Справа № 11-391 2006 року                              Головуючий в 1-й інстанції: Сеньков О.Г.

Категорія: ст. 286 ч.І КК України                      Доповідач: Шершун В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

"21" червня 2006 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області в складі:

головуючого-судді: Шершуна В.В.,

суддів: Суслова М.І., Цугеля І.М., з участю прокурора: Лесківа А.В., та адвоката: ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь в суді першої інстанції на постанову Старокостянтинівського районного суду від "26" квітня 2006 року.

Цією постановою

ОСОБА_2, уродженця с. Чорна, Старокостянтинівського р-ну, Хмельницької обл., мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, працюючого приватним підприємцем, одруженого, маючого на утриманні трьох неповнолітніх дітей, раніше не судимого

звільнено від кримінальної відповідальності за ст. 286 ч.І КК України у зв'язку з дійовим каяттям з закриттям провадження по кримінальній справі.

Міру запобіжного заходу підписку про невиїзд - скасовано.

Згідно постанови'судуОСОБА_2 15 грудня 2005 року близько 17 год. 45 хв., керуючи автомобілем «ФІАТ-СКУДО» д.н. НОМЕР_1, по проїзній частині вул.. Миру в напрямку ВАТ «Старокостянтинівський завод ковальсько-пресового устаткування» на пішохідному переході, що знаходиться на перехресті вулиць Миру і Софіївська, в порушення п.п. 12.2.; 12.3.; 18.1. Правил дорожнього руху у темну пору доби не вибрав безпечну швидкість, не зупинився перед пішохідним переходом, на якому перебувала ОСОБА_3 і скоїв на неї наїзд, в результаті чого остання отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості.

У поданій на вирок апеляції прокурор просить скасувати постанову та постановити вирок, яким призначити покарання ОСОБА_2 за ч.І ст. 286 КК України у вигляді 2 років обмеження волі з застосуванням до нього ст. 75 КК України

При цьому прокурор посилається на те, що судом не враховано, що в діях ОСОБА_2 відсутні сприяння розкриттю злочину та дійове каяття, оскільки:

ОСОБА_2 під час дослідної перевірки з метою ухилення від кримінальної відповідальності   давав   неправдиві   пояснення,   внаслідок   чого   слідчим   була винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи; каяття ОСОБА_2 та визнання вини було вимушеним, оскільки його вина була доведена зібраними по справі доказами.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора, який частково підтримав апеляцію, пояснення засудженого і в його інтересах захисника ОСОБА_1, які вважали законною постанову суду про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності, перевіривши та дослідивши матеріали справи, вивчивши та обговоривши доводи апеляції, колегія судців вважає, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 45 КК України, особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялась, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані ним збитки або усунула заподіяну шкоду.

Колегією судців встановлено, щоОСОБА_2 обвинувачується за ст. 286 ч.І КК України, дане діяння, згідно ст. 12 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості.

ОСОБА_2 раніше не судимий, отже скоїв даний злочин вперше. Як видно з розписки потерпілої,ОСОБА_2 повністю відшкодував спричинені їй збитки і претензій до нього вона не має. Згідно квитанції Ощадбанку, ОСОБА_2 повністю сплатив Старокостянтинівській рай лікарні вартість лікування потерпілої (678 грн. 16 коп.), які просив стягнути з нього прокурор в своєму позові.

Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення від кримінальної відповідальності» - щире каяття як складова дійового каяття повинно підкреслити суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого ним злочину і має виявлятись в сумлінному розкаянні особи, визнання провини та бажанні виправити ситуацію, що сталась.

Активним сприянням розкриттю злочину слід вважати будь-які дії особи по наданню допомоги органам дізнання, або досудового слідства у встановленні обставин справи та осіб, які брали участь у вчиненні злочину, чи були причетними до нього.

В зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_2 щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочину.

Посилання прокурора на дачу ОСОБА_2 на стадії досудового слідства неправдивих свідчень і вимушення визнання ним свої вини під тягарем зібраних доказів не може бути прийнято до уваги.

Невизнання підозрюваним, обвинувачуваним, підсудним вини не може обтяжувати його стан, оскільки його право визнавати, або не визнавати вини гарантовано Конституцією. Крім того, колегією судців встановлено, що ОСОБА_2, як в ході перевірки до порушення кримінальної справи, так і після порушення справи давав практично однакові покази, від слідства не ховався, надавав слідству посильну допомогу, а при пред'явленні йому обвинувачення, повністю визнав свою вину і розкаявся у вчиненому. Потерпілій він надава допомогу на протязі слідства, що свідчить про його сумлінне розкаяння, бажання виправити ситуацію, що сталася.

Стаття 45 КК України передбачає безумовне звільнення особи від кримінальної відповідальності в порядку ст. 7-2 КПК України, а тому суд першої інстанції виніс законну і обґрунтовану постанову, підстав для скасування якої колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Залишити постанову Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 26 квітня 2006 року про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за ст. 286 ч.І КК України в зв'язку з дійовим каяттям без змін, а апеляцію прокурора - без задоволення.