Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 325/1713/15 Головуючий у 1 інстанції Шеїна Л.Д.

Провадження № 22-ц/778/1644/17 Суддя-доповідач Подліянова Г.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Подліянової Г.С.,

суддів: Кочеткової І.В.,

Кримської О.М.,

за участю секретаря Волчанової І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича на рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 02 березня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича до ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача фермерське господарство «Байбара» про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2015 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суд з позовом до ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача фермерське господарство «Байбара» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В позові позивач зазначав, що 11 липня 2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та фермерським господарством «Байбара» укладений кредитний договір №38/К з додатками та змінами до нього від 01.08.2008 року.

За п.1.1 кредитного договору позичальнику відкрито відновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування в розмірі 392 000,00 грн. Строк кредитної лінії встановлено до 25.12.2011 року включно. Процента ставка за користування кредитом становить 14,5% річних.

Додатковим договором №1 від 01.08.2008 року до кредитного договору позичальнику було встановлено щомісячну комісію за управління кредитом в розмірі 0,292% від суми фактичної заборгованості.

В якості забезпечення належного виконання умов договору №38/К - 07 від 11.07.2007 року, між ТОВ «УКРПРОМБАНК» та ОСОБА_4 був укладений договір поруки № 38/Zпор від 11.07.2007 року, відповідно до умов якого поручитель поручається перед Банком за виконання боржником зобов'язань за кредитним договором.

12.03.2011 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений договір про передачу активів ТОВ «Укрпромбанк» в рахунок погашення заборгованості, посвідчений 12.03.2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О.Є. та зареєстрованого в реєстрі №911 ( надалі договір передачі права вимоги).

До складу вимог було включено і право вимоги виконання фермерським господарством «Байбара» зобов'язань за кредитним договором №38/К - 07 від 11.07.2007 року, укладеним між ТОВ «УКРПРОМБАНК» та фермерським господарством «Байбара», так і договором, який було укладено задля його забезпечення, зокрема за договором поруки № 38/Zпор від 11.07.2007 року.

У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору у боржника виникла заборгованість за кредитним договором, яка станом на 19.08.2015 року складає: сума заборгованості за кредитом прострочена - 311 298,06грн., розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту - 60 869,43грн., сума трьох процентів річних від суми простроченого кредиту - 4682,26 грн., сума заборгованості по процентам простроченим - 295 419,93грн., розмір пені за несвоєчасне погашення процентів - 81 398,43грн., сума трьох процентів річних від суми прострочених процентів - 4 183,43грн., заборгованість за комісіями - 46 252,33грн., пеня за несвоєчасну сплату комісій - 12 538,33грн., штраф за порушення КД ( п.6.1.5) - 392,00грн., а всього на загальну суму 817 034,19 грн.

Посилаючись на викладене, ПАТ»Дельта Банк» просило суд стягнути з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість фермерського господарства «Байбара» за кредитним договором 38/К - 07 від 11.07.2007 року в розмірі 817 034,19 грн.

Рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 02 березня 2016 року у задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ПАТ «Дельта Банк» подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким від позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» задовольнити.

ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_6, будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення ( судової повістки) ( а.с. 79, 81) до апеляційного суду не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, будь яких письмових клопотань від них не надходило.

Згідно з ст. ст. 5, 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах рівності сторін, змагальності та диспозитивності.

У відповідності до ст. 11, ч. 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов"язки і разом з тим, з огляду на принцип диспозитивності у цивільному судочинстві сторони розпоряджаються процесуальними правами на свій розсуд.

Відповідно до положень ст. ст. 157, 303-1, 304 ЦПК України справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками та доповненнями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України. Суд першої інстанції розглядає справу протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом двох місяців з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до розгляду. У виняткових випадках за клопотанням сторони з урахуванням особливостей розгляду справи апеляційний суд може подовжити розгляд справи, але не більш як на п"ятнадцять днів, про що постановляє відповідну ухвалу.

Апеляційне провадження у справі відкрито 03 квітня 2017 року.

Справа до розгляду судом апеляційної інстанції призначалась неодноразово (23.05.2017 року, 18.07.2017 року ). Водночас, ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_6, будучи належним чином повідомленими про ча і місце розгляду справи ( а.с. 58, а.с.66, а.с. 68) до апеляційного суду не з'являлись, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, яекі беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час імісце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.

