Справа № 161/20652/13-к Провадження №11-сс/773/232/13 Головуючий у 1 інстанції:Калькова О.А.
Категорія:запобіжний захід Доповідач: Опейда В. О.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 грудня 2013 року м. Луцьк
Апеляційний суд Волинської області в складі:
головуючого – судді Опейди В.О.,
суддів – Лозовського А.О., Клока О.М.,
при секретарі – Лінік Т.В.,
з участю прокурора – Балас К.В.,
слідчого - Бобика В.О.,
захисника – ОСОБА_1,
підозрюваного – ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді клопотання в суді першої інстанції, на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 29 листопада 2013 року про відмову в задоволенні клопотання слідчого Луцького МВ УМВС України у Волинській області про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, приватного підприємця, раніше не судимого, -
В С Т А Н О В И Л А:
Слідчий Луцького МВ УМВС України у Волинській області ОСОБА_3 звернувся до Луцького міськрайонного суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_2, який підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 29 листопада 2013 року в задоволенні клопотання було відмовлено та застосовано щодо ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 60 днів, до 16 години 27.01.2014 року із забороною останньому залишати житло за місцем проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що не доведено підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому, прийшов до висновку про можливість застосування більш м’якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою у виді домашнього арешту.
В апеляційній скарзі прокурор, який приймав участь у розгляді клопотання в суді першої інстанції, просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою застосувати щодо ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. Вказує, що суддя в своїй ухвалі не обґрунтував, яким чином застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту зможе запобігти ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, про наявність якого вказано у клопотанні. Зазначає також, що міцні соціальні зв’язки підозрюваного та наявність у нього постійного місця проживання не змогли не змогли попередити вчинення злочину, а тому і не можуть бути належною гарантією запобігання вчинення нових злочинів. Вважає, що слід врахувати, що ОСОБА_2 продовжує вживати психотропні речовини, а тому може продовжувати вчиняти злочини в сфері їх незаконного обігу.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та доводи апеляційної скарги, міркування прокурора, пояснення слідчого, які підтримали апеляцію та просили задовольнити її, підозрюваного та його захисника, які заперечили проти апеляційної скарги та просили залишити ухвалу слідчого судді без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження за доводами апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Так, згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов’язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини, зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України.
Дані вимоги закону при обранні запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_2 слідчим суддею були дотримані.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 29 листопада 2013 року ОСОБА_2 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК.
Вагомих підстав для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в клопотанні не наведено, а тому, слідчим суддею обґрунтовано зроблено висновок про те, що прокурор та слідчий не довели про недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Посилання прокурора в його апеляційній скарзі про неврахування слідчим суддею, що ОСОБА_2 продовжує вживати психотропні речовини, а тому може вчинити інший злочин в сфері незаконного обігу, а також його можливість виїхати за кордон, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки ці обставини об’єктивно нічим не підтверджуються.
Крім того, в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які дані, які б свідчили про наміри ОСОБА_2 ухилятись чи переховуватись від органів досудового розслідування, вчинити інше кримінальне правопорушення. В ході апеляційного розгляду справи слідчий ствердив, що ОСОБА_2 з’являється на виклики до нього і виконує його вимоги.
Слідчий суддя, обираючи запобіжний захід ОСОБА_2, врахував тяжкість злочину, в якому він підозрюється, а також характеризуючі дані про особу останнього, зокрема міцність його соціальних зв’язків, а також те що він має постійне місце проживання, займається підприємницькою діяльністю, на його утриманні знаходяться дружина і малолітня дитина.
За таких обставин та з врахуванням даних про особу підозрюваного, апеляційний суд вважає цілком обґрунтованим застосування до ОСОБА_2 саме такого запобіжного заходу, як домашній арешт, який зможе забезпечити виконання останнім покладених на нього процесуальних обов’язків.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді й зміни запобіжного заходу підозрюваному з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, а тому, керуючись ст. ст. 405, 407, 422 КПК України, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді клопотання в суді першої інстанції залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 29 листопада 2013 року щодо Сада ОСОБА_4 – без зміни.
Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: