Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
27 жовтня 2009 року справа № 2а-3497/09/0570
зал судового засідання № 10 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Ханової Р.Ф.
суддів: Василенко Л.А.
Старосуда М.І.
при секретарі судового засідання Дегтярьовій А.М.
за участю представників:
від позивача: Гарбуз О. О. – за дов. від 20 грудня 2009 року
від відповідача: Комарова Ю.О. – за дов. від 10 грудня 2008 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Донецького обласного відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
на постанову Донецького окружного адміністративного суду
від 17 червня 2009 року (складена у повному обсязі 21червня 2009 року)
по адміністративній справі № 2а-3497/09/0570 (суддя Галатіна О.О.)
за позовом
до Відкритого акціонерного товариства «Концерн Стирол» м. Донецьк
Донецького обласного Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
про
визнання недійсним рішення, -
ВСТАНОВИЛА:
Постановою від 17 червня 2009 року Донецького окружного адміністративного суду (арк. справи 109-116) задоволений позов відкритого акціонерного товариства «Концерн Стирол» (надалі товариство) (арк. справи 3-6), внаслідок чого визнане недійсним рішення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 25 грудня 2008 року №3550 про застосування до товариства фінансових санкцій в розмірі 12237 грн. 97 коп. з мотивів правомірності заявлених вимог та протиправності прийнятого рішення.
В апеляційній скарзі (арк. справи 119-124) відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, в якій відмовити товариству в задоволені позовних вимог, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також визнати дії виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності щодо неприйняття до заліку суми витрат на путівки, видані з порушенням вимог чинного законодавства, у розмірі 8158 грн. 65 коп., та застосування фінансових (штрафних) санкцій до ВАТ «Концерн Стирол» у розмірі 50 відсотків належної до сплати суми страхових внесків – 4079 грн. 32 коп. правомірними.
Представник позивача у запереченнях на апеляційну скаргу, та під час судового засідання доводи, викладені в апеляційній скарзі відхиляє і просить постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення з тих підстав, що постанова суду прийнята з урахуванням усіх обставин справи і відповідає нормам діючого законодавства.
Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.
Позивач є юридичною особою, включений до ЄДРПОУ за номером 05761614 (арк.. справи 43 – 46), є підприємством заснованим на колективній формі власності, з 7 травня 2001 року як страхувальник перебуває на обліку відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, зареєстрований у Горлівській міській виконавчій дирекції, що підтверджується страховим свідоцтвом.
У грудні 2008 року виконавчою дирекцією Фонду проведену планову перевірку позивача як страховика, наслідки якої викладені у акті перевірки від 19 грудня 2008 року «Про результати перевірки повноти нарахування, перерахування і витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності» (арк. справи 8-15).
За результатами розгляду акту перевірки директором виконавчої дирекції 25 грудня 2008 року прийняте рішення «Про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відображення у звіті (Ф4-ФСС з ТВП) сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (арк. справи 17-18). Яким не прийнято до заліку витрат страхувальника в сумі 8158 грн. 65 коп., та застосовано штраф у сумі 4079 грн. 32 коп.
Правовою підставою прийняття рішення визначені норми статей 47, 50 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18 січня 2001 року №2240-3 (надалі Закон України №2240).
Порушення полягають у тому що санаторно-курортна путівка №115060 до санаторію «Ювілейний» з 24 лютого 2007 року видана застрахованій особі Рачек Т.В., за наслідками травми отриманої на виробництві (акт про нещасний випадок на виробництві від 24 квітня 2007 року), сума включена до зарахування витрат склала 2948 грн. 40 коп.;
Аналогічна ситуація при надані санаторно-курортної путівки №106649 до санаторію «Донбас» з 24 вересня 2008 року ОСОБА_1., сума витрат пред’явлена до заліку склала 2620 грн. 80 коп.
На думку Фонду забезпечення зазначених працівників санаторно-курортним лікуванням як постраждалих від нещасного випадку на виробництві відповідно до статі 21 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року №1105-14 (надалі Закон України №1105) здійснюється за приписами наведеного Закону.
Сума 2436 грн., яка склалася за наслідками надання санаторно-курортного лікування ОСОБА_2 не прийнята до заліку внаслідок надання санаторно-курортного лікування незастрахованій особі в порушення пункту 1 статті 47 та пункту 1 статті 50 Закону України 2240.
З огляду на зазначене має місце два різновиди порушень які призвели до прийняття спірного рішення відповідачем.
Відповідно до статті 2 Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування які затверджені Законом від 14 січня 1998 року №16/98-ВР (далі Основи) законодавство України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування складається з цих Основ та прийнятих відповідно до них законів, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Соціальні послуги та виплати, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків визначені статтею 21 Закону України 1105, якою передбачено, що у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов’язаний у встановленому законодавством порядку зокрема як передбачено у пункті 4 даної статті організувати цілеспрямоване та ефективне лікування потерпілого у власних спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах або на договірній основі в інших лікувально-профілактичних закладах з метою якнайшвидшого відновлення здоров’я застрахованого.
Відповідно до статті 13 наведеного закону нещасний випадок є страховим випадком. Зазначене спростовує доводи позивача, що право на отримання санаторно-курортного лікування застраховані особи мають виключно у випадку встановлення групи інвалідності, та доводить правомірність доводів відповідача про те що витрати пов’язанні з лікуванням травмованих осіб повинні здійснюватися саме за рахунок коштів зазначеного фонду.
Як передбачено преамбулою Закону України 1105 саме цей закон визначає правову основу страхування від нещасного випадку, яке є самостійним видом загальнообов’язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров’я громадян у процесі їх трудової діяльності.
Погодити посилання суду на приписи підпункту 2.2 Положення Фонду затвердженого постановою №30 від 27 березня 2003 року не передбачається можливим з огляду на те зазначена постанова втратила чинність, на підставі постанови Фонду від 31 жовтня 2007 року №49, а також на те що за юридичною силою зазначена постанова не належить до переліку законодавства за яким здійснюється адміністративне судочинство відповідно до статті 5 КАС України, та з огляду на положення процесуального принципу законності закріпленого у статті 9 зазначеного Кодексу, а саме частину 3 наведеної статті, оскільки фонду соціального страхування від нещасних випадків не надано право встановлювати правила з інших видів страхування що було запроваджено приписами наведеного пункту.
Суд першої інстанції безпідставно застосував приписи даного пункту до спірних відносин.
Щодо Костоглядової Л.В., то забезпечення її санаторно-курортним лікуванням як застрахованої особи у листопаді 2007 року (з 5 листопада 2007 року), при прийнятті на роботу 2 січня 2009 року (арк. справи 75) не доводить наявність статусу застрахованої особи.
Жодних доказів що на момент надання послуг щодо наявності статусу застрахованої особи позивач під час розгляду справи у суді першої інстанції та апеляційного провадження не надав.
Безпідставним є також застосування судом першої інстанції приписів статті 9 Закону України «Про охорону праці» яка надає можливість роботодавцю здійснювати зокрема потерпілим додаткові виплати за рахунок власних коштів, з огляду на те, що вона що немає жодного відношення до спірних відносин.
Враховуючи зазначене колегія суддів вважає що суд першої інстанції дійшов висновку який не відповідає фактичним обставинам справи, а також порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до безпідставного скасування рішення.
Відповідно до частини 6 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд апеляційної інстанції ухвалить нове судове рішення, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з частиною 3 зазначеної статті, якщо адміністративний позов задоволений частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
Вимоги відповідача щодо визнання правомірними дій виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності щодо неприйняття до заліку суми витрат на путівки, виданні з порушенням вимог чинного законодавства, у розмірі 8158 грн. 65 коп., та застосування фінансових (штрафних) санкцій до ВАТ «Концерн Стирол» у розмірі 50 відсотків належної до сплати суми страхових внесків – 4079 грн. 32 коп. задоволенню не підлягає з огляду на межі апеляційного перегляду.
Керуючись статтями 24, 94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Донецького обласного відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 червня 2009 року у справі № 2а-3497/09/0570 задовольнити частково.
Скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 червня 2009 року у справі № 2а-3497/09/0570.
Прийняти нову постанову.
У позові відкритого акціонерного товариства «Концерн Стирол» про визнання недійсним рішення Донецького обласного відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності №3550 від 25 грудня 2008 року відмовити.
Судові витрати покласти на відкрите акціонерне товариство «Концерн Стирол».
Вступна та резолютивна частини постанови прийняти у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 27 жовтня 2009 року. Постанова у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 27 жовтня 2009 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий Р.Ф. Ханова
Судді Л.А. Василенко
М.І. Старосуд