РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/13334/16-ц

пр. № 2/759/1134/17

14 серпня 2017 рокуСвятошинський районний суд м. Києва у складі суду Величко Т.О.,при секретарі: Скляренко В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до державного підприємства «Укршахтгідрозахист» про стягнення середнього заробітку за затримку виплати заробітної плати при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Святошинського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до державного підприємства «Укршахтгідрозахист» про стягнення середнього заробітку за затримку виплати заробітної плати при звільненні.

В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач вказував, що вперіод своєї роботи на підприємстві йому щомісячно нараховувалася та регулярно виплачувалася заробітна плата, що підтверджується табуляграмами та банківськими виписками про перерахування коштів заробітної плати у квітні, липні, серпні, жовтні та листопаді 2015 року.Після свого звільнення позивач дізнався, що Відповідач не повністю розрахувався, а саме не нарахував та не виплатив компенсацію втрати частини заробітної плати за лютий 2015 року, у зв'язку із порушенням термінів її виплати. Двадцять третього січня дві тисячі шістнадцятого року, Я звернувся до Святошинського районного суду м. Києва із позовною заявою про стягнення заборгованості із виплати компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням термінів її виплати. Заявлена вимога про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати є вимогою про стягнення заробітної плати, так як відноситься до складу додаткової заробітної плати, згідно ч.2ст.2 ЗУ "Про заробітну плату".

Позивач зазначив, що ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 09.02. 2016р. відкрито провадження у справі № 759/1551/15-ц про стягнення з ДП "Укршахтгідрозахист" заборгованості із виплати компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням термінів її виплати. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 18.07.2016р. у справі № 759/1551/15-ц повністю задоволені позовні вимоги, вирішено стягнути із Відповідача компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 330 грн. 79 коп. Середньомісячна заробітна плата Позивача становить 6805 грн. 67 коп.(6574,39 + 7036,95): Середньомісячне число робочих днів за серпень-вересень 2015 року дорівнює 21 дню ((20 + 22):2); Середньоденна заробітна плата Позивача становить 324 грн. 07 коп. (6805,67 : 21).

Позивач зазначив, що на час звернення до суду, фактична затримка розрахунку, з 23.10.2015р. по 22.09.2016р., складає 11 місяців, кількість робочих днів у цьому періоді дорівнює 232 дні (у жовтні 2015 року - 6 днів, у листопаді 2015 року - 21 день, у грудні 2015року - 23 дні, у січні 2016 року - 19 днів, у лютому 2016 року - 21 день, у березні 2016 року - 22 дні, у квітні 2016 року - 21 день, у травні 2016 року -19 днів, у червні 2016 року - 21 день, у липні 2016 року - 21 день, у серпні 2016 року - 22 дні, у вересні 2016 року - 16 днів),сума середнього заробітку за затримку виплати заробітної плати при звільнені за весь період невиплати належних Позивачу коштів становить 75184 грн. 24 коп. (232 х 324,07), де - 232 кількість робочих днів у періоді фактичної затримки розрахунку, 324,07грн. середньоденна заробітна плата.

Крім того, позивачем 31 липня 2017 року було подано до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій позивач зазначає наступне: що станом на 11 серпня 2017р., період непроведення розрахунку з 23.10.2015р. по 11.08.2017р., становить 452 робочих дня. Середній заробіток, за час затримки дорівнює 146479,64 грн. 324,07грн. - середньоденна заробітна плата, 452 X 324,07=146479,64 де - 452 кількість робочих днів у періоді затримки розрахунку 452 робочих днів періоду затримки розрахунку складаються з 50+251+151 робочих днів 2015-2017р., Кількість робочих днів у жовтні, листопаді та грудні 2015р., (з 23.10.2015р. по 31.12.2015р.) становить 50 робочих днів, згідно Листа Мінсоцполітики України N 10196/0/14-14/13 від 09.09.2014 р., кількість робочих днів у 2016р. становить 251 робочий день, згідно листа Мінсоцполітики України №10846/0/14-15/13 від 20.07.2015р., кількість робочих днів у 2017р. (з 01.01.2017р. по 11.08.2017р.) становить 151 робочий день, згідно листа Мінсоцполітики України №11535/0/14-16/13 від 05.08.2016р., правомірність розрахунку кількості робочих днів, які наведено Міністерством соціальної політики України, підтверджується Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 26.05.2017р. у справі № 759/5230/16-ц.

Позивач у судове засідання з"явився, позов підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперчувала, надала письмові заперечення проти позову та додані письмові докази (а.с.63-65) вказував, що вимоги Позивача про стягнення на його користь середнього заробітку в зв'язку із затримкою здійснення розрахунку при його звільненні в сумі: 75 184,24 грн. за період затримки з 23.10.2015- 18.07.16 є незаконні, оскільки сума компенсації могла бути виплачена Позивачу Відповідачем тільки після ухвалення відповідного рішення суду, тобто після 18.07.2016 року. Також за невиконання вказаного судового рішення до Відповідача може бути застосована відповідальність встановлена нормами ст. 117 КЗп П України. Крім того, фінансування Відповідача здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України за бюджетною програмою «Реструктуризація вугільної та торфодобувної промисловості України». Відповідач є отримувачем бюджетних коштів за вказаною програмою через головного розпорядника - Міністерство енергетики та вугільної промисловості України. Інших джерел фінансування у підприємства немає. Відповідач є бюджетною установою в розумінні п. 12 ст. 2 Бюджетного кодексу України. Згідно довідки Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у Києві №146/26-57-15-02-42 від 19.11.2015 ДП «Укршахтгідрозахист» зареєстроване як прибуткова організація, код ознаки неприбутковості 0002. За таких обставин, погашення заборгованості за рішенням суду Позивачу УДКСУ в м. Києві може бути проведено після того як виконавчі документи надійдуть від Позивача на адресу вказаної казначейської установи та взяті як фінансові зобов'язання підприємства. Позивач докази звернення з відповідними иконавчими до УДКС України в м. Києві не надав.

Крім того, представником відповідача було надано додаткові доповнення до заперечень, зазначивши наступне,що відповідно до положень ст.ст.47, 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, проводяться в день звільнення, або не пізніше наступного дня після пред'явлення працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку у зазначені строки, є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 цього Кодексу тобто, виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства суми в день звільнення, суд, на підставі ст.11 7 КЗгіП України, стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановления рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. В даному випадку в не проведені повного розрахунку Відповідача з Позивачем в день його звільнення не було факту вини роботодавця.

Конституційний Суд України в Рішенні від 22.02.2012 № 4-рп/2012, щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117.237-1 цього Кодексу роз'яснив, що згідно зі статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, а саме в день звільнення або наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Про зобов'язання щодо погашення заборгованості перед Позивачем з компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням термінів її виплати в сумі: 330.79 грн., що стягнута з Відповідача на користь Позивача за Рішенням Святошннського районного суду м. Києва від 18.07.2016 року у справі № 759/1551/15-ц Відповідач дізнався тільки після набрання законної сили вказаним рішенням суду, тобто 28.07.2016 року.

Представник відповідача зазначив, що Позивач до вказаної дати вимоги до Відповідача з приводу сплати зазначеної суми заборгованості до Відповідача не пред'являв, не дивлячись на те, що у нього були табуляграми з розшифруванням про нараховані йому кошти за квітень - листопад 2015, де не було зазначено вказаної суми компенсаційних виплат. Відповідач був позбавлений можливості своєчасно при звільненні Позивача, нарахувати та перерахувати вказану суму компенсації на відповідний рахунок Позивача у банківській установі. Вказані обставини підтверджуються наступним. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», з дати набрання чинності Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 в Україні проводиться антитерористична операція (даті- АТО). На момент початку проведення АТО місцезнаходження Відповідача: Донецька область м. Макіївка, вул. Абакумова.1. Територією проведення А ГО є територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому КМУ переліку. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 рок № 1275-р. затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція далі Перелік. Згідно додатку до вказаного Переліку населений пункт де знаходилося Підприємство (м. Макіївка, м. Димитрів (м. Мирноград) знаходиться в зоні проведення АТО). В зв'язку з проведенням АТО на території де знаходилося підприємство та захопленням адміністративної будівлі, транспортних засобів електронних носіїв інформації була втрачена первинна фінансова та бухгалтерська документація. За таких обставин у Відповідача на момент звільнення Позивача була відсутня інформація про заборгованість перед Позивачем по компенсаційним виплатам стягнутим за рішенням Святошннського районного суду м. Києва від 18.07.2016 року.

В зв'язку з існуванням акгів тероризму на території Донецької та Луганської областей та проведенням в звязку з цим АТО на вказаній території, підприємство було переміщено на контрольовану державною владою територію в м. Київ, провулок Приладний 2а. Встановлення на рівні нормативних актів факту проведення антигерористичної операції та населених пунктів (територій) де здійснювалася АТО і де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, до яких відносяться і населені пункти де знаходився і здійснював діяльність Відповідач, а також враховуючи загальновідомість вказаних обставин (ч.2 ст. 61 ЦПК України) виключає вину Відповідача щодо проведення розрахунку при звільненні Позивача. Оскільки виробнича (трудова діяльність Позивача та його фінансування було припинено внаслідок збройного конфлікту, втрачена бухгалтерска та фінансова документація внаслідок захоплення майна Відповідача, вказані обставини Відповідач не міг передбачити чи відвернути, є надзвичайними, не залежали від підприємства і саме внаслідок них відбулася затримка проведення розрахунку при звільненні Позивача. Зазначені факти неодноразово встановлювалися в рішеннях різних судових інстанцій, які на даний час набрали законної сили при розгляді аналогічних спорів колишніх працівників підприємства до Відповідача.

Представник відповідача зазначив, що Позивач в своїй позовній заяві посилається на невиконання Відповідачем Рішення Святошинського районного суду від 18.07.2016 у справі № 759/1551/15-ц, умови і порядок виконання рішення суду визначається Законом України «Про виконавче провадження». За таких обставин відповідальність Відповідача повинна встановлюватися за невиконання рішення суду, згідно вказаного закону, а не згідно трудового законодавства. В той же час зазначаємо, шо Позивач не надав до матеріалів справи доказів звернення до органів ДВС, зокрема заяви про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання вказаного судового рішення або Постанови про відкриття виконавчого провадження. До того, ж вказане рішення суду, на момент розгляду справи в суді повністю виконано, що підтверджується матеріалами справи, зокрема платіжним дорученням № 75 від 06.11.2015 року, відповідно до якого Відповідач перерахував на картковий рахунок Позивача 265. 19 грн. (двісті шістдесят п'ять гривень 19 коп.). службовою запискою головного бухгалтера про помилково сплачені кошти Позивачу в розмірі: 265.19 грн. рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 09.02.16; ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 15.06.2016. та квитанцією КБ «Приватбанку» від 19.01.2017 року на суму: 65.60 грн. За таких обставин, після проведення повного розрахунку з Позивачем у Позивача не має правових підстав збільшувати суму позовних вимог, оскільки як уже зазначаюся вище, згідно роз'яснень п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суд. на підставі ст.117 КЗпП України, стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановления рішення. В даному випадку розрахунки з Позивачем Відповідачем проведені повністю, а тому просить суд у задоволенні позову відмовити.

Суд дослідивши матеріали справи, заслухавши заперечення проти позову представника відповідача, встановив наступне.

Судом встановлено, що ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 09.02. 2016р. відкрито провадження у справі № 759/1551/15-ц про стягнення з ДП "Укршахтгідрозахист" заборгованості із виплати компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням термінів її виплати. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 18.07.2016р. у справі № 759/1551/15-ц повністю задоволені позовні вимоги, вирішено стягнути із Відповідача компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 330 грн. 79 коп. Середньомісячна заробітна плата Позивача становить 6805 грн. 67 коп.(6574,39 + 7036,95): Середньомісячне число робочих днів за серпень-вересень 2015 року дорівнює 21 дню ((20 + 22):2); Середньоденна заробітна плата Позивача становить 324 грн. 07 коп. (6805,67 : 21).

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до п.1 ч.1 чт. 263 ЦК України перебіг позовної давності зупиняється: 1) якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила).

Відповідно до ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;6) як розподілити між сторонами судові витрати;7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.2. При виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу.

Так у постанові Верховного Суду України від10.06.2015 року по справі №3-216гс15, для звільнення від відповідальності за порушення зобов"язання, зігдно ст. 617 ЦК України, ст. 218 ГК України, особа, яка порушила зобов"язання, повинна довести :наявність обставин непереборної сили,їх надзвичайний характер,неможливість попередити за даних умов завдання шкоди, причинний зв"язок між цими обставинами і понесеними збитками.

А тому суд дійшов висновку, що встанволення на рівні нормативних актів факту проведення АТО і де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, до яких і відносяться населені пункти де знаходився і здійснював діяльність відповідач, виключає вину відповідача у проведення розрахунку при звільненні позивачу. оскільки виробниа (трудова діяльність позивача та його фінансування було припинено внаслідок збройного конфлікту, який відповідач не міг передбачити чи відвернути, вказана обставина є надзвичайною, не залежна від підприємства і саме внаслідок неї відбулася затримка проведення розрахунку при звільення відповідача. У зв"язку із чим погоджується цілком із твердженями відповідача, викладених у запереченнях проти позову. А тому позов не доведений та задоволенню не підлягає.

Судові витрати у порядку ст. 88 ЦПК України відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 3,10,11,15,57-60,88,209-215,294 ЦПК України, ст.ст. 116 КЗпП України, ст.ст.263,617 ЦК України, суд

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_2 до державного підприємства «Укршахтгідрозахист» про стягнення середнього заробітку за затримку виплати заробітної плати при звільненні - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом десяти днів з часу його проголошення, у разі відсутності осіб, які брали участь у справі, з часу отримання копії рішення суду.

Суддя Т.О. Величко