Справа № 22-5758/2006 Головуючий у 1 інстанції Наумик О.О
Категорія 19 Доповідач Звягінцева О.М.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2006 року
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Стельмах Н.С.
суддів Звягінцевої О.М., Солодовник О.Ф.
при секретарі Коваленко Т.В. розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділення ФСС в Микитівському районі м. Горлівки Донецької області про відшкодування моральної шкоди і
встановив:
в апеляційній скарзі відділення ФСС в Микитівському районі м. Горлівки оспорює обгрунтованість рішення Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 17 квітня 2006 року, яким позов задоволено частково із стягненням на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 20000 грн., і ставить питання про його скасування , ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову за невстановленням судом самого факту спричинення позивачеві моральної шкоди, оскільки є відсутнім відповідний висновок МСЕК, порушенням судом норм матеріального і процесуального права, зупиненням дії пп."е" п.1 ч.І ст.21, ч.З ст.28. ч.З ст.34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
В засіданні апеляційного суду представник відповідача-відділення ФСС в Микитівському районі м. Горлівки за довіреністю Шестерніна Н.П. підтримала доводи апеляційної скарги, просила про її задоволення, скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, а представник позивача ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_2 заперечував проти доводів скарги, просив про її відхилення та залишення без зміни судового рішення.
Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.
15.03.2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача, зазначав, що з 1974 р. до 2003 р. він працював на шахті ім. Гагаріна забійником та машиністом електровозу. 8.06.2001 р. та 12.06.2002 р. він одержав травму на виробництві під час виконання трудових обов'язків.
Йому встановлено за висновком МСЕК від 9.09.2002 р. 30%) втрати працездатності (15%-за травмою 1988 р., 10%- за травмою 2001 р., 5%- за травмою 2002р. )- з 9.09.2002 р. безстроково.
За висновком МСЕК від 22.01.2003 р. йому було встановлено 50% втрати працездатності 15%-за травмою 1988 р., 10%-за травмою 2001 р., 5%-за травмою 2002 р.- повторно та вперше 20% за професійним захворюванням-хронічною попереково-хрестцовою радікулопатією- з 20.01.2003 р.) безстроково, його було визнано інвалідом 3 групи.
Вказаними каліцтвом, професійним захворюванням йому спричинено моральну шкоду, оскільки він постійно переносить моральні страждання від фізичного болю,-часто лікується в умовах стаціонару, втратив-працездатність і змушений додавати багато зусиль для організації свого життя.
Тому він просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь у відшкодування моральної шкоди 35000 грн.
Суд першої інстанції, перевіривши підстави позову та надані сторонами докази, дійшов висновку про те, що викладені позивачем обставини обгрунтовано наданими ним довідками та іншими відповідними матеріалами (а.с. 5-20), і тому вони знайшли підтвердження в судовому засіданні.
Апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
При розгляді цієї справи судом було встановлено, що внаслідок каліцтва на виробництві, що мало місце 8.06.2001 р. та 12.06.2002 р., та внаслідок шкідливих умов праці позивачеві було завдано стійку втрату працездатності. За висновком МСЕК від 9.09.2002 р. у нього з 9.09.2002 р. встановлено 30% втрати працездатності за сукупністю: 15% -за травмою 1988 р., 10%- за травмою 2001 р., 5%- за травмою 2002 р.
За висновком МСЕК від 22.01.2003 р. у позивача встановлено 50% втрати працездатності за сукупністю: 20%- за професійним захворюванням -хронічною попереко- хрестцовою радікулопатією - вперше з 20.01.2003 р., 15%- за травмою 1988 р., 10%» - за травмою 2001 р., 5%- за травмою 2002 р.-безстроково та визнано інвалідом 3 групи, за висновком МСЕК від 22.04.2003 р. -з 1.05.2003 р. безстроково.
За вказаних обставин, суд дійшов правильного і обгрунтованого висновку щодо спричинення позивачеві внаслідок небезпечних та шкідливих умов праці моральних страждань.
При вирішенні питання щодо розміру спричиненої моральної шкоди судом враховано характер каліцтва, професійного захворювання і відповідно спричиняємих ними моральних страждань, їх тривалість, неможливість відновлення стану здоров'я і змушеність позивача постійно додавати зусиль для організації свого та своєї родини життя.
Всупереч доводам апеляційної скарги та відповідно до п. З ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", висновок МСЕК про встановлення наявності чи відсутності спричинення моральної шкоди особам, у яких встановлено стійку втрату працездатності внаслідок шкідливих умов праці, не є обов'язковим, оскільки спричинення моральної шкоди в таких випадках є очевидним.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, та стягуючи на його користь з відповідача у відшкодування моральної шкоди 20000 грн., суд в своєму рішенні у обгрунтування своїх висновків виходив з вимог п.п. „є" ч.І ст.21, ч.З ст.28, ч.З ст.34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного -захворювання,- які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 р.
Доводи скарги про зупинення дії зазначених норм матеріального закону згідно з п.27 ст.77 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік", не впливають на правильність правових висновків суду, і апеляційний суд вважає, що позивач на момент розгляду справи не втратив права на відшкодування моральної шкоди. Тому у суду не було підстав для відмови у задоволенні позову.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування або зміни судового рішення немає.
Керуючись п.1 ч.іст. 307, ст.ст. 308, 313, п.1 ст. 314 ЦПК України, апеляційний суд,-
УХВАЛ И В:
апеляційну скаргу відділення ФСС в Микитівському районі м. Горлівки відхилити , рішення Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 17 квітня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.