Справа №2-1/10р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2010 року. Ватутінський міський суд Черкаської області

в складі: головуючого Муляр В.С.

при секретарі Крамаренко Т.Є.

з участю адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ватутіне справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа: приватний нотаріус Ватутінського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про зобов’язання виконання умов договору та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа: приватний нотаріус Звенигородського районного округу ОСОБА_7 про визнання права власності на предмет застави за договором іпотеки -

в с т а н о в и в:

представник позивачки просить суд зобов’язати відповідачку виконати належним чином умови договору позики від 11.04.2007 року, а саме - прийняти суму позики в розмірі 101000 грн., посилаючись на те, що 11.04.2007 року між позивачкою та відповідачкою було укладено письмовий договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Звенигородського районного нотаріального округу ОСОБА_7, відповідно до умов якого відповідачка позичила позивачці 101000 грн., а вона в свою чергу зобов’язалась повернути відповідачці таку ж суму коштів в строк до 12.04.2008 року. В забезпечення виконання зобов’язань за договором позики від 11.04.2007 року між позивачкою та відповідачкою було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Звенигородського районного нотаріального округу ОСОБА_7, відповідно до умов якого вона є іпотекодавцем нерухомого майна, що складається з нежитлової будівлі – кафе, що знаходиться за адресою: м. Звенигородка вул. Пролетарська, 92-а та належить їй на підставі дублікату договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Звенигородського нотаріального округу ОСОБА_8 14.05.2005 року. Вони по договору іпотеки домовились, що в разі невиконання або несвоєчасного виконання позивачкою своїх зобов’язань перед відповідачкою, тобто іпотекодержателем, по договору позики від 11.04.2007 року, останній набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки в передбаченому законом порядку. 12.04.2008 року позивачка звернулася до відповідачки з усною заявою щодо готовності виконання зі своєї сторони зобов’язання щодо повернення позичених коштів. Відповідачка вказану заяву проігнорувала та відмовилась приймати від неї суму боргу за договором позики в передбачений договором строк. Намагаючись зобов’язати відповідачку прийняти суму позики по договору позивачка 02.06.2008 року звернулася до приватного нотаріуса Ватутінського міського нотаріального округу ОСОБА_6 з заявою, відповідно до змісту якої вона попередила відповідачку про час і місце передачі суми позики по договору від 11.04.2007 року о 12 год. 00 хв. 06.06.2008 року. На виконання даної заяви в призначений час відповідачка з”явилася до приватного нотаріуса Ватутінського міського нотаріального округу ОСОБА_6, де мало місце передача коштів, про що свідчить відповідне свідоцтво нотаріуса від 06.06.2008 року, однак по невідомих причинах кошти прийняти відмовилася. Маючи намір повернути борг ОСОБА_5 06.06.2008 року та 17.06.2008 року ОСОБА_4 зверталася із заявами до нотаріуса про прийняття на депозитний рахунок грошовий внесок в розмірі 101000 грн. для передачі ОСОБА_5, що в судовому засіданні може підтвердити ОСОБА_7, приватний нотаріус Звенигородського районного нотаріального округу. Однак, нотаріус пояснила, що відповідну суму грошей вона не зможе прийняти, так як депозитний рахунок в

нотаріальній конторі не відкритий та пояснила ОСОБА_4, якщо ОСОБА_5 відмовиться прийняти від неї кошти, то їх неможливо буде їй повернути. Ці пояснення нотаріуса і стали причиною тому, що ОСОБА_4 не передала гроші на депозитний рахунок нотаріуса Звенигородського районного нотаріального округу, оскільки не була впевнена, що ОСОБА_5 їх отримає. А тому позивачка і змушена була звернутись до суду з даним позовом.

В зустрічному позові відповідачці просить відмовити, оскільки вважає, що зазначені нею факти не відповідають дійсності.

Також просить суд стягнути з відповідачки на користь позивачки понесені судові витрати в сумі 1250 грн..

Третя особа: приватний нотаріус Ватутінського міського нотаріального округу ОСОБА_6 позовні вимоги позивачки визнала повністю та не заперечує проти їх задоволення.

Відповідачка позовні вимоги позивачки не визнала повністю і просить в позові відмовити, а зустрічні позовні вимоги підтримує повністю і просить визнати за нею право власності на предмет застави за договором іпотеки від 11.04.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Звенигородського районного округу ОСОБА_7, відповідно до умов якого вона є іпотекодержателем нерухомого майна, що складається з нежитлової будівлі – кафе, що знаходиться за адресою: м. Звенигородка вул. Пролетарська, 92-а, посилаючись на те, що відповідно нотаріально посвідченого договору позики від 11.04.2007 року вона як позикодавець надала відповідачці 101000 грн. до 12.04.2008 року, де в п.3 даного договору чітко зазначено, що позичальник зобов’язується повернути їй позику у гривнях, яка повинна становити еквіваленту 20000 доларів США. Строк виконання зобов’язання за договором позики закінчився 12.04.2008 року, однак відповідачка умов договору не виконала та грошей не повернула. Після чого вона 01.05.2008 року направила ОСОБА_4 письмову вимогу про виконання зобов’язання через приватного нотаріуса ОСОБА_7, однак ні 10.05.2008 року, ні в послідуючому борг їй не повернула. Згідно договору іпотеки від 11.04.2007 року, вона має право у випадку не виконання іпотекодавцем своїх зобов’язань за договором позики від 11.04.2007 року отримати задоволення грошових вимог за рахунок майна – будівлі кафе по вул. Пролетарська, 92-а.

Вона неодноразово зверталась до ОСОБА_4 з проханням повернути позику протягом 2008 року, але з її боку були лише обіцянки і навіть намагалась повернути їй позику фальшивими грошима. Це відбулося в банку «Аваль» 06.06.2008 року.

Вона намагалась повернути позику шляхом звернення стягнення на майно боржника за договором іпотеки від 11.04.2007 року, звернувшись 06.06.2008 року до реєстратора Звенигородського ВПКП ЧООБТІ, але як з”ясувалось, предмет іпотеки був заставлений ОСОБА_4 також і в Лисянському відділенні Ощадбанку ще раніше, але по якійсь причині нотаріус не вніс цю заборону до державного реєстру, тому приватний нотаріус ОСОБА_7 не повідомила її 11.04.2007 року про неможливість укладання договору іпотеки в забезпечення зобов’язань за договором позики від 11.04.2007 року.

Через приватного нотаріуса Ватутінського міського нотаріального округу ОСОБА_6 02.06.2008 року позивачка повідомила її про намір повернути їй позику в сумі 101000 грн., але чомусь в АДРЕСА_1 о 12 год. 00 хв. 06.06.2008 року, а згідно договору позики від 11.04.2007 року повернення позики повинно бути здійснено до 12.04.2008 року у м. Звенигородка Черкаської області. Оформлення у приватного нотаріуса в м. Ватутіне повідомлення про намір повернення позики саме в м. Ватутіне, а не в м. Звенигородка та намагання їй повернути позику фальшивими грошима вона розцінює як намагання позивачки уникнути цивільно-правової відповідальності.

Також просить суд стягнути з ОСОБА_4 на її користь 2000 грн. понесених судових витрат.

Третя особа: приватний нотаріус Звенигородського районного округу ОСОБА_7 позовні вимоги позивачки за зустрічним позовом визнала частково.

Заслухавши сторони, третіх осіб, свідка та вивчивши матеріали справи суд вважає, що в позові ОСОБА_4 та в зустрічному позові ОСОБА_5 необхідно відмовити, виходячи із слідуючого.

В судовому засіданні встановлено, що дійсно 11.04.2007 року між позивачкою ОСОБА_4 та відповідачкою ОСОБА_5 був укладений письмовий договір позики (а.с.6), посвідчений приватним нотаріусом Звенигородського районного нотаріального округу ОСОБА_7, відповідно до якого ОСОБА_5 позичила ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 101000 грн., яка в свою чергу зобов’язалась повернути ОСОБА_5 позичену суму коштів до 12.04.2008 року.

В забезпечення виконання зобов’язань за договором позики від 11.04.2007 року між позивачкою ОСОБА_4 та відповідачкою ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки (а.с.7-9), посвідчений приватним нотаріусом Звенигородського районного нотаріального округу ОСОБА_7, відповідно до умов якого позивачка ОСОБА_4 є іпотекодавцем нерухомого майна, що складається з нежитлової будівлі – кафе, що знаходиться за адресою: м. Звенигородка вул. Пролетарська, 92-а та належить їй ОСОБА_4 на підставі дублікату договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Звенигородського нотаріального округу ОСОБА_8 14.05.2005 року.

Відповідно до договору іпотеки, сторони домовилися, що вразі невиконання, або не своєчасного виконання позивачкою (іпотекодавцем) своїх зобов’язань перед відповідачкою (іпотекодержателем) по договору позики від 11.04.2007 року, останній набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки в передбаченому законодавством порядку.

З метою виконання умов договору позики 12.04.2008 року позивачка ОСОБА_4 звернулась до відповідачки ОСОБА_5 з усною заявою щодо готовності виконання зі своєї сторони зобов’язання щодо повернення позичених коштів. Як стверджує позивачка та її представник в судовому засіданні, відповідачка вказану заяву проігнорувала та відмовилася приймати від ОСОБА_9 борг в сумі 101000 грн. за договором позики в передбачений договором строк.

Намагаючись зобов’язати ОСОБА_5 прийняти суму позики по договору позики 02.06.2008 року ОСОБА_4 звернулася до приватного нотаріуса Ватутінського міського нотаріального округу Черкаської області ОСОБА_6 з заявою, відповідно до змісту якої ОСОБА_4 завчасно попередила ОСОБА_5 про час і місце передачі суми позики по договору від 11.04.2007 року о 12 год.00 хв. 06.06.2008 року.

В указаний в заяві час ОСОБА_5 з”явилася до ОСОБА_6, приватного нотаріуса Ватутінського міського нотаріального округу Черкаської області, де ОСОБА_4 намагалася передати ОСОБА_5 позичені кошти. Одначе ОСОБА_5 відмовилася приймати від ОСОБА_4 суму позики з невідомих на те підстав, що стверджується показами свідка ОСОБА_10, керуючого «ОСОБА_11 ОСОБА_9» м. Ватутіне, в присутності якого, перерахувавши гроші, ОСОБА_5 відмовилась їх отримати від ОСОБА_4, а також не побажала покласти їх на рахунок банку, щоб оббезопасити себе та в потрібний час могла їх зняти з рахунку, та показами нотаріуса ОСОБА_6 про те, що дійсно 02.06.2008 року ОСОБА_4 звернулась до неї з заявою, відповідно до змісту якої завчасно попередила ОСОБА_5 про час і місце передачі суми позики, а саме 06.06.2008 року, ОСОБА_5 06.06.2008 року з”явилась в нотаріальну контору, однак в зв’язку з великою сумою коштів, відмовилась їх прийняти і з метою перевірки грошей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 прийшли в банк «Аваль», де ОСОБА_5 дані кошти не отримала, як пояснила їй ОСОБА_4, мотивуючи їх фальшивістю і вимагала повернення даних коштів в більшому розмірі.

Продовжуючи свій намір повернути борг ОСОБА_5 06.06.2008 року та 17.06.2008 року ОСОБА_4 зверталася із заявами (а.с.11,12) до нотаріуса про прийняття на депозитний рахунок грошовий внесок в розмірі 101000 грн. для передачі ОСОБА_5, що в судовому засіданні підтвердила ОСОБА_7, приватний нотаріус

Звенигородського районного нотаріального округу. І яка також в судовому засіданні пояснила, що відповідну суму грошей вона не змогла прийняти, так як в той час депозитний рахунок в нотаріальній конторі не був відкритий. Також вона пояснила ОСОБА_4, якщо ОСОБА_5 відмовиться прийняти від неї кошти, то їх неможливо буде повернути ОСОБА_4

Ці пояснення нотаріуса, як пояснив в судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_12 і стали причиною тому, що ОСОБА_4 не передала гроші на депозитний рахунок нотаріуса Звенигородського районного нотаріального округу, оскільки не була впевнена, що ОСОБА_5 їх отримає.

Також в судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_13 намагався повернути борг, виходячи із курсу долара США на 06.06.2008 року. Відповідачка ОСОБА_5 відмовилася від отримання коштів, виходячи із курсу долара США на 06.06.2008 року, а наполягала на поверненні боргу виходячи із курсу долара США на 29.09.2009 року 800,68 грн. за 100 доларів США. Одначе ці вимоги ОСОБА_5 безпідставні, так як в судовому засіданні встановлено, що 06.06.2008 року ОСОБА_5 безпідставно відмовилась отримати від ОСОБА_4 101000 грн. – суму боргу по договору позики. Тому подальше зростання курсу долара США після 06.06.2008 року не повинно впливати на суму боргу ОСОБА_4 перед ОСОБА_5

В зустрічному позові ОСОБА_5 підтверджує факт укладання договору позики між нею та ОСОБА_4, відповідно до якого вона позичила останній до 12.04.2008 року 101000 грн. на умовах, що в разі девальвації національної грошової одиниці, позичальник повертає їй позику у гривнях, яка повинна становити еквіваленту 20000 доларів США та в забезпечення виконання зобов’язань за договором позики від 11.04.2007 року між ними був укладений договір іпотеки, відповідно до якого вона є іпотекодержателем кафе в м. Звенигородка Черкаської області по вул. Пролетарська, 92-а, на яке і просить визнати за нею право власності, так як ОСОБА_4 не виконала умов договору позики в установлений договором позики від 11.04.2007 року термін, тобто до 12.04.2008 року ОСОБА_4 позичену суму грошей не повернула, що змусило її 01.05.2008 року направити останній письмову вимогу через приватного нотаріуса ОСОБА_7 про повернення боргу до 10.05.2008 року. Після чого не отримавши борг, вона намагалась повернути позику шляхом звернення стягнення на майно боржника за договором іпотеки, звернувшись 06.06.2008 року до реєстратора Звенигородського ВП КП ЧООБТІ, одначе це зробити не змогла, так як вияснилося, що предмет іпотеки був заставлений ОСОБА_4, ще раніше в Лисянському відділенні Ощадбанку, що ОСОБА_4 скрила і що в подальшому лишило її можливості повернути позику шляхом звернення стягнення на майно.

02.06.2009 року вона відмовилась отримувати гроші у ОСОБА_4, так як частина їх більше 100 тисяч грн.. були фальшиві.

Одначе ці ствердження ОСОБА_5 не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи, так як в судовому засіданні встановлено, що в день закінчення терміну повернення коштів позики ОСОБА_4 повідомила ОСОБА_5 про те, що готова повернути кошти, на що та нічого не відповіла.

Через Ватутінського приватного нотаріуса ОСОБА_6 02.06.2008 року ОСОБА_4 направила заяву ОСОБА_5 і викликала її до нотаріуса ОСОБА_6, де намагалася передати ОСОБА_5 101000 грн., де остання відмовилась брати гроші, та з метою безпеки запропонувала перерахувати вказані гроші в банку «Аваль». Одначе, перерахувавши кошти в банку «Аваль», відмовилась їх брати та покласти на рахунок, пояснюючи в суді причину відмови від отримання коштів їх фальшивістю.

Одначе, в судовому засіданні керуючий «ОСОБА_11 ОСОБА_9» ОСОБА_10 пояснив, що гроші, які передавала ОСОБА_4 ОСОБА_5 не були фальшиві, в противному випадку вони були б вилучені з обігу і про це було б повідомлено правоохоронні органи. Більше того він пропонував ОСОБА_5 покласти отримані гроші на рахунок в банку і отримати їх в необхідний час.

Продовжуючи свій намір повернути борг ОСОБА_5 06.06.208 року та 17.06.2008 року ОСОБА_4 зверталася із заявами (а.с.11,12) до нотаріуса про прийняття на депозитний рахунок грошовий внесок в розмірі 101000 грн. для передачі ОСОБА_5, що в судовому засіданні підтвердила ОСОБА_7, приватний нотаріус Звенигородського районного нотаріального округу. І яка також в судовому засіданні пояснила, що відповідну суму грошей вона не змогла прийняти, так як в той час депозитний рахунок в нотаріальній конторі не був відкритий. Також вона пояснила ОСОБА_4, якщо ОСОБА_5 відмовиться прийняти від неї кошти, то їх неможливо буде повернути ОСОБА_4

Ці пояснення нотаріуса, як пояснив в судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_12 і стали причиною тому, що ОСОБА_4 не передала гроші на депозитний рахунок нотаріуса Звенигородського районного нотаріального округу, оскільки не була впевнена, що ОСОБА_5 їх отримає.

Після чого позивачка ОСОБА_4 09.06.2008 року звернулась з даним позовом до Звенигородського районного суду, маючи намір виконати вимоги умови договору позики.

Як вбачається з матеріалів справи, тільки 26 жовтня 2009 року, майже через півтора року, ОСОБА_5 звернулась до суду із зустрічним позовом про визнання за нею права власності на предмет застави за договором іпотеки, маючи таке право і можливість після 12.04.2008 року, дня не виконання умов договору позики. До цього, як видно із зустрічної позовної заяви та показів представника позивачки ОСОБА_5 наполягала на поверненні боргу не в сумі 101000 грн., а в сумі 161360 грн., виходячи із курсу долара 800,68 грн. за 100 доларів США, не маючи наміру на отримання майна.

ОСОБА_5 стверджує, що 01.05.2008 року ОСОБА_4 вона через нотаріуса ОСОБА_7 направила письмову вимогу про виконання зобов’язання по договору позики ОСОБА_4, де встановила термін виконання до 10.05.2008 року. В матеріалах справи є така вимога (а.с.180-181) та квитанція про її відправку, однак відсутні дані про вручення цієї вимоги ОСОБА_4, більше того адреса на яку направлена вимога, не відповідає тій де проживає ОСОБА_4

ОСОБА_5 також стверджує, що з метою повернення позики вона 06.06.2008 року звернулась до реєстратора Звенигородського ВП КП ЧООБТІ. Одначе як встановлено в суді 06.06.2008 року після 12 год.00хв. вона знаходилась в м. Ватутіне в приватного нотаріуса ОСОБА_6 та в банку «Аваль», де ОСОБА_4 намагалась передати їй гроші по договору позики і перерахувавши гроші відмовилась їх отримати, мотивуючи в судовому засіданні їх фальшивістю, що також спростовано в суді і тільки вже після цього звернулася до реєстратора.

ОСОБА_5, посилаючись на п.3 договору позики від 11.04.2007 року в своїй позовній заяві вказує, що позичальник повинен повернути позикодавцю позику у гривнях, яка повинна становити еквіваленту 20000 доларів США на день повернення, при цьому не враховуючи те, що відповідно до п.3 договору позики від 11.04.2007 року це можливо лише в разі девальвації національної грошової одиниці України.

Виходячи з наведеного суд рахує, що позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа: приватний нотаріус Ватутінського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про зобов’язання виконання умов договору є безпідставні, так як недостатньо правових підстав для задоволення позову, оскільки в цивільному праві відсутня правова норма, відповідно до якої суд зобов’язав би позикодавця ОСОБА_5 отримати від позичальника ОСОБА_4 суму позики.

Виходячи з цього і не можуть бути задоволені вимоги позивачки ОСОБА_4 в частині відшкодування понесених нею судових витрат.

Суд також вважає за необхідне відмовити в зустрічному позові ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа: приватний нотаріус Звенигородського районного округу ОСОБА_7 про визнання права власності на предмет застави за договором іпотеки, так як в судовому засіданні доведено, що зустрічні вимоги ОСОБА_5 безпідставні, так як ОСОБА_4 приймала всі міри щоб виконати умови договору позики і повернути борг ОСОБА_5, яка відмовилась від отримання суми боргу, маючи на меті отримати суму більшу ніж ту, яку повертала ОСОБА_4

Виходячи з цього і не можуть бути задоволені вимоги позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_5 в частині відшкодування понесених нею судових витрат.

Позивачка ОСОБА_4 та відповідачка ОСОБА_5 звільнені від сплати державного мита на підставі п.18 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 року, як громадяни, віднесені до категорії 4 потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи і дані витрати компенсуються за рахунок держави.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212, 213, 214, 215 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в:

в позові ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа: приватний нотаріус Ватутінського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про зобов’язання виконання умов договору – відмовити.

В зустрічному позові ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа: приватний нотаріус Звенигородського районного округу ОСОБА_7 про визнання права власності на предмет застави за договором іпотеки – відмовити.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана до апеляційного суду Черкаської області через Ватутінський міський суд Черкаської області на протязі десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Черкаської області через Ватутінський міський суд Черкаської області на протязі двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий В.С. Муляр