Справа № 22-5738/2006 Головуючий у 1 інстанції Попов В.В.
Категорія 19 Доповідач Звягінцева О.М.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Стельмах Н.С.
суддів Звягінцевої О.М., Солодовник О.Ф.
при секретарі Коваленко Т. В. розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства „Шахта ім. Ю.О. Гагаріна", відділення ФСС в Микитівському районі м. Горлівки Донецької області про відшкодування моральної шкоди, спричиненої втратою здоров'я і
встановив:
в апеляційній скарзі відділення ФСС відділення ФСС в Микитівському районі м Горлівки Донецької області оспорює обгрунтованість рішення Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 17 квітня» 2006 року, яким позов задоволено частково із стягненням з відділення ФСС в Микитівському районі м. Горлівки на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 9000 грн., відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди з ДП „Шахта ім. Ю.О. Гагаріна", і ставить питання про його скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову- за порушенням судом норм матеріального і процесуального права, відсутністю відповідного висновку МСЕК щодо наявності факту спричинення моральної шкоди, зупиненням права позивача та обов'язку відділення ФСС щодо відшкодування моральної шкоди .
В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_2 оспорює обгрунтованість вказаного судового рішення і ставить питання про його зміну в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення у з ДП „Шахта ім. Ю.О. Гагаріна" на користь його довірителя у відшкодування моральної шкоди у розмірі 40000 грн. і задоволення цих вимог за порушенням судом норм матеріального права, вважає, що вимоги ст.233 КЗпП України не поширюються на позовні вимоги ОСОБА_1
В засіданні апеляційного суду представник відповідача-відділення ФСС в Микитівському районі м. Горлівки за довіреністю Шестерніна Н.П. підтримала доводи апеляційної скарги, просила про її задоволення, скасування рішення суду з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову, розгляд апеляційної скарги представника позивача на розсуд суду, представник позивача ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги, просив про її задоволення, зміну рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення у з ДП „Шахта ім. Ю.О. Гагаріна" на користь його довірителя у відшкодування моральної шкоди у розмірі 40000 грн. і задоволення цих вимог, заперечував проти скарги відділення ФСС, просив про її відхилення, залишення без зміни рішення суду в частині стягнення з відділення ФСС на користь його довірителя у відшкодування моральної шкоди 9000 грн., представник ДП „Шахта ім. Ю.О.Гагаріна" за довіреністю Кузнецов М.М. заперечував проти доводів скарги представника позивача, просив її відхилити, рішення суду залишити без зміни, розглянути скаргу відділення ФСС на розсуд суду.
Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.
3.02.2006 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до відповідачів, зазначав, що з 25.06.1979 р. до 10.11.1980 р. він працював на ДП „Шахта ім. Ю.О. Гагаріна", з 17.01.1983 р. до 16.02.1984 р.-підземним машиністом електровозів, з 16.02.1984 р. до 1.03.1995 р.-забійником на відбийних молотках. Звільнено з шахти внаслідок отримання професійної хвороби 1.03.1995 р. за п.2 ст.40 КЗпП України.
Працюючи на підприємстві, внаслідок шкідливих умов виробництва він отримав професійні захворювання: хронічний попереково-хрестцовий радікуліт та антракосілікатоз.
За висновком МСЕК від 28.11.1994 р. первинно з 28.11.1994 р. до 28.11.1995 р. йому було встановлено 40% втрати працездатності за профзахворюванням- хронічний радікуліт. Цей розмір втрати працездатності зберігався до 2.12.1998 р.
За висновком МСЕК від 5.03.1999 р.за хронічним попереково-хрестцовим радікулітом йому встановлено 60% втрати працездатності з 2.12.98 р. до 5.03.00 р.
За висновком МСЕК від 9.03.00 р. за цим же захворюванням йому встановлено 40% втрати працездатності з 5.03.00 р. до 2.04.02 р. згідно з виснвком МСЕК від 2.04.01 р.
За висновком МСЕК від 30.04.02 р. йому встановлено 50% втрати працездатності за тим же профзахворюванням з з 2.04.02 р. до 30.04.04 р.
За висновком МСЕК від 2.04.04 р. йому встановлено 65 % втрати працездатності за двома професійними захворюваннями, у т.ч., 40% -за хронічним попереково-хрестцовим радікулітом з 20.04.04 р.та первинно за новим профзахворюванням- антракосілікатозом у розмірі 25% з 20.02.04 р. безстроково.
Вказаним ушкодженням здоров'я йому спричинено моральну шкоду, оскільки він постійно переносить моральні страждання від фізичного болю, неодноразово лікувався в умовах стаціонару, втратив працездатність і змушений додавати багато зусиль для- організації свого життя.
Тому він просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з ДП „Шахта ім. Ю.О. Гагаріна" на його користь у відшкодування моральної шкоди 40000 грн. за хронічним попереково-хрестцовим радікулітом та з відділення ФСС в Микитівському районі м. Горлівки- 25000 грн.
Апеляційний суд вважає, що скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
При розгляді цієї справи судом було встановлено, що внаслідок професійного захворювання -хронічного попереково- хрестцового радікуліту позивачеві ОСОБА_1 було завдано стійку втрату працездатності, у нього вперше за висновком МСЕК від 28.11.1994 р. було встановлено 40% втрати працездатності. На цей час позивач перебував у трудових правідносинах з ДП „Шахта ім.Ю.О. Гагаріна".
Відповідно до вимог ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Згідно до роз'яснень, що містяться в п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", з наступними змінами та доповненнями, до вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством, застосовується строк позовної давності-три місяці (ст.233 КЗпП України).
За таких обставин, суд першої інстанції при вирішенні спору дійшов обгрунтованого висновку про те, що на час первинного встановлення у позивача стійкої працездатності правовідносини з приводу відшкодування моральної шкоди регулювалися трудовим законодавством.
Апеляційний суд вважає, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди Державним підприємством „Шахта ім. Ю.О. Гагаріна", суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що позивачеві дійсно внаслідок вказаного професійного захворювання було завдано моральну шкоду, але у зв'язку з пропуском строку позовної давності та відсутності клопотання щодо поновлення цього строку немає підстав для задоволення цих вимог.
Судом також встановлено, що за висновком МСЕК від 2.04.2004 р'.^у позивача вперше було встановлено 25% втрати працездатності за іншим професійним захворюванням- антракосілікатозом з 20.02.2004 р. безстроково.
За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов правильного і обгрунтованого висновку щодо спричинення позивачеві внаслідок вказаного професійного захворювання моральних страждань.
Всупереч доводам апеляційної скарги відділення ФСС та відповідно до п. З ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", висновок МСЕК про встановлення наявності чи відсутності спричинення моральної шкоди особам, у яких встановлено стійку втрату працездатності внаслідок шкідливих умов праці, не є обов'язковим, оскільки спричинення моральної шкоди в таких випадках є очевидним.
При вирішенні питання щодо розміру спричиненої моральної шкоди судом враховано характер професійного захворювання і відповідно спричиняємих ним моральних страждань, їх тривалість, неможливість відновлення стану здоров'я і змушеність позивача постійно додавати зусиль для організації свого та своєї родини життя.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 та стягуючи на, його користь з відповідача-відділення ФСС в Микитівському районі м. Горлівки у відшкодування моральної шкоди 9000 грн., суд в своєму рішенні у обгрунтування своїх висновків послався на вимоги п.п. „е" п.1 ч.І ст.21, ч.З ст. З 4 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 р.
Доводи скарги відділення ФСС про зупинення дії зазначених норм матеріального закону згідно з п.27 ст.77 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік", не впливають на правильність правових ьисновків суду, і апеляційний суд вважає, що позивач на момент розгляду справи не втратив права на відшкодування моральної шкоди. Тому у суду не-було підстав для відмови у задоволенні позову щодо відшкодування моральної шкоди відділенням ФСС.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційних скарг і скасування або зміни судового рішення немає.
Керуючись п.1 ч.іст. 307, ст. ст. 308, 313, п.1 ст. 314 ЦПК України, апеляційний суд,-
ухвалив:
апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_2 та апеляційну скаргу відділення ФСС в Микитівському районі м. Горлівки відхилити, рішення Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 17 квітня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку.протягом двох місяців з дня набрання нею