465/2247/17

2/465/1732/17

РІШЕННЯ

Іменем України

17.08.2017 р. м.Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі

головуючого-судді - Мартинишин М.О.

при секретарі - Потюк В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1

до П’ятої Львівської державної нотаріальної контори, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3

про зняття арешту з майна, суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до П’ятої Львівської державної нотаріальної контори, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про зняття арешту з квартири АДРЕСА_1.

В обґрунтування позову посилається на те, що 05 липня 2013 року помер мій чоловік ОСОБА_4. Після його смерті залишилось спадкове майно. Вона своєчасно подала заяву до П’ятої Львівської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини. Зі спливом шестимісячного строку я звернулась з відповідною заявою до П’ятої державної нотаріальної контори про видачу мені свідоцтва про право на спадщину за законом, а саме на 1/3 частку квартири, земельних ділянок, автомобіля та будинку та суми від вкладу. Проте нотаріусом її повідомив, що на квартиру АДРЕСА_1, 1/3 було накладеноарешт під час досудового розслідування у кримінальній справі.

21 грудня 2011 року Франківським районним судом м. Львова за ч.2 ст. 289 КК України ОСОБА_3 засуджений до п’яти років одного місяця позбавлення волі. Досудове розслідування у зазначеній кримінальній справі проводив старший слідчий СВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області Олинець Я.І.

Під час досудового розслідування слідчим накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка перебувала у спільній сумісній власності обвинуваченого - засудженого та членів сім’ї.

Вважає, що даний арешт є безпідставний, а тому для захисту свого права та інтересу змушена звернутись до суду. Просить позов задовольнити.

Представник позивача у судове засіданні не з’явився, однак подав заяву 17.08.2017р., з якого видно, що вона просить справу заслухати у її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задоволити, а тому суд вважає, що справу слід слухати у його відсутності на підставі наявних у справі доказів, достатніх для постановлення рішення.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, однак подав лист 14.06.2017 року, з якого видно, що просить справу заслухати у його відсутності, а тому суд вважає, що справу слід слухати у її відсутності, на підставі наявних у справі доказів, достатніх для постановлення рішення.

Треті особи у судове засідання не з’явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, хоча належним чином була повідомленні про день, час та місце слухання справи, а тому суд вважає, що справу слід слухати у їх відсутності на підставі наявних у справі даних чи доказів, достатніх для постановлення рішення.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, з таких підстав.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

У відповідності до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до роз'яснень п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

За вимогами ст. ст.10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.11 ч.1 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на підставі свідоцтва, виданого 05 вересня 1996 року.

Постановою старшого слідчого СЧ СВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області Олинцем Я.І. від 12.06.2009 року накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2, що в м. Львові, якою володіє ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності, згідно свідоцтва про право власності від 05.09.1996 року, в ході розслідування кримінальної справи №144-2338по обвинуваченню гр. ОСОБА_3 за ч.2 ст. 289 КК України.

Згідно вироку Франківського районного суду м. Львова від 21 грудня 2011 року, ОСОБА_3, визнаний винним та засуджений до п’яти років та одного місяця позбавлення волі та дане покарання він відбув.

Відповідно до ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Нормою статті 41 Конституції України таст.1 Першого протоколу Конвенції про захист праві основоположних свобод, до якої Україна приєдналася відповідно до Закону № 475/97-ВРвід 17.07.1997 р., закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особина безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності на частку у вищевказаній квартирі має бути набутим позивачем у спосіб визначений законом.

Відповідно до ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, належно від волі інших осіб.

Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

Права власника квартири, будинку, визначені положеннями ст.383 ЦК України, які передбачають права власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім’ї, інших осіб і розпоряджатись ним на власний розсуд. Обмеження чи втручання у права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Нормами ч.ч.1.2 ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а особа може бути обмежена в здійсненні права власності лише у випадках та в порядку, встановленому законом.

Обмеження у здійсненні прав конкретного власника полягає у звуженні того обсягу прав, яким загальна норма закону наділяє усіх власників. Це не є загальна норма, а виняткова ситуація, яка може бути наслідком неправомірної поведінки власника.

Відповідно до ч.2 ст.214 ЦПК України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний врахувати висновки Верховного Суду України, викладенні у рішеннях прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбаченихп.1ч.1 ст.355 ЦПК України.

Приписами ч.1 ст. 360-7 ЦПК України встановлено, що рішення Верховного Суду України,прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Згідно установленої судової практики Верховного Суду України, висловленої в постанові від 15 травня 2013 року, прийнятій за наслідками розгляду справи № 6-26 цс-13, предметом якої був спір за позовом власника про звільнення майна з під арешту, накладеного в процесі кримінального провадження, при розгляді якої Верховний Суд України зробив правовий висновок про те, що "право власності особи, яка не є учасником кримінального провадження, має захищатися шляхом звільнення цього майна з-під арешту, тобто законодавство про захист права власності поширюється на ці відносини".

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільного права та інтересів є припинення дії, яка порушували право, примусового виконання обов’язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право і інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом..

Згідно із ст.4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищенаведене суд вважає, що позов слід задоволити, оскільки порушене право позивача підлягає судовому захисту, наявні законні підстави для зняття арешту з квартири АДРЕСА_1.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 11, 27, 31, 57-60, 88, 169, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

позов задовольнити.

Зняти арешт накладений на підставі постанови б/н від 12.06.2009 р. виданої ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області, ст. слідчий Олинець Я.І., на квартиру за адресою: м. Львів, вул. Пулюя І., 21 кв. 33.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Мартинишин М.О.