Справа № 163/1719/17

Провадження № 2-а/163/63/17

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2017 року Любомльський районний суд Волинської області

у складі: головуючої - судді Гайдук А.Л.,

за участі секретаря - Костюк Р.М.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Карповича О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Любомль справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про скасування постанови в справі про порушення митних правил №1982/20500/17 від 21.06.2017 року, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась в суд з зазначеним позовом, який обґрунтувала тим, що відповідачем незаконно та необґрунтовано притягнуто її до відповідальності за порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 МК України, оскільки його вона не вчиняла. 18.03.2017 року вона перетинала митний кордон України автомобілем марки «Ніссан Альмера», р.н.з. НОМЕР_1, лише в якості пасажира і лише пункт пропуску України та автомобіль особисто не могла ввезти на територію України навіть по тій причині, що не має посвідчення водія та водійських навиків. Жодного доказу, яким підтверджується факт її керування цим автомобілем цього дня, відповідачем не надано, тому просила суд визнати оскаржувану постанову незаконною та скасувати її.

Не погоджуючись із заявленим позовом, представник відповідача подав письмові заперечення від 18.07.2017 року за №777/03-70-10/14, у яких вказав на безпідставність позовних вимог ОСОБА_1, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать її ж письмовим поясненням, у яких вона підтвердила оформлення автомобіля на її ім'я по проханню, щоб переїхати через кордон. Окрім цього, доводи позивача не можуть мати місця в силу Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 року №1118, які визначають, що не підлягає пропуску через митний кордон України транспортний засіб (далі - ТЗ), на який відсутні документи, що підтверджують право власності на нього або право користування (у тому числі з правом розпорядження). Щодо відсутності у позивача посвідчення водія та навиків водіння транспортним засобом, то законодавець таких вимог для переміщення особою автомобіля через митний кордон України не висуває, автомобіль для здійснення митного контролю та митного оформлення може бути пред'явлений митному органу як власником, так і вповноваженою особою. З наведених підстав вважає, що посадова особа Волинської митниці ДФС при винесенні оскаржуваної постанови діяла у межах та у спосіб, визначений чинним законодавством, тому у задоволенні позову просив відмовити повністю.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити та суду пояснила, що до неї прийшла сусідка та запропонувала поїхати в Республіку Білорусь за продуктами харчування, на що вона погодилась. Вони поїхали автомобілем під керування водія, якого знає сусідка. Продукти придбали не перетинаючи білоруського кордону. Повертаючись назад в Україну, у пункті пропуску «Доманове» сусідка сказала, що їм необхідно пересісти в інший автомобіль, що й вони зробили. Для проходження митного контролю сусідці вона віддала свій паспорт громадянки України та остання разом із водієм на ім'я «Сергій» попрямували проходити паспортний контроль. Такі свої пояснення в ході судового розгляду змінила, вказавши, що слідуючи в Республіку Білорусь, при в'їзді у пункт пропуску «Доманове» вона та сусідка особисто віддали свої паспорти прикордоннику, з пункту пропуску не виїжджали, а коли придбали продукти харчування та пересіли в інший автомобіль, то лише тоді прикордонником їм були повернуті їхні паспорти. Оскільки в подальшому на її адресу почали надходити листи, вона звернулась до сусідки за номерами телефонів осіб, з якими вони перетинали митний кордон, на що остання повідомила, що ці хлопці змінили номери телефонів. Письмових пояснень на митниці вона не писала, з приводу неправомірних дій її сусідки звернулась в правоохоронні органи.

Представник позивача позов підтримав, з наведених у ньому підстав, просив його задовольнити та вказав на фізичну неможливість ввезення його довірителькою автомобіля із-за кордону, оскільки навиків водіння за кермом вона взагалі не має.

В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, підтримав подані ним письмові заперечення та у задоволенні позову просив відмовити.

Аналізом зібраних у справі доказів судом встановлені наступні фактичні обставини.

10.06.2017 року приблизно о 15 год. 09 хв. ОСОБА_1 слідувала з Республіки Польща в Україну через митний пост «Устилуг» Волинської митниці ДФС в якості пасажира автомобіля марки «VW SHARAN», р.н.з. LC67031.

Під час здійснення митних формальностей відповідно до баз даних, а саме: АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДФС було встановлено, що 18.03.2017 року на митну територію України через митний пост «Доманове» Волинської митниці ДФС, громадянкою ОСОБА_1 в митному режимі «транзит» ввезено автомобіль марки «Nissan Almera», р.н.з. НОМЕР_1 (країна реєстрації - Республіка Польща), та станом на 10.06.2017 року його не вивезено та в інший митний режим не заявлено.

При виявленні зазначеного факту, ОСОБА_1 у своїх письмових поясненнях вказала, що під час перетину митного кордону у неї попросили оформити цей автомобіль на її фамілію, щоб перетнути кордон, а де нині знаходиться цей автомобіль їй невідомо.

Тим самим спростовуються особисті пояснення ОСОБА_1, що дані останньою в судовому засіданні, які поміж іншого є непослідовними, містять суттєві суперечності, а тому судом піддаються розумному сумніву.

Звернення ОСОБА_1 до органів поліції, про які вона вказувала в судовому засіданні, мало місце, однак як встановлено з повідомлення Володимир-Волинського відділу поліції ГУНП у Волинській області від 10.08.2017 року за №10893/64/04-2017, за наслідками перевірки заяви позивача про вчинення злочину та внесення відомостей до ЄРДР встановлено відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого Кримінальним кодексом України, та прийнято рішення про списання матеріалів до справи висновком згідно Закону України «Про звернення громадян».