З огляду на вищевикладене та у відповідності до ст. ст. 303-1, 305 ЦПК України, судова колегія ухвалила розглядати справу за відсутності ОСОБА_4 його представника ОСОБА_6, третьої особи, які не прибули в судове засідання.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення або неправильне застосування нором матеріального або процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову ПАТ « Дельта Банк», суд першої інстанції виходив з того, що з пред'явленням Банком 27.02.2012 року позову про стягнення з ОСОБА_4 суми боргу за кредитним договором, в силу ч. 2,3 ст. 264 ЦК України відбувся перебіг строку позовної давності, який після переривання перебігу позовної давності починається заново. Банк пред'явив позов поза межами трирічного строку позовної давності.

З таким висновком суду першої інстанції не можна повністю погодитись.

Судом першої інстанції встановлено, що 11 липня 2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та фермерським господарством «Байбара» був укладений кредитний договір №38/К-07 з додатками та змінами до нього відповідно до умов якого позичальнику відкрито відновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування в розмірі 392 000,00 грн. Строк кредитної лінії встановлено до 25.12.2011 року включно. Процента ставка за користування кредитом становить 14,5% річних (а.с. 26-29 ).

Додатковим договором №1 від 01.08.2008 року до кредитного договору позичальнику було встановлено щомісячну комісію за управління кредитом в розмірі 0,292.

В пунктах 4.2-4.4 кредитного договору ( в редакції договору про внесення змін та доповнень від 01.08.2008 року) передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються за період з дня надання кредиту до дня його остаточного повернення на суму фактичної заборгованості за кредитом виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році. Нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту.

У пункті 4.6 кредитного договору передбачено, що у разі несвоєчасного повернення заборгованості по кредиту, позичальник сплачує у строки, передбачені п. 4.4 цього договору, проценти з розрахунку 19% річних, що нараховуються на суму простроченої заборгованості з дати її виникнення та дати її повного погашення.

Відповідно до частини 1 договору № 1 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 38/к-07 від 11.07.2007 року позичальнику було встановлено щомісячну комісію за управління кредитом, яка нараховується Банком у розмірі 0.292% від фактичної суми заборгованості за кредитом.

Нарахування процентів Банком здійснюється щомісячно за період з 28 числа минулого місяця по 27 число поточного місяця включно та у день остаточного повернення кредиту. День повернення кредитних коштів в часовий інтервал при розрахунку процентів не включається.

Відповідно до п. 8.1 Кредитного договору у випадку несвоєчасного погашення кредиту/ відсотків / комісії позичальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на дату виникнення простроченої від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 8.3 кредитного договору у випадку невиконання позичальником вимог кредитного договору, передбаченого п. 6.1.5 ( до 25 числа першого місяця, що слідує за звітним кварталом, надавати фінансову звітність), він зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 1% від суми кредиту.

Відповідно до п. 8.4 кредитного договору у випадку невиконання позичальником п. 6.1.5 договору, Позичальник сплачує банку штраф у розмірі 0,1% від суми кредиту.

Віджповідно до п. 6.1.5 кредитного договору позичальник самостійно до 25 числа першого місмяця, що слідує за звітним кварталом повинен надавати Банку фінансову звітність.

В забезпечення виконання кредитного договору №38/К від 11.07.2007 року між ТОВ «УКРПРОМБАНК» та ОСОБА_4 був укладений договір поруки № 38/Zпор від 11.07.2007 року ( а.с. 31).

За умовами договору поруки поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобов'язань за кредитним договором №38/К-07 від 11 липня 2007 року (п.1 договору поруки ), а згідно з п.п. 3, 4, 11 договору поруки відповідальність поручителя за цим договором настає у випадку невиконання (неналежного виконання) боржником зобов'язань за кредитним договором. Поручитель і боржник несуть перед кредитором солідарну відповідальність.

12.03.2011 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений договір про передачу активів ТОВ «Укрпромбанк» в рахунок погашення заборгованості, посвідчений 12.03.2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О.Є. та зареєстрованого в реєстрі №911 ( надалі договір передачі права вимоги). (а.с. 32-37).

Як вбачається з матеріалів справи Банк звертався до поручителя ОСОБА_4 з позовом про стягнення заборгованості за вищезазначеним кредитним договором, та 03 травня 2012 року Приазовським районним судом Запорізької області ухвалено рішення про стягнення суми заборгованості, яка утворилася станом на 26 січня 2012 року на загальну суму 438101,59 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 311298,06 грн., суми заборгованості за відсотками - 84 761,14 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту - 20043,38 грн., пені за несвоєчасне повернення відсотків - 5302,79 грн., заборгованості за комісією - 15721,96 грн., пені за несвоєчасне повернення комісії 974,26 грн. Рішення набрало законної сили 04 червня 2012 року (а.с. 145-147).

Доказів виконання заочного судового рішення матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах. встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Позивачем виконані свої зобов'язання перед відповідачем шляхом надання грошових коштів. Свій обов'язок щодо погашення кредиту відповідач не виконав, не сплачував вказані суми у повному обсязі.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання , забезпеченого порукою, боржниук і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно із ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином і у строк, встановлений договором. Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві таку ж суму грошей у строк і в порядку встановленому договором. Згідно зістаттею 599 ЦК України обов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини першоїстатті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

У статті 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Так, в пунктах 4.2-4.4 кредитного договору ( в редакції договору про внесення змін та доповнень від 01.08.2008 року) передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються за період з дня надання кредиту до дня його повернення на суму фактичної заборгованості за кредитом виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році. Нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту, щомісячно в строк з 28 числа минулого місяця по 27 число поточного місяця включно та у день остаточного поваернення кредиту.

Пунктом 1.1 кредитного договору встановлено обовязок позичальника щомісячно сплачувати комісію в розмірі 50,62 доларів США, а пунктом 6.5 зазначеного договору встановлено, що в разі виникнення простроченої заборгованості за відсотками або кредитом позичальник сплачує пеню в розмірі 0,2 % від простроченої суми за кожний день прострочення.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Виходячи із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

Як розяснено в пункті 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобовязання залишаються невиконаними належним чином відповідно до вимог статей 526,599 ЦК.

До також висновку також прийшов Верховний Суд України в постанові від 23 вересня 2015 року у справаі № 6-1206цс15 цс.

Відповідно до пункту 10.1 7. кредитного договору, зазначений договір діє з дня його підписання і до повного виконання сторонами зобовязань по ньому.

Відповідно до п. 16.1 договору поруки договір вступає в силу з дати його підписання сторонами і діє по дату повного виконання зобов'язань за кредитним договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який просторочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не передбачений договором або законом.

Отже колегія суддів приходить до висновку, що з відповідачів на користь банку підлягають стягненню штрафні санкції, передбачені договором за неналежне виконання його умов, зокрема: прострочена заборгованість за процентами, прострочена заборгованість по комісії, пеня за несвоєчасне погашення процентів, пеня за несвоєчасне погашення кредиту, пеня за несвоєчасне погашення комісії, штрафу, суми трьох процентів річних від суми простроченого кредиту та процентів.

Разом із тим, главою 19 ЦК визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК).

Відповідно до ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність. Позовну давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення ненустойки ( штрафу, пені).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК).

Представник відповідача ОСОБА_6 в судовому засіданні наполягав на застосуванні строку позовної давності.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права чи про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Отже, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно з правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними у постановах від 19 березня 2014 року і справі № 6-14 цс14, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки, внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання процентів, пені, сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, та таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення процентів, комісії і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.

Натомість, суд першої інстанції не взяв до уваги правову природу нарахувань, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК.

Зважаючи на викладене, висновок суду першої інстанції про сплив строку позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості по процентам, комісії, пені за прострочення сплати процентів, штрафів, 3 % річних у зв'язку зі спливом строку позовної давності є помилковий.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до суду з позовом 01.09.2015 року, отже, з урахуванням поданої відповідачем заяви про застосування строку позовної давності, в межах трирячного строку позовної давності щодо стягнення заборгованості по процентам, комісії з ОСОБА_4 підлягають стягненню прострочена заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 01.09.2012 року по 31.08.2015 року в розмірі 177385.87 грн, заборгованість за комісією за період з 01.09.2012 року по 31.08.2015 року в розмірі 32723.65 грн., в межах річного строку позовної давності підлягає стягненню пеня за за несвоєчасне повернення процентів за період з з 01.09.2014 року по 31.08.2015 року в сумі 11452.34 грн., пеня за несвоєчасну сплату комісії за період з 01.09.2014 року по 31.08.2015 року в розмірі 2119.13 грн., три відсотки річних від суми прострочених процентів в розмірі 703.77 грн., штраф в розмірі 392.00 грн., а всього 224776.76 грн.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні вищезазначених позовних вимог Банку підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позову.

Аргументи апеляційної скарги частково є виправданими.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 2322.16 грн. ( 1105.79 грн. -судовий збір за подання позову, 1216.37 грн. судовий збір за подання апеляційної скарги).

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича Кадирова Владислава Володимировича задовольнити частково.

Рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 02 березня 2016 року у цій справі скасувати. Ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» » до ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 38/К-07 від 11 липня 2007 року у загальному розмірі 224776.76 грн, яка складається з: простроченої заборгованості по процентам 177385.87 грн., заборгованість за комісією 32 723.65 грн., пені за несвоєчасне погашення процентів 11452.34 грн., 3 % річних від суми прстрочених процентів 703.77 грн., пені за несвоєчасне повернення комісії 2119.13 грн., штрафу 392 грн. судовий збір в розмірі 2322.16 грн.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: