Справа № 161/441/14-к Провадження №11-сс/773/33/14 Головуючий у 1 інстанції:Сівчук А.Є.
Категорія:запобіжний захід Доповідач: Опейда В. О.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 січня 2014 року м. Луцьк
Апеляційний суд Волинської області в складі:
головуючого – судді Опейди В.О.,
суддів – Матвієнко Н.В., Клока О.М.,
при секретарі - Лінік Т.В.,
з участю прокурора - Ляшука О.О.,
слідчого - Ткачука В.В.,
підозрюваного - ОСОБА_1,
захисника - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 15 січня 2014 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, офіційно непрацюючого, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_4, не судимого, -
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 січня 2014 року клопотання заступника начальника відділу прокуратури Волинської області ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком до 5-ти місяців відносно підозрюваного ОСОБА_1 задоволено.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, по провадженню необхідно провести ряд слідчих дій, зокрема долучити висновки значної кількості призначених експертиз, завершити огляд обладнання та технічних засобів, що були вилучені під час обшуку, допитати ряд свідків, а також те, що строк слідства продовжено прокурором до п’яти місяців.
В апеляційній скарзі підозрюваний ОСОБА_1 вважає ухвалу слідчого судді незаконною у зв’язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, застосуванням закону, який не підлягає застосуванню. Зазначає, що повідомлення йому про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень винесено не обґрунтовано, неповно та упереджено, а зазначені у них фактичні обставини не відповідають нормам кримінального закону. Вказує, що органами досудового розслідування не доведено, що обставини, зазначені у клопотанні, виправдовують подальше його тримання під домашнім арештом. Крім того, стверджує, що він ніяким чином не перешкоджає завершенню досудового розслідування. Просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою скасувати обраний відносно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та доводи апеляційної скарги, підозрюваного ОСОБА_1 і його захисника, які апеляцію підтримали з викладених в ній підстав, прокурора, які заперечили апеляцію, перевіривши матеріали справи за доводами апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Згідно з положеннями ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні СУ УМВС України у Волинській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012020180000062 від 03.12.2012 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.129, ч.3 ст.176, ч.1,2 ст.345 та ч.2 ст.361 КК України.
20 вересня 2013 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.176 та ч.2 ст.361 КК України, а 11 листопада 2013 року останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, ч.2 ст.345 КК України.
Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 вересня 2013 року до підозрюваного ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 60 днів до 17.11.2013 року включно, із покладенням певних обов’язків.
Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 листопада 2013 року строк запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно ОСОБА_1 продовжено до 4-х місяців – до 16.01.2014 року.
14 січня 2014 року заступником прокурора Волинської області продовжено строки досудового розслідування до п’яти місяців, а саме до 20.02.2014 року.
Заступник начальника відділу прокуратури Волинської області звернувся з клопотанням до слідчого судді Луцького міськрайонного суду про продовження строку тримання під домашнім арештом ОСОБА_1 до 5-ти місяців.
Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 15 січня 2014 року продовжено строк тримання під домашнім арештом ОСОБА_1 до 15 лютого 2014 року включно.
При вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_1 слідчим суддею вірно встановлено, що останній підозрюється у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до шести років, вчинив нові злочини, а також необхідності проведення у справі ряду слідчих дій для завершення розслідування.