Відтак доказів неправомірності у діях третіх осіб при ввезенні на митну територію України автомобіля марки «Nissan Almera», р.н.з. НОМЕР_1, у справі не здобуто та такої обставини судом не встановлено.

За даними Диспетчера ЗМК та Пасажирського пункту пропуску, під час ввезення зазначеного автомобіля на територію України в режимі «транзит» з метою особистого користування, ОСОБА_1 роз'яснено положення ст.ст.95, 470, 485 МК України.

21.06.2017 року заступником начальника Волинської митниці ДФС - начальником управління протидії митним правопорушенням ОСОБА_5 винесено постанову, якою ОСОБА_1 визнано винною у перевищенні, встановленого ст.95 МК України, строку транзитного перевезення автомобіля марки «Nissan Almera», р.н.з. НОМЕР_1, більше ніж на 10 діб, тобто вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 МК України, з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 8500 грн.

У частині 1 статті 95 МК України встановлені строки транзитних перевезень в залежності від виду транспорту, зокрема, для автомобільного транспорту визначено 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Відповідно до ч.3 ст.470 МК України, перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п?ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За правилами ч.2 ст.95 МК України до строків, зазначених у частині першій цієї статті, не включається: 1) час дії обставин, зазначених у статті 192 цього Кодексу; 2) час зберігання товарів під митним контролем (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює їх переміщення); 3) час, необхідний для здійснення інших операцій з товарами, у випадках, передбачених цим розділом (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює переміщення цих товарів).

Вищезазначеними нормами Митного кодексу України законодавцем чітко передбачені строки на виїзд транзитних транспортних засобів, а також відповідальність особи за їх порушення.

Отже, підставами для притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.470 МК України, є, зокрема, порушення строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари, транспортні засоби більше ніж на десять діб.

Виходячи з зазначених положень МК України, термін перебування автомобіля марки «Nissan Almera», р.н.з. НОМЕР_1, на митній території України від дня його ввезення склав 85 днів станом на дату виявлення факту порушення митних правил та складання відносно ОСОБА_1 протоколу про порушення митних правил.

Як на незаконність оскаржуваної постанови позивач вказала на те, що автомобілем марки «Nissan Almera», р.н.з. НОМЕР_1, вона не керувала та його на митну територію України не ввозила, посвідчення водія та навиків керування транспортним засобом не має.

У пункті 9 Розділу І Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби від 17.11.2005 року № 1118 (далі - Правила від 17.11.2005 року № 1118), визначено, що не підлягає пропуску через митний кордон України транспортний засіб, зокрема, на який відсутні документи, що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження).

Особливості митного контролю та митного оформлення ТЗ, зареєстрованих у відповідних реєстраційних органах іноземних держав, що ввозяться на митну територію України з метою транзиту регламентовано Розділом ІV цих же Правил, якими передбачено, що у разі ввезення громадянином-нерезидентом з метою транзиту на митну територію України ТЗ, зареєстрованого у відповідному реєстраційному органі іноземної держави, або ввезення з цією самою метою громадянином-резидентом ТЗ, зареєстрованого постійно в цьому органі та який йому належить, що підтверджується відповідним документом про право власності на такий транспортний засіб та реєстраційним документом, декларування такого ТЗ здійснюється в усній формі.

Відтак, слід дійти висновку, що за відсутності необхідних документів, зокрема виданого на ім'я ОСОБА_1 доручення на право керування (розпорядження) ввезеним транспортним засобом, пропуск цього автомобіля на митну територію України в режимі «транзит» виключається.

Та обставина, що ОСОБА_1 не має посвідчення водія і не володіє навиками керування транспортним засобом не можуть підтверджувати факту не ввезення нею вищевказаного автомобіля, оскільки відповідно до Правил від 17.11.2005 року № 1118 транспортний засіб для здійснення митного контролю та митного оформлення може бути пред'явлений митному органу як власником, так і уповноваженою особою, при цьому обов'язкової вимоги щодо наявності у такої особи посвідчення водія законодавець не висуває.

Між цим, факт оформлення на її ім'я зазначеного автомобіля, а відтак і його ввезення на митну територію України, підтверджується її власними письмовими поясненнями від 10.06.2017 року та даними Диспетчера ЗМК та Пасажирського пункту пропуску.

Щодо необізнаності ОСОБА_1 із місцем знаходження на даний час автомобіля, то це не звільняє її від відповідальності, оскільки у справі доведено перебування автомобіля на митній території України з перевищенням встановленого ст.95 МК України строку транзиту.

Таким чином, обґрунтування позову непричетністю позивача до виявленого порушення митних правил свого належного підтвердження не знайшли, а тому й підстав для його задоволення немає.

В той же час судом встановлено, що під час розгляду протоколу, винесення постанови і накладення на позивача адміністративного стягнення, відповідач, як суб'єкт владних повноважень діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

За викладених обставин, заявлені позивачем позовні вимоги до задоволення не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 17, 71, 86, 159, 160, 163, 167, 171-2, 186 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про скасування постанови в справі про порушення митних правил №1982/20500/17 від 21.06.2017 року - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Любомльський районний суд Волинської області протягом десяти днів з дня отримання її копії. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 23.08.2017 року.

Головуюча: суддя А.Л. Гайдук