22-ц/775/578/2017(м)

265/134/17

Головуючий у 1 інстанції Ковтуненко О.В.

Категорія 50 Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

23 серпня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді - Мальцевої Є.Є.

суддів - Гаврилової Г.Л., Пономарьової О.М.,

секретар - Брежнєв Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30 червня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної дружини до досягнення дитиною трирічного віку,

В С Т А Н О В И Л А :

В січні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути з її колишнього чоловіка ОСОБА_3 аліменти на її утримання в розмірі 1000 гривен до досягнення їх спільною дитиною ОСОБА_4 трирічного віку. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі з 21 листопада 2012 року. У шлюбі в неї народилися доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьком яких є відповідач. Однак, сімейні стосунки між сторонами не склалися, шлюб між сторонами розірвано, відповідач мешкає окремо та ухиляється від її утримання. Позивач не працює, оскільки перебуває у відпустці по догляду за молодшою донькою ОСОБА_4. Відповідач офіційно не працює, однак позивач вказує, що він має заробіток від найму на будівництві у приватних осіб, а також має земельний пай, з якого отримує постійний дохід. Позивач просить стягнути аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі в розмірі 1000 гривень до досягнення молодшою дитиною трирічного віку.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30 червня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дружини, з якою проживає дитина, відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування усіх обставин по справі, просить рішення від 30 червня 2017 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги. В скарзі зазначає, що суд не врахував матеріальний стан відповідача та реальну можливість утримувати позивача – сплачувати аліменти в розмірі 1000 грн. щомісяця. Зокрема, суд не врахував, що відповідач є особою працездатною. Матір відповідача дійсно є особою похилого віку, але немає медичних документів про необхідність догляду за нею, який би не давав відповідачу можливості працювати. ОСОБА_3 має сестру, яка також доглядає за їх матір’ю. Вказує, що й в суді відповідач не заперечував, що має неофіційний дохід, працює на заробітках за межами України. Крім того, він має у власності земельний пай, який приносить йому дохід. Також вказує, що суд не звернув уваги на розбіжність дат народження відповідача, вказаних в трудовій книжці та в свідоцтві про його народження, що викликає сумнів щодо належності саме відповідачу наданої суду трудової книжки.

У відповідності до ч.2 ст. 305 ЦПК України апеляційний суд розглянув справу у відсутності ОСОБА_3, належним чином, через представника та рекомендованою поштою повідомленого про час та місце розгляду справи в апеляційному суді, який не повідомив про причини неявки, заяв про відкладення розгляду справи не направляв.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2, яка просила задовольнити апеляційну скаргу, заперечення представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення, згідно ст.214 ЦПК України, суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими ґрунтувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються ; чи є інші фактичні дані (порушення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розділити між сторонами судові витрати та інше.

Проте, рішення суду першої інстанції таким вимогам не відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не має можливості сплачувати аліменти на утримання дружини, оскільки він офіційно не працевлаштований, відсутні відомості з приводу будь-якого іншого виду доходу в нього та не доведено фактів наявності доходу відповідача в судовому засіданні позивачем.

З таким висновком колегія суддів не може погодитись, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, сторони перебували у шлюбі з 21 листопада 2012 року (а.с.3).

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 3 квітня 2017 року шлюб між ними розірвано.

Від шлюбу сторони мають малолітніх дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, (а.с.4) та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.5).

Довідкою з місця проживання підтверджується, що ОСОБА_2 проживає разом з повнолітньою донькою ОСОБА_7, і з неповнолітніми доньками ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_1 (а.с.6)

Згідно з довідкою ПАТ «Азовзагальмаш», позивач ОСОБА_2 знаходиться у відпустці по догляду за дитиною ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, з 1 жовтня 2014 року по 31 липня 2017 року ( а.с.26).

Дохід її сім’ї складається з державної допомоги на дітей (а.с.26).

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 27 червня 2017 року з відповідача на користь позивача стягнуті аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4 розмірі по 1000 гривен на дитину, а всього 2000 гривен (а.с.35).

Згідно з актом обстеження родини відповідач ОСОБА_3 проживає в сел. Труженка в будинку матері, будинок не обладнаний газопроводом, потребує палива для обігріву. Також встановлено, що ОСОБА_3 тимчасово не працює, доглядає за матір’ю ОСОБА_8, яка часто хворіє і потребує стороннього догляду, а єдиний дохід родини – пенсія його матері (а.с.31). Представником відповідача наданий суду договір про надання ОСОБА_8 медичної допомоги в 2017 році на суму 12150 грн, але не представлений платіжний документ на підтвердження оплати такого лікування.

З трудової книжки ОСОБА_3 також вбачається, що відповідач не працевлаштований з 23.02.2016 року (а.с.34).

Між тим, з відомостей, наданих Малоянісольською сільською радою Нікольського району Донецької області, наданих на запит апеляційного суду у зв’язку з перевіркою доводів апеляційної скарги, вбачається, що відповідач ОСОБА_3 має у власності земельну ділянку площею 2 га для ведення сільського господарства і 1,2 га в оренді для ведення городництва, що спростовує пояснення представника відповідача про те, що у відповідача немає жодних джерел можливого доходу.

Обгрунтовуючи свій висновок лише тим, що відповідач не має можливості надавати матеріальну допомогу, оскільки не праціює, суд виходив з того, що однією з необхідних умов отримання дружиною аліментів є спроможність другого з подружжя надавати матеріальну допомогу, однак не взяв до уваги, що останній фактично є працездатною особою, не працює без поважних причин. Однак законом не передбачено таких підстав звільнення від сплати аліментів.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 Сімейного Кодексу України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Згідно із ч. 4 ст. 84 Сімейного Кодексу України право на утримання вагітна дружна, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. За змістом вказаної норми, розмір аліментів у твердій грошовій сумі визначається у разі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, тобто не має постійного, стабільного заробітку (доходу), з якого було б можливо відраховувати аліменти у частковому співвідношенні, що підтверджується офіційними доказами.

Згідно з вимогами ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

В апеляційній скарзі позивач звертає увагу суду на те, що відповідач не заперечує проти того, що він отримує нерегулярний дохід, має у власності земельний пай але добровільно не використовує його для отримання доходу.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Як встановлено судом, ОСОБА_3 є працездатною особою. Відповідачем не надано суду на спростування вимог позивача жодного належного доказу необхідності такого догляду за матір’ю, який би позбавляв його можливості працювати.

Позивачем, в свою чергу, надані суду необхідні й достатні письмові докази на обгрунтування її вимог.

Суд першої інстанції достеменно встановив, і відповідач не оспорює такі обставини, що неповнолітні діти сторін проживають із позивачем ОСОБА_2, знаходяться на її утриманні, і позивач при цьому не має можливості працювати, оскільки доглядає за дитиною до трьох років.

З відповіді Малоянісольської сільської ради Нікольського району Донецької області на запит апеляційного суду, виконаний з метою перевірки доводів апеляційної скарги, вбачається, що ОСОБА_3 має у власності земельну ділянку загальною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства та1,2 га в оренді для ведення городництва.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення аліментів на утримання дружини з якою проживає дитина, суд не перевірив і не врахував фактичних обставин та дійшов помилкового висновку про те, що відсутність у відповідача офіційного працевлаштування є підставою для відмови в позові.

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Тому колегія суддів вважає, що рішення суду не відповідає встановленим обставинам та положенням матеріального і процесуального закону, і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення вимог позивачки щодо стягнення аліментів на її утримання.

Вирішуючи питання щодо ррозміру аліментів, колегія суддів враховує наявність у відповідача зобов'зянання по утриманню двох неповнолітніх дітей, матері похилого віку, його матеріальний стан, тому вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задовленню, і з відповідача слід стягнути аліменти на утримання ОСОБА_2 до досягнення дитиною 3-річного віку в розмірі 500 грн щомісячно з дня звернення до суду до досягнення дитиною трирічного віку 31 липня 2017 року.

Таким чином, апеляційна скарга позивача на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30 червня 2017 року підлягає частковому задоволенню, із скасуванням рішення в частині відмови у стягненні аліментів на її утримання, і ухваленням нового рішення про часткове задоволення її вимог.

Відповідно до положень п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач при подачі позовної заяви і апеляційної скарги звільнена від оплати судового збору. У зв’язку із частковим задоволенням апеляційної скарги, скасуванням рішення суду першої інстанції і ухваленням рішення про часткове задоволення вимог позивача, з відповідача ОСОБА_3 на користь держави слід стягнути судовий збір в сумі 640 грн. за подання до суду вимоги про стягнення аліментів та судовий збір за апеляційне оскарження судового рішення в розмірі 704 грн..

Керуючись ст.ст.307,309,313,314,316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30 червня 2017 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дружини, з якою проживає дитина задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6, РНОКПП НОМЕР_1, що мешкає в сел.Труженка Нікольського району Донецької області, вул.Комсомольська, 31, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, РНОКПП НОМЕР_2, що проживає в ІНФОРМАЦІЯ_8, аліменти на її утримання, в розмірі 500 (п’ятсот) гривень щомісячно, починаючи з 11 січня 2017 року і до досягнення дитиною ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, трирічного віку.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір 640 (шістсот сорок) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 за апеляційне оскарження судового рішення на користь держави судовий збір 704 (сімсот чотири) гривні.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді

ОСОБА_1

ОСОБА_9

ОСОБА_10