АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ[1]

17 серпня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м Києва в складі:

головуючого - Кирилюк Г.М.,

суддів: Махлай Л.Д., Шебуєвої В.А.

при секретарі Горак Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - Сидорової Юлії  Вікторівни на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 червня 2017 року,

встановила:

15.02.2017 р. публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Зазначало, що 08 вересня 2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту №39.29-50/402к, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 63 976 доларів США на строк до 08 вересня 2021 року зі сплатою 10,5 % річних.

ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконував, у зв'язку із чим утворилась заборгованість, яка станом на 22 лютого 2016 року складала 128 734,56 доларів США, що за курсом Національного банку України (далі - НБУ) становило 3 457 264 грн 78 коп., які позивач просив стягнути на свою користь.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 13 червня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ПАТ «Укрсоцбанк» - Сидорова Ю.В., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Оболонського районного суду м.Києва від 13 червня 2017 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Свої доводи мотивує тим, що суд неправомірно застосував наслідки спливу позовної давності, з огляду на кінцевий термін погашення заборгованості за кредитом та тієї обставини, що договір діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань. Оскільки додаткових угод про зміну строку користування кредитом між сторонами не укладалося, то строк користування кредитом та строк виконання обов'язку у повному обсязі - до 08 вересня 2021 р., не змінився. Пропуск строку позовної давності до окремих чергових платежів не є свідченням такого пропуску до інших платежів, що з находяться в межах позовної давності. Крім цього, судом не взято до уваги ту обставину, що кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник ПАТ «Укрсоцбанк» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності, про яку заявлено стороною у справі.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги про те, що строк позовної давності пропущено лише щодо частини платежів є необґрунтованими та підлягають відхиленню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08 вересня 2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту №39.29-50/402к, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 63 976 доларів США на строк до 08 вересня 2021 року зі сплатою 10,5 % річних.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк. При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Відповідно до частини п'ятої статті 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Підпунктом 1.1.1 кредитного договору сторони встановили графік та порядок погашення суми основної заборгованості шляхом виплати щомісячних платежів протягом усього часу дії договору в розмірі 713 доларів США з кінцевим терміном погашення до 08 вересня 2021 року.

Відповідно до підпункту 3.3.9 цього договору позичальник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі погашати кредит з нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному підпунктом 1.1 договору.

Відповідно до підпункту 3.3.10 цього договору позичальник зобов'язаний достроково повернути кредит, погасити нараховані проценти та сплатити можливі штрафні санкції у випадках, визначених п.п.3.2.3, 4.4, 4.5, 5.4 цього договору.

У разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків, визначених п.п.3.3.9, 3.3.10 цього договору протягом більше, ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив. Позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит у повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали у договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов'язання, та визначили умови такого повернення коштів.

З розрахунку заборгованості за договором кредиту вбачається, що останній платіж по поверненню грошових коштів за кредитом було здійснено 08 січня 2009 року, а тому за визначенням пункту 4.5 договору строк користування кредитом вважаєтся таким, що сплив, через 90 календарних днів, тобто 08 квітня 2009 року.

Оскільки строк виконання основного зобов'язання було змінено на 08 квітня 2009 року, то саме з цього моменту в позивача виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав, однак банк звернувся до суду із зазначеним позовом лише 15.02.2017 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).

Після зміни строку виконання зобов'язання до 08 квітня 2009 року усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мали правового значення, оскільки за вимогою підпункту 4.5 договору позичальник був зобов'язаний повернути кредит в повному обсязі до вказаної дати, а усі наступні щомісячні платежі за графіком після вказаної дати не підлягали виконанню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-900цс16, яка відповідно до положень статті 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що судом першої інстанції при постановлені рішення не було порушено норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - Сидорової Юлії  Вікторівни відхилити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 червня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий :

Судді:

Справа № 756/2487/17

Апеляційне провадження №22-ц/796/8330/2017

Головуючий у суді першої інстанції: ВасалатійК.А.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Кирилюк Г.М.