Факт вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень підтверджується: протоколом огляду місця події, в ході якого зафіксовано роботу телекомунікаційного обладнання, яке було вилучено; протоколом обшуку при якому було зафіксовано роботу телекомунікаційного обладнання; протоколом обшуку в помешканні ОСОБА_1 де були вилучені технічні засоби, що використовувались останнім у своїй діяльності; допитом свідка ОСОБА_4, який пояснив про несанкціоноване втручання ОСОБА_1 в мережі електрозв’язку та порушення суміжних прав при декодуванні і ретрансляції каналів; листом ТОВ «НВФ «Безпека-Плюс», яке є представником офіційних дистриб’юторів «НТВ-ПЛЮС» в Україні, що засвідчує відсутність договорів з ОСОБА_1, показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, які неофіційного працювали у підозрюваного і ствердили про надання ним спільно з ОСОБА_7 телекомунікаційних послуг мешканцям м. Рожище; показаннями допитаних як свідків мешканців м. Рожище які підтвердили надання вказаними особами таких послуг; показаннями потерпілого ОСОБА_8 про обставини погроз ОСОБА_1 та заподіяння тілесних ушкоджень та висновком судово-медичної експертизи що підтверджує отримання тілесних ушкоджень , які в сукупності підтверджують обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень. Наведені докази були предметом дослідження в суді першої інстанції у відповідності до клопотання прокурора.
На продовження строку досудового слідства, з врахуванням проведених слідчих дій, вплинули об’єктивні причини, які зумовлені тим, що в ході проведення досудового слідства були встановлені нові епізоди протиправних дій вчинених ОСОБА_1 в групі з іншими особами у сфері телекомунікаційних систем. Крім того, необхідності завершення огляду обладнання та технічних засобів, забезпеченні проведення та отриманні висновків ряду експертиз; вилученні інформації про рух коштів, роздруківки телефонних дзвінків; проведенні допиту ряду свідків та з урахуванням здобутих доказів, можливого оголошення підозри у кінцевій редакції та складання обвинувального акта.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини та національного законодавства при розгляді клопотання слідчого про продовження щодо особи строку тримання під вартою чи домашнього арешту, суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати під час розгляду кримінальної справи по суті, зокрема вважати встановленими будь-які фактичні обставини та оцінювати докази. До завдань суду на даному етапі провадження у справі віднесено вирішення питання дослідження чи ті обставини підозри, про які органам досудового слідства відомо на даний час, дають достатньо обґрунтовані підстави вважати, що особа скоїла злочин. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, зазначені обставини підтверджується достатніми на даному етапі розслідування доказами і у висновках, які зробив орган досудового слідства, чогось очевидно необґрунтованого чи довільного не вбачається.
Доводи апеляційної скарги підозрюваного про те, що оскаржувана ухвала є незаконною у зв’язку з тим, що підозру у вчиненні кримінальних правопорушень йому винесено не обґрунтовано, неповно та упереджено, а зазначені у них фактичні обставини не відповідають нормам кримінального закону, а органами досудового розслідування не доведено, що обставини, зазначені у клопотанні, виправдовують подальше його тримання під домашнім арештом, є безпідставними. У відповідності до змісту клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу, зазначені обставини були предметом дослідження в суді першої інстанції і підтверджені копіями відповідних документів, що стверджується також записом судового розгляду. Зважаючи на викладене, за відсутності підстав для сумнівів у законності прийнятого рішення, колегія суддів не вбачає у зв’язку з цим приводів для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді.
Не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що слідчий суддя не перевірив викладені в клопотанні слідчого доводи та проігнорував вимоги ст. 199 КПК України, оскільки це спростовується викладеними в ухвалі слідчого судді висновками, зробленими на підставі оцінки обставин, які свідчать про незменшення заявлених ризиків, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, що в сукупності виправдовують подальше перебування підозрюваного під домашнім арештом.
Зважаючи на предмет судового розгляду та встановлені обставини, доводи в частині часу затримання ОСОБА_1 в рамках кримінального провадження не знайшли свого спростування.
Таким чином, вирішуючи клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо ОСОБА_1 слідчим суддею було встановлено доведеність обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до підозрюваного.
За таких обставин колегія суддів вважає, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, ухвала слідчого судді відносно ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а тому підстав для скасування ухвали не вбачається.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст.181, 196, 199, 405, 407, 422 КПК України, Апеляційний суд Волинської області, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 15 січня 2014 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_1 до п’яти місяців - без зміни.
Ухвала остаточна та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді