ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2017 р.м.ОдесаСправа № 766/4524/17

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Дорошинська В.Е.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Зуєвої Л.Є.,

- Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 03 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Комісії з ліквідації управління Державної пенітенціарної служби України в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певних дій-,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2017 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Комісії з ліквідації управління Державної пенітенціарної служби України в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі (далі - Комісія з ліквідації управління ДПтС України, АР Крим та м. Севастополі, відповідач), Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - ГУПФУ в Херсонській області, відповідач), в якому просить:

- визнати бездіяльність Комісії з ліквідації управління Державної пенітенціарної служби України в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі по неоформлені подання до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області для призначення ОСОБА_2 пенсії за вислугу років-противоправною;

- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області по непризначені ОСОБА_2 пенсії за вислугу років через відсутність у позивача, нібито, вислуги років-противоправною.

- зобов'язати Комісію з ліквідації управління Державної пенітенціарної служби України в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі - оформити подання для призначення ОСОБА_2 пенсії за вислугу років та направити його до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області для призначення пенсії за вислугу років;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити ОСОБА_2 пенсію за вислугу років.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він був звільнений зі служби з ДКВ України у зв'язку із скороченням штатів. На момент звільнення його зі служби, відповідно до наказу №251/ОС-16 від 10.11.2016 року, було внесено зміни в частині звільнення та зазначено вислугу років у пільговому обчислені на день звільнення 24 роки 7 місяців 09 днів. Після чого він звернувся до начальника управління ДПтС України в Херсонській області, АР Крим м. Севастополя із заявою про надання вказівки працівникам ДПтС України в Херсонській області, АРК м. Севастополь підготувати та направити до УПФУ необхідні документи на призначення пенсії відповідно до вимог ЗУ від 09.04.1992 року за №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», однак йому було відмовлено в задоволені з підстав відсутності законних підстав.

Суд першої інстанції розглянув справу в порядку скороченого провадження відповідно до ст.183-2 ч.2.

Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 03 квітня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з ухваленим по справі судовим рішенням, ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що вказана постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв'язку з чим апелянтом ставиться питання про скасування постанови Херсонського міського суду Херсонської області від 03 квітня 2017 року та ухвалення нової постанови, якою адміністративний позов задовольнити.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених п.п. 1,2 ч. 1 ст.183-2.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

ОСОБА_2 Наказом голови Державної пенітенціарної служби України №229/ЩС-16 від 21.09.2016 року відповідно до п.5 ст.23 ЗУ «Про державну кримінально-виконавчу службу України» та п.4 ст.77 ЗУ «Про національну поліцію» підполковника внутрішнього аудиту ДПтС України, було звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України у зв'язку із скороченням штату.

Відповідно до наказу №251/ОС-16 від 10.11.2016 року Голови комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України внесено зміни до наказу ДПтС України від 21.09.2016 року №229/ЩС-16 в частині звільнення та встановлено ОСОБА_2 вислугу років у пільговому обчислені на день звільнення 24 роки 7 місяців 09 днів.

23.11.2016 року, ОСОБА_2 звернувся до начальника УДПтС України в Херсонській області АР Крим та м. Севастополі із заявою в якій просив: підготувати та направити до органу УПФУ необхідні документи для призначення пенсії. На що 01.12.2016 року отримав відповідь про відмову в задоволені заяви та повідомлення, що немає законних підстав для оформлення подання про призначення пенсії за вислугу років.

10.01.2017 року ОСОБА_2 звертався із заявою до ГУПФУ в Херсонській області про призначення пенсії за вислугу років.

