АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_______________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 квітня 2011 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Ружило О. А.
суддів: Міцнея В.Ф., Половінкіної Н.Ю.
секретар Скрипник С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи Відділ з питань опіки та піклування Виконавчого комітету Чернівецької міської ради, Приватне підприємство „Житлосервіс” про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та про зняття з реєстраційного обліку в квартирі, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах якої за дорученням діє ОСОБА_4 на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 01 березня 2011 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
В листопаді 2010 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи Відділ з питань опіки та піклування Виконавчого комітету Чернівецької міської ради, Приватне підприємство „Житлосервіс” про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та про зняття з реєстраційного обліку в квартирі.
Посилалася на те, що в жовтні 1992 року відповідно до ордеру на житлове приміщення № 141/12 від 15.10.1992 року, їй була надана 2-кімнатна квартира № 6 загальною площею 49,90 м.кв., що знаходиться по вул..Руській, 289 „Б”.
_______________________________________________________________________
Справа № 22ц-801 2011 р. Головуючий у І інстанції Федіна А.В.
Категорія: 41/44 Суддя-доповідач ОСОБА_5
Вказане житлове приміщення належить до комунальної власності. Крім неї в зазначеній квартирі зареєстрована також донька –ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та її неповнолітній син –ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2.
В 1998 році ОСОБА_2 забравши всі свої речі, виїхала з квартири невідомо куди і з цього часу в ній не проживає. В 2002 році донька зареєструвала в квартирі свого сина ОСОБА_3, який також з часу реєстрації не проживає.
Реєстрації відповідачів в квартирі № 6 будинку № 289 „Б” по вул.. Руській в м. Чернівці, котрі фактично в ній не проживають, збільшує витрати по її утриманню, та сплаті комунальних послуг. Є перешкодою для неї щодо оформлення субсидій на оплату комунальних платежів та в оформленні приватизації житла.
За таких обставин просила суд постановити рішення, яким визнати ОСОБА_2 та її неповнолітнього сина ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням в зазначеній квартирі.
Зобов”зати ПП „Житлосервіс” зняти відповідачів з реєстраційного обліку.
Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 01 березня 2011 року в задоволенні позовних вимог позивача відмовлено.
На дане рішення суду ОСОБА_1 в інтересах якої за дорученням діє ОСОБА_4 подано апеляційну скаргу на предмет його скасування з постановленням нового рішення про задоволення її позовних вимог.
Апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача про суть оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, пояснення осіб, які з”явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції частковому скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства , вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з”ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставі своїх вимог і заперечень підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням в кв. № 6 будинку № 289 „Б” по вул.. Руській в м.Чернівці, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не доведено належними доказами факту не проживання відповідачів у зазначеній квартирі більше шести місяців без поважних причин, а також щодо проживання відповідачів на іншій житловій площі. Крім того позивачкою заявлено позовні вимоги про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловою площею з різних підстав передбачених нормами житлового кодексу України.
Такий висновок суду суперечить обставинам справи та зібраним по справі доказам.
Як вбачається з позовної заяви вимогами позивачки було визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням з підстав не проживання їх на житловій площі більше шести місяців без поважних причин. При цьому вона зазначала, що місце їх проживання їй невідоме. Таким чином незважаючи на посилання позивачки в позові на ст. 107 ЖК України, змістом її позовних вимог є визнання відповідачів такими, що втратили право користування спірним житлом з підстав ст.ст. 71, 72 ЖК України.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Факт непроживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в кв. № 6 будинку №289 „Б” по вул.. Руській в м. Чернівці більше шести місяців підтверджується показами допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Актом комісії приватного підприємства „Житлосервіс”.
В заперечення позовних вимог відповідачкою ОСОБА_2 взагалі не подано будь-яких доказів котрі б підтверджували фактичне її проживання разом з неповнолітнім сином в спірній квартирі, або не проживання більше шести місяців з поважних причин.
Довідкою ПП „Житлосервіс”, яку суд взяв як за доказ проживання відповідачів в кв. № 6 будинку № 289 „Б” по вул.. Руській в м. Чернівці, підтверджується лише факт їх реєстрації на вказаній житловій площі. Зазначене не заперечується також і сторонами. Разом з тим вказівка в довідці про фактичне проживання відповідачів в зазначеній квартирі не відповідає дійсності та спростовується наведеними вище, та іншими дослідженими в судовому засіданні доказами.
Крім того судом першої інстанції безпідставно покладено під сумнів як доказ Акт ПП „Житлосервіс” від 25.10.2010 року виходячи з того, що голова комісії, котра складала зазначений акт, ОСОБА_4 представляла також інтереси позивачки, а тому вона могла проявити упередженість та необ”єктивність при підписанні даного акту.
Як вбачається із змісту Акту ПП „Житлосервіс” № 291 від 25.10.2010 року, він підписаний всіма членами комісії без будь-яких застережень, і обставини не проживання відповідачів на спірній жилій площі більше шести місяців підтверджені також не лише представниками ПП „Житлосервіс”, а і наймачами сусідніх з позивачкою квартир ОСОБА_6 та ОСОБА_9 (а.с.9).
Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання їх особами, що втратили право користування житловою площею в кв. № 6 будинку № 289 „Б” по вул.. Руській в м. Чернівці з підстав ст. ст. 71, 72 Житлового кодексу України, тобто відсутності вказаних осіб на даній жилій площі понад шість місяців без поважних причин. А тому в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення зазначених вимог.
Згідно зі ст. 7 Закону України „Про свободи пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, зняття з реєстрації місця проживання здійснюється органом реєстрації на підставі остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на жиле приміщення, або права користування житловим приміщенням).
Отже, рішення суду про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням є підставою для зняття їх з реєстрації.
За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог позивача про зняття відповідачів з реєстраційного обліку слід залишити без зміни.
Керуючись ст.ст. 71, 72, 212, 213, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якої за дорученням діє ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 01 березня 2011 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2, ОСОБА_3 такими, що втратили право користування жилим приміщенням в квартирі № 6 будинку № 289 „Б” по вул.. Руській в м. Чернівці.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: