Справа № 22-5140/2006р. Головуючий в 1 інстанції Добнєв С.С.
Категорія 5 Доповідач Стельмах Н.С.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Стельмах Н.С., суддів Солодовник О.Ф., Шамрило Л.Г.,
при секретарі Коваленко Т.В,розглянув у відкритому судовому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення грошової компенсацію за частку у спільній власності, яку не може бути виділено в натурі і
встановив:
в апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_4 оспорює обгрунтованість судового рішення, яким відмовлено в задоволенні визначеного позову, і ставить питання про його сксаування та ухвалення нового про його задоволення, оскільки вважає, що суд при вирішенні спору неправильно застосував матеріальний закон, на який послався в рішенні, але зробив правовий висновок всупереч його вимогам.
В засіданні апеляційного суду представник позивача за довіреністю ОСОБА_4 підтримав доводи апеляційної скарги, просив про її задоволення, скасування судового рішення і ухвалення нового про задоволення позову, а відповідачи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заперечували проти доводів скарги, просили про її відхилення і залишення судового рішення без зміни.
Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.
12 липня 2005 року представник позивача ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_5 звернувся до суду з вказаним позовом і зазначав, що будинок АДРЕСА_1 в м. Донецьку належить в рівних частках по 1/3 трьом співвласникам - позивачеві ОСОБА_1 та відповідачам ОСОБА_2 і ОСОБА_3
Рішенням суду від 2 липня 1985 року вказаним особам було відмовлено в задоволенні позовів про розділ вказаного жилого будинку, оскільки вони всі претендували на його частину в натурі за неможливістю виділення в натурі по 1/3 його частині.
Оскільки виділити його частку і користуватися разом з відповідачами будинком неможливо, то позивач просив суд стягнути з них на його користь вартість належної йому 1/3 частини будинку згідно із ч. 2 ст. 364 ЦК України.
В додтаковій позовній заяві від 10 лютого 2006 р. (а.с.71-72) представник позивача ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_4 уточнив позовні вимоги і просив стягнути на користь позивача вартість належної йому на праві власності 1/3 частини спірного будинку відповідно до висновку судово-технічної експертизи в сумі 39501,33 грн. пропорційно з кожного з співвідповідачів.
Рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 28 березня 2006 року в задоволенні позову відмовлено.
Апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в. п.1 постанови „Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановленні обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до вимог ст. 363 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 ЦК України), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Відповідно до вимог ст. 60 ЦК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
При розгляді цієї справи позивачем не було надано будь-які докази і судом не встановлено, що спірний жилий будинок є неподільним.
З рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 2 липня 1986 року (а.с.5) всупереч доводам скарги та представника позивача, вбачається що спірний будинок підлягає розділу на 2 частини, а неможливо його лише розділити на 3 рівні частки.
Більше того, всупереч доводам скарги, з цього ж рішення вбачається, що судом взагалі не розглянуто питання щодо розділу будинку в натурі, а залишено його в загальному користуванні співвласників, хоч позовні вимоги щодо визначення порядку користування ним сторонами взагалі не заявлялися.
Судом також встановлено, що в будинку живе лише ОСОБА_3, а ОСОБА_2 не заявляє будь-яких вимог щодо його розділу.
За таких обставин, суд першої інстанції правильно відмовив в задоволенні позову про стягнення на користь позивача грошової компенсації вартості його частки, оскільки на час розгляду цієї справи не встановлено неможливість розділу
спірного будинку в натурі на 1/3 та 2/3 частини, а відповідачи категорично відмовилися купувати належну позивачеві частку.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення скарги, скасування судового рішення і ухвалення нового про задоволення позову немає.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314 ЦПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
апеляційну скаргу представника позивача за довіреністю ОСОБА_4 відхилити, рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 28 березня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.