Справа № 22-2737/2006 року                     Головуючий першої інстанції Канурна О.Д.

Категорія 05                                                    Доповідач: Осипчук О.В.        

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„15" червня 2006 року                        Апеляційний суд Донецької області у складі:

Головуючого: Новодворської О.І. Судців: Осипчук О.В., Біляєвої О.М. При секретарі: Келемені І.І.

розглянувши .у, відкрцтшіу .судовому засіданні в місті, Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3   про   визнання   права   власності,   розподілі   спадкового   майна, відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Добропільськогом міськрайонного суду Донецької області від 22 грудня 2005 року в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності, розподілі спадкового майна, стягнення моральної шкоди відмовлено.

На зазначене судове рішення надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1, в якій порушується питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про задоволення її позовних вимог, оскільки судом неправильно застосовані норми матеріального права.

В апеляційному суді ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги в повному обсязі.

Представник відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4 заперечував проти апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення присутніх осіб, дослідивши матеріали справи, та перевіривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що з 26 червня 1987 року ОСОБА_5 та ОСОБА_1 перебували у фактичних шлюбних відносинах, а в липні 1988 року зареєстрували шлюб. Згідно рішенню Добропільського районного суду Донецької області від 11.08.1995 року шлюб між подружжям було розірвано, але актовий запис про розірвання шлюбу між подружжям за період 1995-1996 року в відділі реєстрації актів цивільного стану по м. Добропілля відсутній. 23 вересня 1996 року ОСОБА_5 помер і після його смерті відкрилося спадкове майно, яке складалося із житлового будинку з надвірними будівлями, який розташований за адресою: Донецька обл.., Добропільський район, АДРЕСА_1; легкового автомобіля марки ВАЗ 2102, 1979 року випуску та причепу до легкового автомобілю. ОСОБА_1 до нотаріальної контори з заявою при прийняття спадщини не зверталася, спадкове майно прийнято в спадщину відповідачками по справі, які є доньками померлого і спадкоємцями першої черги.

Звертаючись з позовом до суду, позивачка ставила питання про розподіл, в тому числі і вказаного будинку, оскільки вона приймала участь в його капітальному ремонті, під час шлюбу був збудований колодязь, засаджений сад. Вважала, що в зв'язку з цим у неї виникло право на 1/2 частину жилого будинку. Крім того, вказувала, що під час шлюбу ними було нажите інше майно: автомашина ЗАЗ, причеп, багажник до автомобілю, велосипед, телевізор, електрична та газова печі, пральна машина, стіл, металева теліжка, металеві сходи, віконний та дверний блоки, запчастини для автомобіля ВАЗ, який належав її чоловікові всього на суму 6794 грн. Були проведені зварювальні роботи автомобілю на суму 170 грн. Вважає, що і на дане майно має право власності на 1/2 частину.

Відмовляючи в задоволені позову, суд виходив з того, що позивачка спадщину не прийняла, вимоги про продовження строку для прийняття спадщини не заявляла, не довела наявність спірного майна та місце його знаходження, не приймала участі у будівництві будинку, який був побудований в 1961 році, роботи, які були проведені в будинку під час сумісного проживання подружжя ОСОБА_1 відносяться до поточного ремонту і внаслідок проведених робіт об'єм будинку не збільшився. Що стосується легкового автомобілю ЗАЗ 966, який був придбаний під час сумісного проживання і зареєстрований на ім."я позивачки, то вартість автомобіля не встановлена, документально не підтверджена і невідоме місцезнаходження цього транспортного засобу. На придбаний у 1992 році причеп до автомобіля відсутні документи і його наявність суду не доведена. -Відносно переліку іншого майна, зазначеного в позовній заяві, суд поcлався на відсутність будь -яких доказів придбання цього майна під час шлюбу, фактичної наявності цього майна та його вартості. Відмовляючи в задоволені позову в частині стягнення моральної шкоди, суд виходив з того, що дані правовідносини не передбачають стягнення моральної шкоди.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, вточнивши позовні вимоги ОСОБА_1, правильно встановив правовідносини, що склалися між сторонами, дав їм належну оцінку, повно відобразив обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи, що суд першої інстанції всебічно і повно з"ясував обставини справи, перевірив доводи сторін і постановив обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, то підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 307,308,313-315 ЦПК України, апеляційний суд-

У ХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Добропільського міськрайонного суду від 22 грудня 2005 року залишити без змін.