Справа 2а-  2779

2009 р.

ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

7  вересня 2009 року                                    Хмельницький міськрайонний суд  

Хмельницької області в складі:

                          головуючого-судді                             Палінчака О.М.

                          при секретарі                                       Москалюк Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому справу за позовом  ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Хмельницькому районі про стягнення підвищення до пенсії як дитині війни,  

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до  управління Пенсійного фонду України в  Хмельницькому районі в якому просить стягнути на його користь надбавку до пенсії в розмірі 30% передбачену ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з  1 січня 2008 року по 28 лютого  2009 року в сумі 1372 грн.  В обгрунтування цих позовних вимог позивач посилається на те, що в силу Закону України "Про соціальний захист дітей війни", він є дитиною війни поскільки на час закінчення Другої світової війни  йому не виповнилось 18 років, що в силу ст.6 цього Закону йому з 1 січня 2006 року було передбачено підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, яке відповідач не дивлячись на рішення Конституційного Суду України  не виплачує.  

В судове засідання позивач не з’явився, однак подав до суду заяву в якій позовні вимоги підтримує та просить справу розглядати без його участі.

Представник Управління Пенсійного фонду України у Хмельницькому районі  в судове засідання не з’явився, однак подав до суду заяву в якій позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що  вимоги є безпідставними, оскільки виплати здійснювались відповідно до вимог чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку що позовні вимоги  слід задоволити частково з слідуючих підстав.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дитина війни- це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Судом встановлено, що позивач є громадянином України та станом на 2 вересня 1945 року йому  було менше 18 років.

В силу ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків пенсії за віком.

Дійсно Законом України Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було призупинено. Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни», тобто 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року в справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" у тому числі і цю норму Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" якою було призупинено дію ст.6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни" було визнано такою, що не відповідає Конституції України. Зазначена норма Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто з 9 липня 2007 року і відповідно позивач з цього часу має право на отримання спірної надбавки до пенсії.

Зазначене рішення Конституційного Суду України в цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів в зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень статей зазначених Законів України.

Аналогічне положення містить і рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 року №10–рп/2008 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61,62,63,66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народного депутата України  щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»  зміни внесені  Законом України від 28 грудня 2007 року «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Крім того, даним  Рішенням  визначено, що ухвалюючи рішення від 9 липня 2007 року №6-рп/2007( v0a6p710-07  )  (справа  про   соціальні   гарантії   громадян), Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України на необхідність  додержання положень статей 1,  3, 6, 8, 19, 22, 95, 96 Конституції України,  статей 4,  27,  частини другої статті  38 Кодексу  при підготовці,  прийнятті та введенні в дію закону про Держбюджет.  Ця рекомендація ґрунтувалася  на  правових позиціях  Суду,  висловлених у зазначеному Рішенні,  відповідно до яких:  стаття 38 Кодексу  конкретизує  вимоги  частини другої  статті  95  Конституції України  щодо змісту закону про  Держбюджет;  у  сукупності  вказані   статті   Кодексу  і  Конституції  України  визначають вичерпний перелік правовідносин,  які повинні регулюватися законом про  Держбюджет  - встановлення тільки доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби,  а тому закон про Держбюджет не може скасовувати   чи   змінювати   обсяг  прав  і  обов'язків,  пільг, компенсацій  і  гарантій,  передбачених  іншими  законами  України (абзаци четвертий,  п'ятий, шостий, восьмий пункту 4 мотивувальної частини).  У зв'язку  з  цим  Конституційний  Суд  України  дійшов висновку,  що  "зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг,  компенсацій і гарантій, внесення  змін  до  інших  законів  України,  встановлення  іншого (додаткового)  правового  регулювання  відносин,  ніж  передбачено законами  України,  не  відповідає  статтям 1,  3,  частині другій статті 6,  частині другій статті  8,  частині  другій  статті  19, статтям  21,  22,  пункту  1  частини  другої статті 92,  частинам першій, другій,   третій    статті    95    Конституції   України" (абзац  перший  пункту   5  мотивувальної  частини). При прийнятті   оспорюваного   Закону   всупереч зазначеним правовим позиціям законодавець вийшов за межі правового регулювання  бюджетних  відносин:  зупинив  дію  окремих  положень законів  (стаття  67  розділу I)   і  вніс  до   ряду законодавчих  актів  зміни  і  доповнення  та  визнав  деякі з них нечинними (розділ II). За таких обставин в даному випадку не може бути застосовано п. 3  мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 3 жовтня 1997 року №4-зп  у справі про набуття чинності Конституцією України.  

Більше того, відповідно до ст. 22 ч.3 Конституції України «При прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод».

Наведене підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні від 8 листопада 2005 року у справі Кечко проти України, заява №63134/00, в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак,  якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення). Згідно з п. 26 даного Рішення суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або  їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню за період з з 22 травня 2008 року по 28 лютого 2009 року включно.  

Крім того, позивач просить зобов’язати відповідача і в майбутньому виплачувати   підвищення до пенсії  відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 КАС країни до адміністративного суду має право звернутись з адміністративним позовом особа, яка вважає, що  порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про зобов’язання  відповідача надалі виплачувати йому  пенсію із врахуванням 30%  від мінімальної пенсії за віком відповідно  до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист  дітей війни» є передчасними, оскільки не має реальних передумов порушення прав позивача, а тому в цій частині  слід відмовити.

Керуючись ст.ст.6,8,9,10,11,104,160,161,162,163 КАС України, ст.ст. 8,46,55,152 Конституції України, ст.ст.1,6,7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року  в справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України(конституційності) положень статей 29,36 частини другої ст.56, частини другої ст.62, частини першої ст.66, пунктів 7,9,12,13,14,23,29,30,41,43,44,45,46 ст. 71, статей 98,101,103,111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян),  рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року №10–рп/2008 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61,62,63,66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народного депутата України  щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»,суд -

постановив:

позов задоволити частково.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у  Хмельницькому районі Хмельницької області нарахувати та виплатити  ОСОБА_1 підвищення до пенсії  відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком  за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та з  22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням виплачених сум.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 3 грн. 40 коп. судового збору.

Решту  позовних вимог залишити без задоволення.

На рішення через суд першої інстанції, який його ухвалив, може бути подана апеляційна скарга   протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або протягом 10 днів без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, з одночасним направленням копії апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Постанову  в повному обсязі виготовлено 11 вересня 2009 року.

Суддя:                                                                          О.М. Палінчак