Справа № 161/13737/14-к Провадження №11-сс/773/251/14 Головуючий у 1 інстанції:Крупінська С.С.
Категорія:арешт майна Доповідач: Опейда В. О.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 вересня 2014 року м. Луцьк
Апеляційний суд Волинської області в складі:
головуючого – судді Опейди В.О.,
суддів - Лозовського А.О., Клока О.М.,
при секретарі - Лінік Т.В.,
з участю прокурора - Гуцуляка Т.Ю.,
слідчого - Антонюка В.В.,
заявника - ОСОБА_1,
адвоката - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та його адвоката ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 19 і 26 серпня 2014 року про задоволення клопотання слідчого в ОВС слідчого відділу прокуратури Волинської області про накладення арешту на вилучені у ході огляду місця події 15 серпня 2014 року речі та документи начальника Львівської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті ОСОБА_1, -
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 19 серпня 2014 року клопотання слідчого прокуратури Волинської області про накладення арешту на вилучені у ході огляду місця події 15 серпня 2014 року речі та документи начальника Львівської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті ОСОБА_1 задоволено.
За клопотанням ОСОБА_1 та його адвоката, в порядку ст.174 КПК України було переглянуте зазначене рішення і ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 26 серпня 2014 року клопотання було задоволено частково та скасовано частково арешт накладений на два паспорти належні і вилучені у ОСОБА_1
Прийняті рішення слідчий суддя мотивував тим, що стороною обвинувачення доведено наявність підстав для арешту майна, передбачених ст.170 КПК України та наклав арешт на вилучені у ході огляду місця події 15 серпня 2014 року речі та документи ОСОБА_1, разом з тим, повернув два паспорти належні ОСОБА_1
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 та його адвокат ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій вважають, що ухвали суду є необґрунтованими, незаконними, винесеними з порушенням норм КПК України та такими, що підлягають скасуванню. Вказують, що ч.1 ст.170 КПК України визначено вичерпний суб’єктний склад осіб, на майно яких може бути накладено арешт. Разом з тим, у даному кримінальному провадженні ОСОБА_1 не оголошено підозру, нікого у даному кримінальному провадженні не визнано потерпілим чи цивільним позивачем, цивільний позов не заявлено. Статус ОСОБА_1 як особи в кримінальному провадженні не визначений, а тому і застосування заходів забезпечення кримінального провадження щодо нього не передбачений. Жоден допитаний свідок у провадженні не повідомив відомостей про будь-які протиправні дії ОСОБА_1, жодні грошові кошти не фігурують у провадженні як предмет хабара. Крім того, в порушення вимог ч.1 ст.173 КПК України під час розгляду клопотання судом не було враховано правову підставу для накладення арешту. Просили поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді від 26 серпня 2014 року у зв’язку з отриманням його 01 вересня 2014 року та скасувати ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 19 та 26 серпня 2014 року про накладення арешту та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна ОСОБА_1 та зобов’язати орган розслідування негайно повернути майно в повному обсязі ОСОБА_1
Заслухавши доповідача, який доповів суть ухвали слідчого судді, міркування заявника і його захисника які підтримали подану апеляцію, думку прокурора і слідчого, які апеляцію заперечили, вивчивши матеріали судового та кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Так, у відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України, апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п’яти днів з дня її проголошення.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, клопотання слідчого про арешт майна було розглянуто слідчим суддею 19 серпня 2014 року без участі ОСОБА_1, а після ознайомлення із вказаною ухвалою слідчого судді, ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про скасування накладеного арешту, в порядку ст. 174 КПК України.
Ухвалою слідчого судді від 26 серпня 2014 року зазначене клопотання було задоволено частково, після чого ОСОБА_1 подав до апеляційного суду апеляційну скаргу на зазначені ухвали слідчого судді.
Таким чином, ОСОБА_1 пропустив строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді з поважних причин, а тому цей строк підлягає поновленню.
В ході апеляційного розгляду встановлено, що 05 червня 2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42014030000000096 було внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
18 серпня 2014 року слідчий в ОВС СВ прокуратури Волинської області звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про накладення арешту на речі та документи, які 15 серпня 2014 року вилучені в ході проведення огляду місця події у ОСОБА_1 та в його службовому автомобілі.
Ухвалою слідчого судді від 19 серпня 2014 року було задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на майно, вказане в клопотанні слідчого, а в подальшому зазначене рішення змінене в частині повернення двох паспортів належних ОСОБА_3
Зважаючи на перевірені і досліджені висновки суду першої інстанції про необхідність задоволення клопотання слідчого з зазначених в ухвалі мотивів, колегія суддів погодитися не може, оскільки у слідчого судді були наявні підстави для повернення клопотання слідчому для усунення недоліків, виходячи з наступного.
Так, у відповідності із ч. 2 ст. 170 КПК України слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу.
Статтею 171 КПК України визначено вимоги, які стосуються змісту клопотання про арешт майна, які розглядаються слідчим суддею, судом.
Так, відповідно до вимог ч. 2, 3, 4 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого про арешт майна повинно бути зазначено: підстави, у зв’язку з якими потрібно здійснити арешт майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати; документи, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Зі змісту частини третьої статті 172 КПК України слідує, слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу. У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні.
Зазначені вимоги норм кримінального процесуального закону слідчим суддею при постановлені оскаржуваної ухвали враховано не було, що істотно вплинуло на правильність прийнятого судового рішення, а тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали судом апеляційної інстанції у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України.
Розглядаючи клопотання слідчого про накладення арешту на речі та документи, які 15 серпня 2014 року вилучені в ході проведення огляду місця події у ОСОБА_1 та в його службовому автомобілі, колегія суддів, враховуючи підстави, у зв’язку з якими ставилось питання про необхідність арешту майна зазначеного в клопотанні, вважає що клопотання не може бути задоволено при таких обставинах, оскільки не відповідає в повному обсязі вимогам ст. ст. 170, 171 КПК України та має недоліки і підлягає поверненню для їх усунення.
В ході розгляду провадження в суді апеляційної інстанції встановлено, що клопотання про накладення арешту на речі та документи, які 15 серпня 2014 року вилучені в ході проведення огляду місця події у ОСОБА_1 та в його службовому автомобілі, подано слідчим зважаючи на те, що вказані речі і документи можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, однак слідчим не зазначено підстави у відповідності до вимог ст.170 КПК України для накладення арешту на майно.
Як вбачається з матеріалів наданих суду апеляційної інстанції, 05 червня 2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014030000000096 було внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України, за фактом вимагання та отримання неправомірної винагороди працівниками правоохоронного органу.
З змісту вступної частини клопотання слідчого слідує, що службовими особами Львівської регіональної служби ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті упродовж 2014 року здійснювалось вимагання та одержання неправомірної вимоги від суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності за не перешкоджання видачі дозвільних документів ветеринарного контролю, необхідних для завершення процедури митного оформлення.
Задовольняючи клопотання слідчого про накладення арешту на речі та документи вилучені в ході проведення огляду місця події, слідчий суддя послався на те, що стороною обвинувачення доведено наявність підстав, передбачених ст.170 КПК України.
При цьому слідчим суддею помилково не взято до уваги необхідність з’ясування обставин, щодо конкретної особи, його відношення до правоохоронних органів, а також відомостей про обставини вчинення конкретного кримінального правопорушення і відношення до нього вилучених речей і документів. Окрім долученої до клопотання копії протоколу огляду місця події, жодних інших документів в обґрунтування підставності заявленого клопотання для арешту майна, його відповідності критеріям, передбачених ч.2 ст.167 КПК України не зазначено. При цьому жодній особі у цьому кримінальному провадженні на час розгляду клопотання слідчого не було повідомлено про підозру. За викладених обставин не встановлено підстав, які обґрунтовують необхідність накладення арешту на вилучені речі і документи та свідчать про вчинення протиправних дій конкретною особою.
У зв’язку із зазначеним клопотання слідчого про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 КПК України, на що слідчий суддя не звернув уваги, та в порушення вимог ч. 3 ст. 172 КПК України дійшов висновку про задоволення клопотання з підстав, не зазначених у ньому.
На думку колегії суддів, слідчий не надав суду достатніх даних, які б свідчили про наявність підстав для арешту майна та документів. Тому у відповідності до ч. 3 ст. 407 КПК України колегія суддів дійшла висновку про необхідність постановлення нової ухвали, при цьому скасувавши винесені ухвали слідчим суддею з цього приводу та повернути клопотання слідчого в ОВС СВ прокуратури у Волинській області про накладення арешту - прокурору для усунення недоліків у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, що не позбавляє права слідчого після усунення недоліків в строки, передбачені ст. 172 КПК України, повторно звернутися до суду з даним клопотанням.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 і його адвоката ОСОБА_2 задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 і його адвокату строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді від 26 серпня 2014 року.
Ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 19 серпня 2014 року та 26 серпня 2014 року в частині накладення арешту – скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого в ОВС СВ прокуратури Волинської області про накладення арешту на речі та документи, які 15 серпня 2014 року вилучені в ході проведення огляду місця події у ОСОБА_1 та в його службовому автомобілі, повернути прокурору для усунення недоліків у строк протягом сімдесяти двох годин.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: