Справа № 2-2605/09

Р І Ш Е Н Н Я  

 ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ  

6 листопада  2009 року          Приморський районний суд м.Одеси у складі:

головуючого -  судді Андрухіва В.В.

при секретарі              Василенко М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи – ДБК «Технолог», ОСОБА_3, ОСОБА_4, про встановлення земельного сервітуту та знесення будівлі,  

Встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи – ДБК «Технолог», ОСОБА_3, ОСОБА_4, про зобов’язання перенести паркан, знести вбиральню, визнання недійсним державного акту на землю і стягнення моральної шкоди.

В ході судового розгляду позивач неодноразово змінювала позовні вимоги, остаточно просила встановити постійний безоплатний земельний сервітут для встановлення нормативної ширини міжквартального проїзду до її житлового будинку відносно земельної ділянки, розташованої за адресою м. Одеса вул.. Червоні Зорі, 7/7, що належить на праві власності ОСОБА_2, та знести вбиральню,  розташовану на земельній ділянці, за адресою м. Одеса вул.. Червоні Зорі, 7/7, що належить на праві власності ОСОБА_2. Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що вона є власником земельної ділянки площею 0,0685га, розташованої по вул.. Червоні Зорі, 7 у м. Одесі на території ДБК «Технолог», на якій розташовані належні позивачу на праві власності житловий будинок і підсобні приміщення. Паркан відповідача значно виступав за межі між квартального проїзду. За вимогою управління земельних ресурсів відповідач перенесла свій паркан на свою ділянку, однак без дотримання норм ДБН 360-92* «Планування і збудова міських і сільських поселень» в частині розміру проектного проїзду, передбаченого для пожежних машин та спецтехніки шириною 3,5м. Позивач вважала, що в результаті приватизації земельної ділянки ОСОБА_2 на підставі проекту організації території ДБК «Технолог», складеного з порушення норм ДБН порушились її (позивача) права  як власника житлового будинку та земельної ділянки, і ці права можуть бути відновлені тільки встановленням постійного та безоплатного сервітут на земельну ділянку відповідача 8,5 кв.м. зі знесенням вбиральні.  

  В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали та просили задовольнити з наведених підстав.  

Відповідач та її представник в судовому засіданні позов не визнали, пояснивши, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки за адресою м. Одеса вул.. Червоні Зорі, 7/7, на підставі договору  купівлі-продажу земельної ділянки від 3.12.2003 року, площею 7 кв.м, а також договору дарування земельної ділянки від 5.06.2003 року, площею 18 кв.м. 11.06.2004 року та 12.01.2006 року вона отримала ОСОБА_5 на право власності на  спірну земельну ділянку. Відповідач вважала вимоги позивача необґрунтованими, так як межі земельної ділянки встановлені по межі відводу землі. Крім того, відповідач вказувала, що твердження позивача, що вбиральня обладнана самовільно не відповідає дійсності, оскільки вона була побудована згідно з рішенням пайовиків ДБК «Технолог», згідно якого члену ДБК «Технолог» ОСОБА_6 було надано місце кооперативної громадської вбиральні, взамін чого він був зобов’язаний побудувати всім членам ДБК «Технолог», які користувалися даною вбиральнею, індивідуальні вбиральні, що він і зробив.  

Треті особи – ДБК «Технолог», ОСОБА_3, ОСОБА_4, повідомлені належним чином, до суду не з’явилися.  

Суд, проаналізувавши пояснення сторін, з’ясувавши  обставини справи та

перевіривши їх доказами, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що позивачу належить на праві власності земельна ділянка площею 0,0685га, розташована по вул.. Червоні Зорі, 7 у м. Одесі на території ДСК «Технолог» на підставі Державного акту про право приватної власності на землю від 6.06.2002 року.  

Відповідач є власником земельної ділянки за адресою м. Одеса вул.. Червоні Зорі, 7/7, на підставі Державного ОСОБА_5 про право приватної власності  на землю  від 11.06.2004 року та Державного акту  від 12.01.2006 року про право власності на земельну ділянку.

Суд критично відноситься до тверджень позивача, що в результаті приватизації земельної ділянки ОСОБА_2 на підставі проекту організації території ДБК «Технолог», складеного з порушення норм ДБН порушились її (позивача) права  як власника житлового будинку та земельної ділянки і ці права можуть бути відновлені тільки встановленням постійного та безоплатного сервітуту на земельну ділянку відповідача 8,5 квм. зі знесенням вбиральні,  з наступних підстав:  

згідно листа начальника управління земельних ресурсів від 21.04.2003 року земельна ділянка за адресою м. Одеса вул.. Червоні Зорі, 7/7, що знаходиться в користуванні ОСОБА_2 відповідає плану організації території ДБК «Технолог» і має межі з урахуванням проїзду.  

Як вбачається з довідки ДБК «Технолог» від 25.10.2006 року паркан земельної ділянки  по вул.. Червоні Зорі, 7/7 в м. Одесі, встановлений згідно меж, зазначених в проекті та плані організації території ДБК «Технолог».  

Згідно листа Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 25.03.2005 року ділянка гр.-ки ОСОБА_2  відповідає плану організації території ДБК «Технолог», паркан встановлений по межі відводу з урахуванням проїзду автомашини сусідки гр.-ки ОСОБА_1 до своєї ділянки – вул.. Червоні Зорі, 7/3.

Як вбачається з висновку № 068/2007 судової будівельно-технічної експертизи від 31.05.2007 року, площа земельної ділянки, розташованої по вул.. Красні Зорі, 7 в м. Одесі, яка знаходиться  у фактичному користуванні власника ОСОБА_2 відповідає ОСОБА_7 акту серії ЯБ № 296854 від 12.01.2006 року про власності на земельну ділянку, а  площа земельної ділянки, розташована по вул.. Красні Зорі, 7 в м. Одесі, яка знаходиться  у фактичному користуванні власника ОСОБА_1 не відповідає ОСОБА_7 акту від 06.06.2002 року про право власності на земельну ділянку, фактично площа вищевказаної земельної ділянки на 1,4 кв.м більше площі зазначеної у ОСОБА_7 акті, тобто межі земельної ділянки ОСОБА_2 відповідають ОСОБА_7, який у встановленому законом порядку недійсним не визнавався.  

Крім того, згідно ч.3 ст. 98 ЗК України, встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Відповідно до ч.4 ст. 98 ЗК України, земельний сервітут здійснюється способом,  найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Проте, у разі задоволення вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 була б фактично позбавлена права володіння та користування не лише частиною своєї земельної ділянки, а ще й вбиральнею яка є її власністю, що суперечить вимогам ч.ч.3,4 ст. 98 ЗК України.  

Таким чином, на підставі наданих доказів суд не вбачає порушень прав позивача як власника земельної ділянки площею 0,0685га, розташованої по вул.. Червоні Зорі, 7 у м. Одесі.    

Розглядаючи вимоги позивача в частині знесення вбиральні,  розташованої на земельній ділянці, за адресою м. Одеса вул.. Червоні Зорі, 7/7, що належить на праві власності ОСОБА_2, суд вважає, що ці вимоги задоволенню не підлягають, так як відповідно п.7 ст. 376 ЦК України, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов’язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Тобто за вказаною вимогою ОСОБА_1 є неналежними позивачем, тому ця вимога також задоволенню не підлягає.  

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст.ст.10, 11, 60, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :  

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення безоплатного земельного сервітуту для встановлення нормативної ширини між квартального проїзду до її житлового будинку відносно земельної ділянки, що належить на праві власності ОСОБА_2, та знесення вбиральні, розташованої на земельній ділянці, що належить на праві власності ОСОБА_2 -  відмовити повністю.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя:                                                                       В.В.Андрухів