Справа № 161/14800/13-к Провадження №11-сс/773/160/13 Головуючий у 1 інстанції:Артиш Я.Д.
Категорія: запобіжний захід Доповідач: Міліщук С. Л.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 вересня 2013 року м. Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого – судді Міліщука С.Л.,
суддів – Борсука П.П., Денісова В.П.,
при секретарі – Лихач О.М.,
з участю прокурора – Свириденко З.В.,
захисника – ОСОБА_1,
підозрюваного – ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді клопотання в суді першої інстанції, на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 23 серпня 2013 року про відмову в задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Луцького МВ УМВС України у Волинській області про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, учня ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше несудимого,
В С Т А Н О В И Л А:
22 серпня 2013 року старший слідчий СВ Луцького МВ УМВС України у Волинській області ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з покладенням обов’язків, передбачених п. п. 1, 2, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України, щодо ОСОБА_2, який підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 серпня 2013 року в задоволенні клопотання було відмовлено, застосовано щодо ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання з покладенням на останнього обов’язків, передбачених п. п. 1, 2, 3 ч. 5 ст. 194 КПК України.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що ні слідчим, ні прокурором не наведено обгрунтованих підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, а тому прийшов до висновку про можливість застосування більш м’якого запобіжного заходу – особисте зобов’язання.
В апеляційній скарзі прокурор, який приймав участь у розгляді клопотання в суді першої інстанції, просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою застосувати щодо ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. В обґрунтування зазначає, що слідчий суддя при обранні міри запобіжного заходу підозрюваному не врахував такі обставини, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні двох тяжких корисливих злочинах у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин. Крім цього вказує, що суддя в своїй ухвалі не обґрунтував, на підставі наявності яких саме ризиків, він дійшов висновку про доцільність застосування щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та доводи апеляції, прокурора, який підтримав останню та просив її задовольнити, підозрюваного та його захисника, які заперечили проти апеляції та просили залишити ухвалу слідчого судді без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження за доводами апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Так, згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов’язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини, зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України.
Дані вимоги закону при обранні запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_2 слідчим суддею були дотримані.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 21 серпня 2013 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.
Згідно ч. 1 ст. 179 КПК України особисте зобов’язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов’язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов’язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
Вагомих підстав для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в клопотанні не наведено, а тому слідчим суддею обґрунтовано зроблено висновок про те, що прокурор та слідчий не довели про недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Крім того, будь-які дані, які б свідчили про намагання ОСОБА_2 переховуватись від органів досудового розслідування, вчинити інше кримінальне правопорушення відсутні й не підтверджуються матеріалами кримінального провадження.
Слідчий суддя, хоч і не зазначив в ухвалі про ступінь тяжкості злочинів, в яких ОСОБА_2 підозрюється, але фактично приймаючи рішення щодо обрання останньому запобіжного заходу врахував її разом з даними, що характеризують особу підозрюваного, а саме, що він є особою молодого віку, навчається в Луцькій вечірній шкоді, доглядає за своєю бабусею похилого віку, раніше не судимий, щиро розкаявся у вчиненому.
За таких обставин, колегія суддів вважає цілком обґрунтованим застосування до ОСОБА_2 саме такого запобіжного заходу, як особисте зобов’язання із покладенням на нього обов’язків, передбачених п. п. 1, 2, 3 ч. 5 ст. 194 КПК України, який зможе забезпечити виконання останнім покладених на нього процесуальних обов’язків.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді й зміни запобіжного заходу підозрюваному з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, а тому, керуючись ст. ст. 405, 407, 422 КПК України,
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді клопотання в суді першої інстанції, залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 серпня 2013 року щодо ОСОБА_2 – без зміни.
Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: