періоди.
Статтею 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Втім, у зв»язку з прийняттям Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» з моменту їх дії з початку відповідного поточного року цими законами встановлювався новий порядок визначення розміру соціальних гарантій. Так, у відповідності до ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року №835-VI встановлено, що розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Зазначена норма діє з 01.01.2009 року і до теперішнього часу.
Таким чином, у період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору у цій справі, були наявні нормативно-правові акти, що мають однакову юридичну силу, але по різному встановлювали розмір щомісячної допомоги особам, які мають статус «дитина війни».
Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріорітету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Втім, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року №4-зп у справі про набуття чинності Конституції України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайно, є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скаксування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового атку, якщо інше не передбачено самим цим актом , автоматично скасовується однопредметний акт, якій діяв у часі раніше». Отже за наявності декількох законів, норми яких по різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріорітету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Діючі нормативні положення ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» про розміри державних соціальних гарантій на поточний 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, є такі які встановлюються відповідними законами України, цим Законом або нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, не суперечать Конституції України, оскільки статтею 95 Конституції передбачено, що законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Відповідно до ст. 116 Основного Закону розроблення проекту закону про Державний бюджет України віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, а у відповідності до ст. 117 Конституції України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України є обов”язковими для виконання.
Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин діючою регулюючою нормою у період виплати державної соціальної допомоги починаючи з 1 січня 2009 року і до дня розгляду справжної справи є ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік, а відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому відповідачем територіальним управлінням Пенсійного фонду України у м. Сніжне при визначенні і виплаті щомісячної державної соціальної допомоги позивачці як «дитині війни» правомірно були застосовані положення постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.08 р №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до п. 8 якої встановлено, що дітям війни до пенсій або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах та відповідно до зазначеної постанови проведені виплати починаючи з 1 січня 2009 року у сумі по 49,80 грн. щомісячно.
Також суд вважає відмовити у частині вимог про встановлення порядку для відповідача на майбутнє у проведенні нарахування і виплати соціальної державної допомоги позивачці як дитині війни у розмірі 30 відсотків.
Відповідно до ст. 6 КАС України кожному гарантовано право на звернення до адміністративного суду з позовом за захистом його прав, свобод та інтересів. Але згідно частини 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод, інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб»єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. В межах Кодексу адміністратвного судочинства України захисту підлягає порушене право позивача. У зв»язку з чим заявлені вимоги у цій частині позову є безпідставними, оскільки такі висувають обов»язок на майбутнє без врахування змін чинного законодавста, яке може відбутися чи ні та без наявності спірних правовідносин. Правовий порядок регулювання відносин між сторонами щодо нарахування і виплати соціальної державної допомоги особам, які мають статус «дитини війни»
визначається чинним законодавством, зокрема чинними нормами ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», і норми закону не можуть встановлюватися чи змінюватися судовим рішенням.
Таким чином, за відсутністю предметності спору, тобто за відсутністю наявності спірних правовідносин у зазначеній часині позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здіснені позивачем, присуджаються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Всі здійснені документально підтверджені витрати, які покладаються на суб»екта владних повноважень, суд присуджує з Державного бюджету України або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа. Позивачкою при подачі позовної заяви згідно квитанції сплачений судовий збір у сумі 3,40 грн, у зв»язку з чим ці судові витрати підлягають стягненню з коштів Державного бюджету на користь позивачки.
Керуючись ст.ст. 3, 8, 19 Конституції України, ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року №835-VI, ст.ст. 158, 159, 161, 162, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у м. Сніжне про визнання дій не правомірними та стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у м. Сніжне Донецької області по не нарахуванню підвищення до пенсії ОСОБА_1 як дитині війни за період з 15 вересня 2008 року по 31 грудня 2008 року у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Забов»язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у м. Сніжне Донецької області здійснити нарахування та виплатити за рахунок коштів Державного бюджету України різницю не донарахованої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії як дитині війни ОСОБА_1 за період з 15 вересня 2008 року по 31 грудня 2008 року виходячи з розміру 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору у сумі 3 гривен 40 копійок
Постанова може бути повністю або частково оскаржено сторонами, іншими особами, які беруть участь у справі, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки до Апеляційного адміністративного суду Донецької області через Сніжнянський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення постанови.
Головуючий :