Справа № 654/547/17-ц

Провадження №2/654/489/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2017 року м. Гола Пристань

Голопристанський районний суд Херсонської області

у складі: головуючого судді Ширінської О.Х.,

за участю секретаря - Слюсар О.С.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідачів - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Гола Пристань цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа Новофедорівська сільська рада, про повернення майна з чужого володіння і знесення самочинної забудови та за зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Новофедорівської сільської ради, ОСОБА_3 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, -

у с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернувся до суду із вище вказаним позовом, який в ході розгляду справи уточнив, змінивши предмет позову, та в якому зазначив, що 07.06.2016 р. отримав у власність квартиру АДРЕСА_1 та земельну ділянку (прибудинкова територія), площею 0, 0875 га. Вказана земельна ділянка належала колишній власниці на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданого Новофедорівською сільською радою Голопристанського району Херсонської області 08.12.2004 р. на підставі договору купівлі-продажу від 15.11.2004 р. № 2519, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на паво власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010472101191. Квартира та будівлі до неї належали колишній власниці на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого державним нотаріусом 15.11.2004 р. за реєстровим номером 2517, зареєстрованого державним бюро технічної інвентаризації 18.11.2004 р., номер запису: 72 в книзі 1, реєстраційний номер: 8300319.

По сусідству, згідно відповіді Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Херсонській області від 24.03.2017 р. № 1021-1.14/27-В, у квартирі АДРЕСА_2 проживає її власник ОСОБА_4 У квартирі № 3 вказаного будинку проживають її співвласники - відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які знаходяться у родинних відносинах між собою. Квартири відповідачів розташовані на земельній ділянці, яка межує з його земельною ділянкою та знаходиться у власності Новофедорівської сільської ради. Колишня власниця не ставила його до відома, що відповідачі до придбання ним зазначеного майна здійснили прибудову веранди до свого будинку безспосередньо на межі з його ділянкою без будь-яких погоджень та отримання дозволів від відповідних органів.

В кінці 2016 р. ОСОБА_4 повідомив, що має намір приватизувати земельну ділянку, на якій розташовані його та інших відповідачів квартири. Також повідомив, що він за погодженням із колишньою власницею зайняв частину земельної ділянки (0, 0008 га), яка належить тепер йому і що він повинен надати ОСОБА_4 без документального оформлення у користування ще приблизно 0,00034 га землі в іншому місці, щоб збудувати ще одну будівлю.

Вважає, що такі дії відповідача обмежують його права на користування належною йому земельною ділянкою та на обслуговування гаражу.

Відповідачі не звертались до нього як власника суміжної земельної ділянки за погодженням меж для виготовлення технічної документації. За тиждень до подачі позову, відповідач, скориставшись його відсутністю, без його згоди, в притул до його гаражу побудував стіни, які стали курником.

Спеціалістами Херсонського державного підприємства геодезії, картографії та кадастру 28.02.2017 р. на його звернення здійснено з метою встановлення відповідності фактичних параметрів земельної ділянки документації та встановлено, що 0, 0008 га належної йому земельної ділянки знаходиться у фактичному користуванні відповідачів під парканом. Таким чином, відповідачі здійснили фактичний захват земельної ділянки, яка належить йому на праві власності.

Неправомірні дії відповідачів обмежують використання ним гаражу. Крім того, через веранду, відповідачі зробили два входи до своїх квартир і зробили прохід до них вздовж паркану, який став межею його земельної ділянки, що призводить до постійного шуму, особливо в літній період. Прибудова курника не обладнана водостоком, через що його земельна ділянка постійно затоплюється дощовою водою. Також використання прибудови призводить до неприємних запахів та шумового забруднення. Вказані обставини перешкоджають здійснювати догляд за будівлею гаражу і здійснювати його поточний ремонт.

Таким чином, вважає, що відповідачами були порушено вимоги Земельного законодавства, зокрема статті 103, 158 ЗК України, ст. 321, ст. 375, ст. 376 ЦК України, оскільки при будівництві вказаних об'єктів були допущені істотні порушення будівельних норм та правил.

Просить зобов'язати ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 повернути йому земельну ділянку у розмірі 0, 0008 га, яка розташована на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 під кадастровим номером НОМЕР_2 зі свого незаконного володіння. Зобов'язати ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 знести самочинно збудовані веранду та курник і перенести паркан, розташовані на межах земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_2 і АДРЕСА_3 та за адресою: АДРЕСА_1, за власний кошт. Стягнути з відповідачів понесені ним судові витрати.

У своїй зустрічній позовній заяві ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зазначили, що набули право власності на підставі цивільно-правових угод. Попередні власники квартир узгодили між собою прибудови ганків та сараю. На побудовані будівлі є наявне рішення виконкому Новофедорівської сільської ради. Об'єкти, знесення яких вимагає позивач, внесені в правовстановлюючі документи. Вважають державний акт про право власності відповідача - позивача за первісним позовом ОСОБА_3 незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до правовстановлюючих документів сторони у справі, у тому числі відповідач за зустрічним позовом, мають право власності на квартири у будинку, а не на частини будинку, такі квартири не мають правового поєднання з відповідною земельною ділянкою, на земельну ділянку, на якій розташовані будинки сторін, поширює свою дію ст. 42 ЗК України, якою регулюються питання користування земельними ділянками, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки та належні до них будівлі, цією нормою матеріального права не передбачено право на приватизацію частин прибудинкової земельної ділянки окремими власниками квартир будинку.

Згідно ст. 42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників.

Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в абз. 4 п. 19 постанови від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", при приватизації громадянами одно - або багатоквартирного будинку державного житлового фонду порядок користування закріпленою за ним прибудинковою територією згідно з п. 5 ст. 10 Закону України від 19 червня 1992 року № 2482-XII "Про приватизацію державного житлового фонду" здійснюється в порядку та на умовах, передбачених ч. 3 ст. 42 ЗК України.

Таким чином, земельна ділянка набута відповідачем за зустрічним позовом у спосіб, що суперечить Земельному кодексу України. Багатоквартирні будинки сторін були власністю одного підприємства - «Мосенерго» та утворюють єдиний об'єкт нерухомого майна. Отримання у власність власником однієї квартири земельної ділянки унеможливлює передачу всієї прибудинкової території та порушує права мешканців інших квартир.

Щодо тієї обставини, що відповідач за зустрічним позовом став власником спірної земельної ділянки не безпосередньо у сільській раді.

У відповідності до правової позиції Верховного Суду України (постанова судових палат у цивільних та господарських справах) від 3 червня 2015 року № 6-412цс15 визначено наступне.

Оскільки норми пункту «б» частини першої статті 12, частин першої та другої статті 116, частини першої статті 122, частини першої статті 173 Земельного кодексу України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) та частини першої статті 125, частини першої статті 126 Земельного кодексу України (у редакції, яка була чинною на час прийняття селищною радою рішення та отримання відповідачкою державного акта на право власності на земельну ділянку) встановлювали нерозривний зв'язок між виникненням права власності на земельну ділянку з обов'язковим одержанням її власником державного акта на право власності, то суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, безпідставно скасував рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.

Висновок суду апеляційної інстанції, з яким погодився й суд касаційної інстанції, про неправильне застосування місцевим судом вищенаведених норм матеріального права з огляду на те, що після переходу права власності на земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу, який судом не визнано недійсним, саме державний акт посвідчує його право власності, є безпідставним, оскільки відповідно до статті 125, частини другої статті 126 Земельного кодексу України (у редакції, яка була чинною на час укладення договору купівлі-продажу) право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цих прав. У разі набуття права власності на земельну ділянку за цивільно-правовою угодою воно посвідчується не державним актом, а відповідною цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, установленому законом.

Учинення в такому разі на державному акті відмітки про відчуження земельної ділянки на підставі договору купівлі-продажу не змінює суті такого державного акта як недійсного.

Тому державний акт на земельну ділянку, якою зараз володіє відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_3, має бути визнаний недійсним.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав заявлені позовні вимоги, з підстав зазначених у позові і просив їх задовольнити. У задоволенні зустрічних позовних вимог просив відмовити, оскільки позивачами не зазначено про те, коли вони дізналися про порушення своїх прав, підстав для поновлення або продовження будь-якого строку не наводиться. За таких обставин вважає, що позивачами за зустрічним позовом пропущено строк позовної давності, оскільки перший Державний акт було отримано попереднім власником у 2004 році.

Заслухавши думку сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги як за первісним , так і за зустрічним позовом задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Так, судом було встановлено, що ОСОБА_3 придбав на підставі договорів купівлі-продажу від 07.06.2016 р. у ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_1 та земельну ділянку (прибудинкова територія) площею 0, 0875 га., кадастровий номер НОМЕР_2. Вказані угоди посвідчено приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Живцовою Н.М. До придбання у власність земельної ділянки ОСОБА_3, дана земельна ділянка належала ОСОБА_9, яка в свою чергу продала її 15.11.2004 р. ОСОБА_7

На підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 14.07.2016 р. ОСОБА_4 придбав у ОСОБА_10 квартиру АДРЕСА_2.

Рішенням виконавчого комітету Новофедорівської сільської ради від 23.09.2009 р. № 155 надано дозвіл ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на оформлення раніше побудованого об'єкту - веранди 2,46 Х 6, 18 в АДРЕСА_5.

Згідно Державного акут про право власності на земельну ділянку від 25.10.2009 р., ОСОБА_5 має у власності земельну ділянку у розмірі 0, 0285 га по АДРЕСА_5 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. ОСОБА_6 є співвласником вказаної земельної ділянки.

Постановою державної архітектурно-будівельної інспекції у Херсонській області від 31.03.2017 р. на ОСОБА_4 накладено адміністративне стягнення за порушення вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та відсутності дозвільних документів щодо будівлі господарської будівлі - курника. Вказана постанова була скасована постановою Голопристанського районного суду від 19.05.2017 р., провадження у справі закрито. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2017 р. вказана постанова залишена без змін.

Як слідує з інвентарних справ, буд. АДРЕСА_2, раніше мав номер «АДРЕСА_5».

Згідно ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

У відповідності із ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 2 ст. 59 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок по доказуванню обставин, викладених у позові, лежить саме на позивачу.

Представнику позивача за первинним позовом роз'яснено ст. 10 ЦПК України, відповідно до якої цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Представник позивача, який безпосередньо приймає участь у розгляді справи, не виявив бажання проводити експертне дослідження для встановлення порушень будівельних норм і правил, які були допущені відповідачами або їх попередниками при проведенні добудов, а також порушень земельного законодавства, використання земельної ділянки, яка належить ОСОБА_3 на праві власності.

Суд приймає рішення на підставі належних та допустимих доказів, які первинним позивачем для підтвердження позовних вимог надано не було. Тому позовні вимоги ОСОБА_3 задоволенню не підлягають через їх недоведеність.

Щодо зустрічних позовних вимог, то оскільки фактично зміст позову зводиться до обгрунутвання неправомірності рішення сільської ради про надання земельної ділянки у власність, разом з тим резолютивна частина позову не містить вимоги про визнання рішення Новофедорівської сільської ради недійсним, а суд позбавлений можливості вийти за межі позовних вимог, тому підстав для задоволення позовних вимог без визнання недійсним самого рішення, у суду немає.

Керуючись ст.ст. 10, 59, 60, 61, 88, 179, 209, 212, 213, 215, 217 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа Новофедорівська сільська рада, про повернення майна з чужого володіння і знесення самочинної забудови - відмовити.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Новофедорівської сільської ради, ОСОБА_3 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Херсонської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення, шляхом подачі апеляційного скарги через Голопристанський районний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Суддя: О.Х. Ширінська