Відповідно до відповіді ГУПФУ в Херсонській області від 24.01.2017 року встановлено, що в задоволені зави було відмовлено, у зв'язку із відсутністю у позивача необхідної календарної вислуги років, яка має дорівнювати 22 календарних роки та 6 місяців та зазначено, що на момент звільнення зі служби у вересні 2016 року календарна вислуга складає лише 19 років, право на пенсію відповідно до п. «а» ст. 12 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року за №2262-ХІІ відсутнє, крім того ПФУ виконує функцію з призначення та перерахунку пенсії, а не функцію розрахунку вислуги років для обчислення пенсії.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не має права на призначення пенсії за вислугою років з урахуванням пільгової вислуги років з дня звільнення, оскільки у позивача відсутня встановлена п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції таким, що відповідає вимогам Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказується на те, що відповідно до діючого законодавства право на пенсію за вислугу років не ставиться в залежність від наявності відповідної кількості виключно календарної вислуги. Жодним нормативним актом не встановлено заборони, що роки вислуги в пільговому обрахуванні не можуть зараховуватись до вислуги років для призначення особі відповідної пенсії, а лише впливають на її розмір.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами апелянта з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи діють виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законом.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію, визначені положеннями Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

Згідно пункту «б» ст.1-2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.

Умови призначення пенсій за вислугу років визначені ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

Згідно з пунктом «а» ст. 12 вказаного Закону, пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д» статті 1-2 цього Закону незалежно від віку, якщо вони звільнені зі з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, що на момент звільнення зі служби ОСОБА_2 мав вислугу років в календарному обчислені - 19 років 22 дні, у пільговому обчислені 24 роки 7 місяців 9 днів.

Аналізуючи норми Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», колегією суддів встановлено, що ні в ст.12, ні в ст.17 цього Закону не вказано, що пенсію за вислугу років можна призначати особам при наявності вислуги, обчисленої на пільгових умовах. Тоді, як вказаними нормами чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається при наявності певних календарних років, та міститься виключний перелік періодів служби, які враховуються в календарну вислугу років.

Доводи апелянта з приводу того, що в даному випадку для призначення йому пенсії за вислугу років підлягає застосуванню Постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» від 17 липня 1992 року № 393, якою позивачу для призначення пенсії вислугу років має зараховуватися пільговий стаж - 24 років 07 місяці 09 днів є безпідставними, оскільки, згідно ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, приписи п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 суперечать приписам п. «а» ст. 12 Закону № 2262-ХІІ, а відтак, застосуванню підлягає саме Закон № 2262-ХІІ, оскільки, у відповідності до ч. 4 ст. 9 КАС України, має вищу юридичну силу.

Дана правова позиція висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14 квітня 2017 року №750/9775/16-а (К/800/12047/17).

Залишення поняття обчислення вислуги років на пільгових умовах в постанові КМУ від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Поліцейським та членам їх сімей» обумовлено тим, що вказане пільгове обчислення вислуги років має правове значення для інших правовідносин. Зокрема для визначення статусу ветерана органів внутрішніх справ, військової служби. Так норми ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» визначають, що ветеранами військової служби, ветеранами органів внутрішніх справ є особи, які бездоганно прослужили на військовій службі 20 і більше років у календарному або 25 та більше років у пільговому обчисленні і звільнені з військової служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України.

Судова колегія встановила, що згідно вказаного Закону пільгова вислуга років враховується при визначенні розміру пенсії за вислугу років на підставі ст. 13 Закону, оскільки у вказаній статті відсутня пряма вказівка на календарні роки, тоді як ст. 12 Закону містить пряму вказівку, що умовами для призначення пенсії за вислугу років є наявність у особи на день звільнення саме календарних років вислуги.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що вислуга років позивача станом на день його звільнення (10.11.2016 року) у календарному обчисленні становить 19 років 22 дні, що не є достатнім періодом для призначення ОСОБА_2 пенсії за вислугу років у відповідності до Закону № 2262-ХІІ.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись, ст.ст. 183-2, 197, 198, 200, 205, 207 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 03 квітня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направленні її копій сторонам і є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Т.М.Танасогло

Суддя: Л.Є.Зуєва

Суддя: О.В.Яковлєв