Справа № 544/177/17

2/544/182/2017

Номер рядка звіту 4

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2017 року                                                               м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого - судді Нагорної Н.В.,

за участю секретаря Ралець О.С,

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3 сільради ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5 РДА ОСОБА_6,

у відкритому судовому засіданні, у залі суду м.Пирятин, розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3 сільської ради, ОСОБА_5 районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, про захист цивільного права та визнання права на земельну частку,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2017 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив відновити йому строк позовної давності на звернення до суду про захист його цивільного права та визнати за його матір'ю ОСОБА_8, яка померла 06.09.2005, право на земельну частку (пай) розміром 5,96 умовних кадастрових гектар державного резервного фонду ОСОБА_3 сільської ради Полтавської області. В обґрунтування позову посилався на те, що його мати з 1947 року працювала в колгоспі імені ОСОБА_9 Пирятинського району і вийшла звідти на пенсію в 1989 році. У подальшому колгосп імені ОСОБА_10 було реорганізовано та перереєстровано в КСП імені ОСОБА_9, та надалі в СВК «Білоцерківський», ПСП «Білоцерківське», ПСП «Хлібороб». Відповідно до рішення ОСОБА_5 районної ради народних депутатів від 26 травня 1995 року №37 затверджено проект приватизації по КСП ім. Карла Маркса, однак до списку осіб, що мають право на земельну частку (пай) по КСП ім. Карла Маркса ОСОБА_8 помилково не внесено.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили задовольнити з підстав, визначених у позовній заяві. Пояснили, що ОСОБА_8 за життя не реалізувала своє право на отримання земельної частки (паю) із земель, виділених КСП, а позивач є єдиним її спадкоємцем за законом, тому порушено його право на спадкування належного померлій права на земельну частку (пай).

Представники відповідача у судовому засіданні позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні за необґрунтованістю позовних вимог та застосувати до вимог позивача наслідки спливу строку позовної давності.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області у судове засідання не з'явився, у наданих суду письмових поясненнях при вирішенні спору поклався на розсуд суду та просив слухати справу без його участі.

Суд, заслухавши представників сторін, розглянувши справу в межах заявлених вимог, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Як установлено судом та вбачається із матеріалів справи позивач ОСОБА_7 є сином померлої 06.09.2005 ОСОБА_8 та спадкоємцем за законом її майна (а.с.111).

З 1947 року по 1989 рік ОСОБА_8 працювала та була членом колгоспу ім. Карла Маркса с. Білоцерківці Пирятинського району Полтавської області, що підтверджується архівними довідками ОСОБА_5 районної ради та ОСОБА_5 районної державної адміністрації Полтавської області (а.с.5-7, 45). За повідомленням Світлозаводського об'єднаного управління Пенсійного фонду Кіровоградської області ОСОБА_8 за поданням колгоспу ім. Карла Маркса призначено пенсію за віком починаючи з 15.12.1984 (а.с.46).

З 1989 року ОСОБА_8 виїхала із с.Білоцерківці Пирятинського району на постійне проживання до ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.43).

У подальшому колгосп імені ОСОБА_9 було реорганізовано та з 1993 року перереєстровано в КСП імені ОСОБА_9, у подальшому на СВК «Білоцерківський», ПСП «Білоцерківське». 01.03.2010 проведено державну реєстрацію припинення ПСП «Білоцерківське» у зв'язку з визнанням його банкрутом (а.с.32).

20 липня 1995 року державним актом серії ПЛ 3 на підставі рішення ОСОБА_5 районної ради народних депутатів від 26 травня 1995 року КСП ім. Карла Маркса с.Білоцерківці Пирятинського району передано у колективну власність 2180,7 гектарів землі для виробництва сільськогосподарської продукції (а.с.86-89).

Згідно додатку до державного акту - списку громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства ім. Карла Маркса Пирятинського району, ОСОБА_8 не включена до вищезазначеного списку (а.с.90-94).

06.09.2005 ОСОБА_8 померла (а.с.4).

За змістом положень ст.5 Земельного кодексу України в редакції закону від 13.03.1992 року № 2196- XII, ст.3 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям», ст.25 Закону «Про сільськогосподарську кооперацію» право особи на земельну частку (пай) виникає з моменту отримання колективним сільськогосподарським підприємством, сілськогосподарським кооперативом, або сільськогосподарським акціонерним товариством державного акта на право колективної власності на землю. Право на земельну частку (пай) мають члени КСП, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на право колективної власності на землю. Право на земельну частку може бути передано у спадщину в порядку і на умовах, передбачених цивільним законодавством щодо успадкування майна, та статутом відповідного колективного підприємства.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Таким чином, вирішуючи питання про право певної особи на земельну частку (пай), суд повинен з'ясувати, чи була ця особа членом КСП на час передання державного акта про право колективної власності на землю та чи була вона внесена до списку осіб, що додається до цього державного акта.

Право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів КСП до списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнення і затвердження цих списків, а з моменту передачі державного акта про право колективної власності на землю конкретному КСП, членом якого він є.

Сам факт членства у колгоспі та тривалий термін роботи в інших організаціях до створення КСП й отримання державного акта на право колективної власності на землю не є підставою для отримання земельної частки у новоствореному КСП.

Отже, закон пов’язує набуття права на земельну частку пай перш за все з членством в самому сільськогосподарському підприємстві, зокрема для пенсіонерів, які працювали в господарстві, а після виходу на пенсію продовжують залишатись його членами.

Відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» членство в підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів. Членами підприємства можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку, визнають і виконують його статут. Зазначена норма визначена також у п. 1.8 Статуту КСП ім.Карла Маркса с.Білоцерківці Пирятинського району (а.с.61-66).

Відповідно до вимог статей 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем не надано суду жодних доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_8 на час передання КСП ім.Карла Маркса державного акта про право колективної власності на землю була членом чи пенсіонером указаного підприємства (відсутня як її заява про включення у члени КСП так і рішення правління про включення її до членів КСП). Без свого волевиявлення ОСОБА_7М не могла стати членом КСП, оскільки це порушує принцип добровільності, визначений ст. 5 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство».

ОСОБА_7М не зверталася із заявою про прийняття її до членів КСП (про що не заперечують представники позивача, посилаючись, що остання стала членом КСП внаслідок реорганізації колгоспу, членом якого вона була), остання виїхала з села Білоцерківці задовго до розпаювання земель, при житті не ставила питання про включення її до списку громадян - членів КСП ім. К.Маркса та визнання за нею права на земельну частку (пай).

Таким чином, ОСОБА_8 не набула права на земельну частку (пай), так як на час розпаювання землі вона не була членом КСП ім. Карла Маркса, не була включена у списки членів, які мають право на земельний частку (пай) цього підприємства, при розпаюванні землі КСП, при житті не оспорювала цих рішень.

Крім того, позивач всупереч вимогам ст. 25 ЦК України, статей 27 - 31 ЦПК України ставить питання про права особи, цивільна та цивільна процесуальна правоздатність і дієздатність якої припинена у зв'язку з її смертю.

Відповідно до ст.25 ЦК України в момент смерті фізичної особи її цивільна правоздатність припиняється.

У частині першій статті 3 ЦПК України закріплено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відтак, тільки особа, яка має цивільну та цивільну процесуальну правоздатність може звертатися з позовом до суду про визнання за нею порушеного, невизнаного або оспорюваного права, а отже після смерті такої особи цивільна правоздатність втрачається та інша особа не може звертатися до суду з відповідним позовом за захистом прав померлої особи. Визнання права на майно за померлою особою порушує вимоги закону.

За таких обставин у задоволенні позову ОСОБА_7 слід відмовити з указаних підстав.

Представники відповідачів у судовому засіданні зробили заяву про застосування позовної давності до заявлених позивачем вимог, що є підставою для відмови у позові.

У п.11 Постанови Пленуму ВСУ від 18.12.2009 N 14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз’яснено, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Враховуючи, що судом не встановлено порушення прав позивача, про захист яких він просить, суд прийняв рішення про відмову в задоволенні позову саме з цих підстав, а не через пропуск позовної давності.

У відповідності до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. П.1.1. ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» визначено розмір ставок за позовну вимогу майнового характеру, яка подана фізичною особою - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ціна позову у справі становить 187330,15грн, отже позивач при подачі позову мав сплатити судовий збір у сумі 1873,30грн, а фактично сплатив 640 грн. Враховуючи, що рішення у справі ухвалене не на користь позивача, з нього підлягає стягненню на користь держави судовий збір у сумі 1233,30грн, який він не сплатив при подачі позову.

Керуючись ст.3, 5-11, 57-60, 88, 208-209, 212-215, 292 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_3 сільської ради, ОСОБА_5 районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, про захист цивільного права та визнання права на земельну частку – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави недоплачений судовий збір у сумі 1233 (одна тисяча двісті тридцять три) гривні 30 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області шляхом подання апеляційної скарги через Пирятинський районний суд Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                                                   Н.В.Нагорна